Постанова

від 28.11.2024 по справі 496/5888/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6273/24

Справа № 496/5888/15-ц

Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

заявник Відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області,

стягувач ОСОБА_1 ,

боржник ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2017 у складі судді Дранікова С.М.,

встановив:

У вересні 2016 року відділ державноївиконавчої службиБіляївського міськрайонногоуправління юстиціїв Одеськійобласті звернувся до суду з заявою, в якій просив суд встановити спосіб виконання виконавчого листа №496/5888/15-ц від 05.04.2016, виданого Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 381 204,63 грн. шляхом передачі земельної ділянки, кадастровий номер 5121084200:02:003:0579, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості згідно звіту про незалежну оцінку земельної ділянки.

Заява обґрунтована тим, що до відділу ДВС надійшла заява стягувача, в якій він просить звернути стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 5121084200:02:003:0579, площею 0,120 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23.02.2012, шляхом передачі вищевказаної земельної ділянки йому в рахунок погашення заборгованості згідно до звіту про незалежну оцінку земельної ділянки.

Проте, відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів арештоване майно це рухоме або нерухоме майно (крім земельних ділянок та майна, вилученого з обігу згідно із законом або обмежено обороноздатного, та майна зазначеного в частині 8 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» на яке звернено стягнення, яке підлягає примусовій реалізації. Тобто на земельні ділянки неможливо звернути стягнення, так як примусова реалізація не прописана в Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Зважаючи на положення ст. 373 ЦПК України, просив суд встановити спосіб виконання виконавчого листа №496/5888/15-ц від 05.04.2016.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2017 заяву відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про зміну порядку виконання рішення суду задоволено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2017 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції змінив заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2016 у справі №496/5888/15-ц по суті. Крім того, звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тобто неможливим реалізувати арештоване майно шляхом проведення електронних торгів.

В обґрунтуваннядоводів такожзазначає,що воскаржуваній ухвалі,суд помилковопослався нате,що станомна моментвиконання виконавчоголиста №496/5888/15-цвід 05.04.2016був відсутнійпорядок отриманнявідшкодування шляхомпродажу земельноїділянки тапередачі коштівстягувачу,а такожте,що впорядку реалізаціїарештованого майнашляхом проведенняелектронних торгівне прописанапримусова реалізація,оскільки допорядку реалізаціїарештованого майна,затвердженого наказомМЮУ №2831/5набрав чинності05.10.2016діяв порядокреалізації арештованогомайна шляхомпроведення електроннихторгів, затверджений наказом МЮУ від 22.12.2015 №2710/5.

Окрім того, суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, розглянув справу без участі ОСОБА_2 , не повідомивши її належним чином про дату та час судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2016 у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рубля Тетяна Михайлівна про стягнення заборгованості за договором позики стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 березня 2013 року у розмірі 16207,68 доларів США, що еквівалентно 381204,63 грн. з кожного, а разом 32415,36 доларів США, що еквівалентно 762409,27 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2015, а також солідарно на користьдержави судовий збір у розмірі 6890,00 грн.

05.04.2016 Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист та 07.04.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області відкрите виконавче провадження ВП № 50743333.

Згідно відповідей на запити щодо наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок тощо, державним виконавцем встановлено відсутність у боржників нерухомого майна та наявність рухомого: транспортного засобу автомобілю марки «Тойота» моделі «Корола» НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , який постановою від 14.02.2015 оголошено в розшук, але не знайдено. Окрім цього, вказаний автомобіль знаходиться в заставі у ПАТ «ВТБ Банк» згідно договору застави № 31/08-Д31 від 16.04.2008 по іншому виконавчому провадженню.

Договором дарування земельної ділянки від 23.02.2012 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5121084200:02:003:0579, площею 0,120 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Гуменюком А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 260.

05.04.2016 до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області надійшла заява стягувача про звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 5121084200:02:003:0579, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості.

Постановою від 11.08.2016 державним виконавцем в рамках провадження ВП № 50743333 винесена постанова про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено експерта Шевченко І.М. для визначення вартості майна боржника, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 5121084200:02:003:0579, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

За результатами визначення ринкової вартості земельної ділянки, яка є об`єктом оцінки, з урахуванням цивільно-правових обмежень та соціально-економічних умов, що склались на дату проведення оцінки (12.08.2016 ) ринкова вартість земельної ділянки становить 252 096 грн.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що на земельну ділянку неможливо звернути стягнення так як примусова реалізація не передбачена Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, у державного виконавця відсутня можливість виконати рішення.

Апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

У відповідності до положеньст. 373 ЦПК Українипередбаченавідстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання.За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Судом встановлений факт унеможливлення виконання рішення суду, таке вбачається зі справи, рухоме майно перебуває в розшуку та в іпотеці третіх осіб, рішення не виконувалося на час звернення виконавцем із заявою.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинне тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Повноваження судів вищих інстанцій на перегляд справи повинні використовуватися лише з метою виправлення судових помилок, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд вищими судами не повинне розглядатися як завуальована апеляція, а лише сама можливість того, що можуть існувати дві точки зору щодо предмету спору не є підставою для перегляду рішення.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Ryabykh проти Росії»,№ 52854/99, п. 52,ECHR2003-X).

Крім того, принципом правової визначеності можна поступитися не задля «юридичного пуризму», а для виправлення «помилки фундаментального значення для судової системи» («Sutyazhnik проти Росії», № 8269/02, рішення від 23 липня 2009 року).

При цьому, принцип юридичної визначеності не поширюється так далеко, як на усталену судову практику («Unedic проти Франції», № 20153/04, рішення від 18 грудня 2012 року). Суди мають право розвивати чи змінювати свою практику з огляду на динамічний та еволюційний підхід до тлумачення права, але повинні належно обґрунтовувати такий розвиток чи зміну.

Оскаржувана ухвала суду переглядається більше ніж через 7 років після її постановлення, рішення суду на час перегляду частково виконане.

За доводами апеляційної скарги питання про зміну способу виконання рішення розглянуто за відсутності боржника.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про те, що боржник ОСОБА_2 , будучи обізнаною про існування боргу, дій направлених на його добровільне погашення не вчинила, зареєстрованою за будь якою адресою не значиться, що унеможливлювало направлення їй судової повістки про виклик до суду.

Під час вирішення спору відповідачі повідомлялися про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення у пресі, проте це не призвело до їх явки в судове засідання та своєчасного ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Як власник земельної ділянки ОСОБА_2 не могла не бути обізнаною про те, що не є власником земельної ділянки з 2017 року, не надала доказів того, що протягом більше ніж 7 років вчиняла щодо неї дії як власник майна. Про стан права могла дізнатися з Державних реєстрів прав власності.

Зважаючи на такі обставини, задоволення вимог апеляційної скарги через такий значний проміжок часу після вирішення питання судом щодо виконання рішення суду призведе до невиправданого втручання в право власності, порушення принципу правової визначеності, а також ефективного доступу до суду через неможливість виконання рішення суду, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 18.12.2024

Головуючий

Судді: