Ухвала

від 20.12.2024 по справі 1313/665/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1313/665/2012 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/811/3544/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

20 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

перевіривши матеріали апеляційноїскарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «КГК» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників підприємства, зустрічним позовом Приватного підприємства «КГК» до ОСОБА_2 про визнання права власності та позовом третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-Контакт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» до Приватного підприємства «КГК» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

оскаржуваною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року затверджено мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ОСОБА_2 , ПП «КГК», ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд», визнано на таких умовах: сторони цієї мирової угоди дійшли згоди про внесення змін до протоколу загальних зборів засновників ПП «КГК» від 25 жовтня 2011 року шляхом виключення ТОВ «Фірма Європа-Контакт» і ТОВ «Гал-Леобуд» з числа осіб, що вступають до складу учасників ПП «КГК» і вносять своє майно у статутний фонд підприємства.

Визнано за ПП «КГК» право власності на таке нерухоме майно: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Б-1» площею 22,7 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , літ. «Б-1» площею 42,9 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б- 1» площею 118,4 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 27,9 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , літ. «В-1» площею 57,4 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , літ. «В-1» площею 58,7 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 60 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 54,8 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 54 кв. м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б-1» площею 94,8 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , літ. «Б- 1» площею 42,6 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 , літ. «Г-1» площею 49,2 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 , літ. «В-1» площею 49,6 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , літ. «Б-1» площею 31,3 кв.м; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , літ. «Б-1» площею 28 кв.м.

Визнано за ТОВ «Фірма «Європа-Контакт» право власності на: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_10 площею 147,3 кв.м; нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_11 площею 2974,9 кв.м.

Визнано за ТОВ «Гал-Леобуд» право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 366,9 кв.м.

Судові витрати, сплачені учасниками процесу, віднесено на осіб, які їх сплатили. Провадження у справі закрито.

26 червня 2023 року ухвалу суду оскаржила особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , який вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено його права та законні інтереси.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, покликаючись на те, що він не був учасником судового процесу у даній справі, оскаржувана ухвала на його адресу судом першої інстанції не надсилалась, про таку ухвалу він дізнався 15 червня 2023 року, одержавши лист відповідь ТзОВ «Фірма «Ратуша», що підтверджується копією конверта із зазначенням штрих-коду відправлення, долученого до матеріалів апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Вікторія Володимирівна, та Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Ухвали Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року та від 03 липня 2023 року, та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У постанові від 06 листопада 2024 року Верховний Суд зазначив, що вирішуючи процесуальне питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 03 липня 2023 року вказав лише на те, що на момент ухвалення судом оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 участі у справі не брав, про ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року дізнався лише 15 червня 2023 року, поновлюючи ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, суд вказав лише, що зазначені ОСОБА_1 причини, є поважними, не навівши будь- якої мотивації.

Верховний Суд в постанові від 06 листопада 2024 року вважав обґрунтованими аргументи касаційних скарг в частині порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та вказав, що під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, апеляційний суд повинен перевірити, чи відповідають доводи скаржника не тільки нормам процесуального права, а й зокрема, принципу res judicata, що є складовою частиною верховенства права, й відповідно, чи поновлення строку не призведе до порушення принципу правової визначеності і до необґрунтованого втручання у права особи, які були визнані оскаржуваним рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з якиму разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії».

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження.

Безпідставне поновлення строк на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Наведена норма процесуального права не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний суд у постанові від 06 листопада 2024 року вказав на те, що суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищезазначене при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

12 грудня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року, в якій наведено підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обгрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 в поданій ним заяві від 12.12.2024 року покликається на те, що 02 серпня 2021 року шляхом візуального огляду побачив розбіжності у геометричних параметрах належного йому нежитлового приміщення та сусіднього офісного-складського приміщення, яким володіє «Фірма «Ратуша», надбудови над об`єктом нерухомого майна, на його думку, мають характер самочинного будівництва, що в свою чергу презюмувало відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на таке офісно-складське приміщення. Про правову підставу порушення права власності до 15 червня 2023 року, саме до моменту одержання листа-відповіді від ТОВ «Ратуша», йому не було відомо, оскільки він не був учасником судового процесу у справі №1313/665/2012, й відповідно оскаржувана ухвала йому не надсилалась та у його володінні не перебувала. Вказує на те, що ТОВ «Фірма «Ратуша» також не була та не є учасником судового процесу у справі №1313/665/2012, а майно площею 2974,9 м.кв по АДРЕСА_11 товариством отримано в результаті виділу з ТОВ «Фірма «Європа Контакт».

З доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі, а також із заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження від 12.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 про порушення, як він стверджує, його прав та законних інтересів, дізнався ще 02 серпня 2021 року шляхом візуального огляду, внаслідок якого ним було помічено розбіжності у геометричних параметрах належного йому житлового приміщення та сусіднього офісного-складського приміщення, яким володіє ТОВ «Фірма «Ратуша».

При цьому ОСОБА_1 не наводить доказів неможливості встановити вказану обставину до 02 серпня 2021 року, враховуючи те, що вказаний об`єкт нерухомого майна він набув на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. 19.11.2020 року за реєстр. № 1921, а згідно з п.7 даного договору приміщення до підписання цього договору покупцем ( ОСОБА_1 ) візуально оглянуті, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню приміщень за призначенням, на момент огляду виявлено не було. Відповідно до ст. 673 ЦК України приміщення перебувають в якісному стані (придатні до використання і в справному стані, що забезпечує нормальну експлуатацію приміщень), претензій до якості приміщень на момент укладення договору покупець не має.

В подальшому, як стверджує ОСОБА_1 , до травня 2023 року ним нібито вчинялись дії щодо вирішення спору з ТОВ «Фірма «Ратуша» в позасудовому порядку, однак доказів таких тверджень суду також не надав.

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фірма «Ратуша» з вимогою про усунення порушень, у відповідь на яку його було повідомлено про те, що у ТОВ «Фірма «Ратуша» наявні правовстановлюючі документи на належні товариству нежитлові приміщення, серед яких й вказано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі № 1313/665/2012, однак доказів, які б підтверджували наявність перешкод у ОСОБА_1 звернутись з відповідним запитом до ТОВ «Фірма «Ратуша» до травня 2023 року, суду не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 58 60 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, відомості про державну реєстрацію прав на нерухоме майно містяться в Державному реєстрі речових прав і можуть бути надані за відповідним запитом будь-які особі, однак скаржником не надано доказів неможливості з 19.11.2020 року по травень 2023 року отримати відомості щодо документів, на підставі яких ТОВ «Фірма «Ратуша» належать нежитлові приміщення, які є суміжними з приміщеннями, що належать ОСОБА_1 .

А відтак, скаржником не наведено доказів, які б свідчили про наявність у нього реальних перешкод в отриманні інформації про те, що належні ТОВ «Фірма «Ратуша» нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_11 , були набуті внаслідок її виділу з ТОВ «Фірма «Європа Контакт», а державна реєстрація права власності останнього на вказані приміщення була проведена на підставі оскаржуваної ним ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі № 1313/665/2012.

Враховуючи зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені ним в апеляційній скарзі, а також в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не навів та не обґрунтував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, незалежними від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання апеляційної скарги, внаслідок чого ним безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а тому зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02 .2012 року колегія суддів вважає неповажними.

Сам лише факт подання особою, не залученою до участі у справі, апеляційної скарги після спливу значного періоду часу, майже через одинадцять років з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.

У даному випадку пропуск строку на апеляційне оскарження не пов`язаний з будь-якими об`єктивними перешкодами.

Звернення ОСОБА_1 з вимогою до ТОВ «Фірма «Ратуша» в травні 2023 року та отримання відповіді з копіями документів, зокрема з ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі № 1313/665/2012, яка ним оскаржується, на думку колегії суддів, вчинене з метою створення формальних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження.

За наведених обставин поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року буде порушенням принципу res judicata, що є складовою частиною верховенства права, й таке поновлення строку на апеляційне оскарження також призведе до порушення принципу правової визначеності і відповідно до необґрунтованого втручання у права особи, які були визнані оскаржуваним рішенням суду, та яке у зв`язку зі спливом значного періоду часу набуло статусу остаточного.

У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 рок, колегія суддів визнала неповажними, а тому відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 Миколайчук О.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого 18.09.2023 року, 19 вересня 2023 року звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відмову від апеляційної скарги від 16 червня 2023 року на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коди є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Частина 4 статті 364 ЦПК України передбачає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обгрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Частина 4 статті 364 ЦПК України передбачає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З врахуванням вищенаведених процесуальних норм, слід дійти висновку, що до відкриття апеляційного провадження можливим є лише відкликання апеляційної скарги, а відмова від апеляційної скарги є можливою лише після відкриття апеляційного провадження.

Безспірним є те, що ні ОСОБА_1 , ні його представник Миколайчук О.І. із заявою про відкликання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012, до суду апеляційної інстанції не зверталися.

З огляду на те, що постановою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бойко В.В., та Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено, ухвали Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року та від 03 липня 2023 року, та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, що, з огляду на стадійність цивільного процесу, виключає можливість розгляду заяви представника ОСОБА_1 Миколайчука О.І. про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі клопотання представника ОСОБА_1 Миколайчука О.І. від 19 вересня 2023 року про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення ухвали.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк