Ухвала

від 16.12.2024 по справі 539/3654/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3654/24 Номер провадження 11-сс/814/672/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - суддіОСОБА_2 ,суддів з секретарем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №42024172040000061,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя частково задовольнив клопотання старшого слідчого Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №4202417204000061 та наклав арешт на урожай рослинної культури, зовні схожої на сою, загальною вагою 8580 кг, що виявлена та вилучена під час огляду місця події 02 вересня 2024 року та передана на зберігання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права на її відчуження.

Цією ж ухвалою слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого в частині застосування заборони на користування та розпорядження майном, на яке накладено арешт.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене слідчим під час огляду місця події майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використано як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню в цьому кримінальному провадженні.

Разом з тим, урожай рослинної культури, на який накладено арешт, може потребувати вчинення особою, якій це майно передане, певних дій з метою його збереження, а тому слідчий суддя дійшов до висновку про доцільність накладення арешту лише з позбавленням права на його відчуження.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на вказане майно із позбавленням права його відчуження та розпорядження.

При цьому зазначає, що урожай рослинної культури є речовим доказом у кримінальному провадженні, а застосована слідчим суддею заборона на позбавлення права відчуження без позбавлення права розпорядження буде неефективним заходом забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Оскільки дана ухвала оскаржена лише прокурором в частині застосування процесуальних форм арешту майна, колегія суддів, відповідно до ч.1ст.404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Приписами п.1 ч.2 тач.3 цієї статті Кодексувстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Відповідно дост. 98КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч.4 ст.173 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що Лубенським РВП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42024172040000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 4 га за межами с. Засулля Лубенського району Полтавської області, яка належить до земель транспорту та перебуває в охоронній зоні.

02 вересня 2024 року слідчим проведено огляд земельної ділянки з координатами 48,9935318, 33,0511327, під час якої виявлено та вилучено насадження, ззовні схожі на сою, частина з яких була зібрана та поміщена до вантажного автомобіля.

В подальшому, згідно з постановою старшого слідчого Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_7 від 03 вересня 2024 року, вказаний урожай рослинної культури загальною вагою 8580 кг визнано речовим доказом у кримінальному провадження та визначено місце його зберігання за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Засулля, вул. Молодіжна, 63.

При цьому обов`язок зберігати зазначений врожай сої за вказаною адресою покладено на ОСОБА_8 .

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про необхідність застосування додаткової заборони у виді позбавлення права на розпорядження майном, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, є необґрунтованими з огляду на необхідність вчинення особою, якій таке майно передано, відповідних дій з метою його збереження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді повно і всебічно розглянути клопотання слідчого і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409 та 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіЛубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №42024172040000061 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4