Ухвала

від 23.12.2024 по справі 420/23131/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23131/23

У Х В А Л А

23 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ ГОЛДЕН РЕНТ до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться дана справа.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ст. 262 КАС України.

Представником відповідача до суду надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки справа з даним предметом спору не відноситься до жодної з категорії справ, які відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України є справами незначної складності, тоді як в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року про відкриття провадження у даній справі відсутні висновки суду щодо незначної складності цієї справи. Судова справа щодо скасування рішення про розміщення скверу має велике суспільне значення, адже вона стосується прав і інтересів громади, впливає на якість життя мешканців, екологію, збереження громадських просторів та доступ до рекреаційних зон. Одеська міська рада наголошує на необхідності проведення підготовчого засідання з метою з`ясування кола обставин справи, які підлягають доказуванню, зокрема, встановлення того, чи входять до предмету доказування у справі, та, чи можуть взагалі розглядатися в рамках адміністративного судочинства доводи позивача стосовно «накладення» меж скверу на «межі» невідведеної земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, належні ТОВ «ГОЛДЕН РЕНТ». Крім того, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження як справи незначної складності може також позбавити права учасників справи на оскарження судових рішень у касаційному порядку та, відповідно, отримання вмотивованої та обґрунтованої оцінки Верховним Судом спірних у справі правовідносин.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Таким чином, справа з даним предметом спору не відноситься до жодної з категорії справ, які згідно ч. 4 ст. 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження та не відноситься до жодної категорії справ, які згідно ч. 4 ст. 257 КАС України не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5, 6 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року по справі №160/9858/24, Суд вказав, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України). За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Крім того, виходячи із змісту частини другої статті 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 460/6542/20, від 07.10.2021 року у справі № 640/23517/20, від 30.06.2022 року у справі № 640/27145/20, від 22.11.2022 року у справі № 320/8522/20.

Також, як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в ухвалах суду від 05 квітня 2022 року по справі № 520/13981/21 (№11-33апп22) та від 03 грудня 2020 року по справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) зазначила, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

При цьому, судом були створені для учасників справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 420/23131/23 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Учасникам справи надано можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також надати докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

З урахуванням вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що станом теперішній час відсутні підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а тому клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 243, 248, 257, 260, 262 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

СуддяО.А. Левчук