Ухвала

від 18.12.2024 по справі 910/12967/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.12.2024Справа № 910/12967/17Господарського суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Київської міської ради

на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А.

у справі за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан,

Представники учасників справи та ВДВС: не з`явились

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12967/17 за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,65 га на вул. Приколійній, 3 у Дарницькому р-ні м. Києва, повернення її Київській міській раді, приведення її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та постановою Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/12967/17, позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,65 га по вул. Приколійній, 3 у Дарницькому районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» на користь Київської міської ради 1 600 грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

07.05.2018 на виконання вказаного рішення суду в частині стягнення судового збору видано наказ.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 скаргу Київської міської ради на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. від 28.12.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

05.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від Київської міської ради надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А., у якій скаржник просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. про повернення виконавчого документу стягувачу від 24.09.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

2) зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 № 910/12967/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» на користь Київської міської ради судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1600,00 грн - у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 розгляд скарги Київської міської ради на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. у справі № 910/12967/17 призначено на 18.12.2024. Зобов`язано державного виконавця подати до суду письмові пояснення на скаргу та належним чином засвідчені копії виконавчого провадження № НОМЕР_1.

18.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшли: відзив на скаргу Київської міської ради та клопотання про долучення доказів (копій матеріалів виконавчого провадження) на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2024.

В судове засідання 18.12.2024 представники стягувача, боржника та державного виконавця не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги Київської міської ради на дії державного виконавця повідомлені належним чином. Водночас, у поданому до суду 18.12.2024 відзиві ВДВС просив здійснювати розгляд скарги без участі представника державного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Отже, неявка в судове засідання представників сторін та представника виконавчої служби не перешкоджає розгляду скарги.

Розглянувши скаргу Київської міської ради, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні положення містяться у ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/12967/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Водночас, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Так, скаржник обґрунтовує скаргу на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. тим, що здійснені останнім дії для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі № 910/12967/17 не є вичерпними, оскільки державним виконавцем не було застосовано всіх передбачених законом заходів для досягнення фактичного виконання судового рішення, у зв`язку з чим протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 24.09.2024.

Втім, Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із такими доводами скаржника не погодився, зазначивши у своєму відзиві, що ним вчинялись всі можливі дії щодо виконання рішення у справі № 910/12967/17, зокрема, направлялись запити до Державної фіскальної служби України щодо наявних у боржника рахунків, до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, втім було встановлено відсутність рахунків у боржника, відкритих у банківських установах, а також відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення. Крім того, ВДВС зазначив, що відповідно до відомостей програмного забезпечення «AgroTech» за боржником не зареєстровано сільськогосподарської техніки та інших машин, а згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник не є учасником (засновником) юридичних осіб, а його керівника неможливо ідентифікувати у зв`язку з відсутністю дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номеру паспорта тощо, що унеможливлює застосування заходів примусового характеру до керівника боржника. Також за результатами перевірки відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено відсутність відкритих виконавчих проваджень, де стягувачем значився боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ».

Так, дослідивши подані в матеріали справи копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд встановив, що постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. від 16.11.2020 було відкрито виконавче провадження із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 № 910/12967/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» на користь Київської міської ради 1600,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

В ході виконавчого провадження старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. здійснювались запити до Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України щодо наявних рахунків у боржника та наявних зареєстрованих за боржником транспортних засобів, відповідно.

27.12.2023 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника, втім, як вбачається із наданих матеріалів, банківськими установами таку постанову державного виконавця повернуто без виконання.

28.12.2023 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультатністю проведених в виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.

Однак, після визнання ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 протиправною вказаної вище постанови старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. від 28.12.2023 та її скасування, Київська міська рада звернулася до відділу державної виконавчої служби із заявою про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 № 910/12967/20.

06.03.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 № 910/12967/20, після чого здійснювались заходи із направлення запитів до Державної фіскальної служби України щодо наявних у боржника рахунків та Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

При цьому, на відповідний запит від Державної фіскальної служби України було отримано відповідь від 06.03.2024 про наявний рахунок в Казначействі України як платника податку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, накладення арешту на який, як стверджує ВДВС, заборонено приписами абзацу другого ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Також 06.03.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, яка становить 2029,00 грн.

Також із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що старшим державним виконавцем здійснювались запити до банківських установ про отримання інформації, що становить банківську таємницю, а саме, інформації щодо наявності та/або стану рахунків/ електронних гаманців Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ».

24.09.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультатністю здійснених виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника.

Скаржник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки державним виконавцем не у повній мірі виконано покладені на нього обов`язки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти боржника під час відкриття виконавчого провадження чи на належні йому кошти, які знаходяться у володінні чи користуванні третіх осіб; не перевірено належним чином майнового стану боржника; не направлено запитів до усіх можливих реєстраційних органів щодо наявності у власності боржника транспортних засобів чи об`єктів нерухомого майна; не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб боржника про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна; не вчинено жодних дій щодо керівника боржника; не проведено державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; не направлено запити до ДП «Національні інформаційні системи» щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном; не направлено запитів до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника; не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб`єктів господарювання; не вчинено жодних дій щодо засновника юридичної особи - боржника.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Разом з тим, ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Крім того, згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Частиною 5 ст. 52 Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Як вбачається з Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

Тож, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).

Згідно з частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що в матеріалах скарги не міститься доказів того, що державним виконавцем були вчинені усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо виконання рішення суду, натомість, державний виконавець обмежився лише окремими процесуальними діями в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, а саме направляв запити до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, банківських установ.

Суд критично ставиться до доводів ВДВС, викладених у відзиві на скаргу, про те, що відсутність ідентифікуючих даних щодо керівника боржника унеможливило застосування до нього заходів примусового характеру, враховуючи, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ» -, який одночасно є і одним із засновників товариства, його адресу проживання, що давало можливість державному виконавцю, зокрема, звернутися до керівника з метою отримання від останнього пояснень щодо невиконання рішення суду. При цьому, судом із вказаного реєстру встановлено наявність інформації щодо інших засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ».

Інші доводи ВДВС щодо перевірки державним виконавцем відомостей про наявність у боржника зареєстрованої за ним сільськогосподарської техніки, відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо наявності відкритих стосовно боржника виконавчих проваджень, де останній є стягувачем, не підтверджені жодними доказами.

Також суд зазначає про недотримання виконавцем строків, визначених ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» для вчинення виконавчих дій.

Водночас суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Відтак суд доходить висновку, що всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. не було належним чином вжито необхідних заходів щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/12967/17 від 07.05.2018.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодекс України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За результатами розгляду скарги Київської міської ради суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 №910/12967/17 слід зазначити, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (в тому числі, зобов`язувати орган виконавчої служби відновити виконавче провадження № НОМЕР_1), а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

В той же час, порядок звернення до органу виконавчої служби із виконавчим документом визначений положеннями Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких обов`язок державного виконавця із прийняття до виконання такого виконавчого документу виникає лише у випадку звернення стягувача із відповідною заявою до органу виконавчої служби, відповідності виконавчого документу, заяви про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів, вимогам законодавства, зокрема ст. 26 цього Закону.

Так, враховуючи винесення старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.09.2024, оригінал наказу Господарського суду міста Києва №910/12967/17 від 07.05.2018 було повернуто стягувачу.

Тобто, станом на дату розгляду даної скарги спірний виконавчий документ не перебуває на виконанні у органу виконавчої служби.

Таким чином, до моменту одержання від стягувача заяви про примусове виконання рішення з доданими до неї документами, які визначені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», з боку державного виконавця не має місця ухилення від вчинення дій щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/12967/17 від 07.05.2018.

За таких обставин вимога скаржника про зобов`язання органу виконавчої служби відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/12967/17 від 07.05.2018 є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє скаргу Київської міської ради на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) частково.

Керуючись ст.ст. 234-235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Київської міської ради на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової О.А. від 24.09.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу.

3. В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 24.12.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко