Постанова

від 22.03.2018 по справі 910/12967/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 910/12967/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.03.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (повний текст складено 11.12.2017)

у справі №910/12967/17 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант"

треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні позивача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

2) публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця"

про звільнення самовільно зайнятої змеленої ділянки та приведення її у попередній стан

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Київська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,65 га на вул. Приколійній, 3 у Дарницькому р-ні м. Києва, повернення її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд.

В обґрунтування поданого позову позивач наголошує на тому, що відповідачем здійснюється використання земельної ділянки площею 0,65 га, розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Приколійна (обліковий номер 63:324:035) під розміщення будівель та споруд, які використовуються під складські приміщення, без документів, що посвідчують право власності, оренди або користування земельною ділянкою, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що на думку позивача є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та передати її Київській міській раді, привівши її у придатний до використання стан.

У свою чергу відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що земельна ділянка використовується ним під розміщення будівель та споруд, які використовуються під складські приміщення, на підставі дозволу Дарницької районної державної адміністрації міста Києва від 23.10.1997р. №1-09/2684, яким адміністрація не заперечувала проти надання спірної земельної ділянки відповідачу для розміщення і будівництва виробничо-технічної бази. Також, відповідач наголошував на тому, що ним на даний час здійснюється оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/12967/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант" звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,65 га по вул. Приколійній, 3 у Дарницькому районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на користь Київської міської ради 1 600 грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення у справі №910/12967/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/12967/17, справу призначено до розгляду, запропоновано сторонам у справі завчасно подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

У відзивах на апеляційну скаргу Київська міська рада та ПАТ "Укрзалізниця" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач та третя особа просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ "Гарант" зазначає, що з 01.01.1993 земельна ділянка по вул. Приколійній,3 в м. Києві знаходилась у користуванні Українського громадського об'єднання Благодійна конфедерація праці (надалі - УГО БКП ) на підставі договору оренди земельної ділянки зі станцією Дарниця ПЗЗ. Ділянка була розташована на території колишнього дезінфекційно-промивочного пункту станції. Листом № 17/5 від 06.06.1995 станція Дарниця ПЗЗ повідомила УГО БКП про рішення станції виключити зі свого земельного користування ділянку, орендовану об'єднанням та запропонувала на основі чинного законодавства вирішити питання землекористування ділянкою безпосередньо УГО БКП .

Скаржник зазначає, що листами-відповідями за №1-09/2214 від 22.11.1995 та №1-09/132 від 06.03.1997 на звернення УГО Благодійна конфедерація праці до Дарницької районної ради народних депутатів, остання повідомила УГО БКП , що ділянка може бути передана об'єднанню безпосередньо у землекористування лише за умови перереєстрації об'єднання, або за умови створення дочірнього підприємства у Дарницькому районі.

На вимогу Дарницької районної ради у квітні 1997 року було засноване ТОВ Гарант , учасниками якого стали Українське громадське об'єднання Благодійна конфедерація праці та фізичні особи. Відповідно до Наказу №3 від 13.04.1997, все майно з балансу УГО БКП було передано до статутного капіталу ТОВ Гарант . На думку скаржника ТОВ Гарант є дочірнім підприємством УГО БКП , а тому відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою. До того ж, Дарницька районна державна адміністрація м. Києва листом за №1-09/2684 від 23.10.1997 року повідомило ТОВ Гарант про відсутність заперечень щодо надання земельної ділянки площею 6509,24 кв.м. по вул. Приколійній, 3 для розміщення і будівництва виробничо-технологічної бази.

Так, 20.10.2006 ТОВ Гарант звернулось до Головного управління земельних ресурсів з проханням змінити землекористувача ділянки з кадастровим номером 63:324:035 і як наслідок, 05.12.2006 року було внесено зміни до технічного звіту земельної ділянки 63:324:035 та змінено землекористувача з УГО Благодійна конфедерація праці на ТОВ Гарант .

Крім того, скаржник зазначив, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, 07.03.2018 ТОВ Гарант звернулось до департаменту економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА) з заявою про надання висновку щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку з вимогою Департаменту земельних ресурсів (лист №ПНП-0597 від 27.10.2017) та на підставі п. 4.3. Додатку 16 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 Про пайовий внесок юридичної особи, що оформляє документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання, не вирішені у встановленому порядку) .

На думку скаржника, сам факт прийняття Департаментом економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА) до розгляду звернення свідчить про те, що ТОВ Гарант має всі необхідні документи для отримання позитивного висновку та отримання земельної ділянки у користування.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники ТОВ Гарант надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення на підставі доводів зазначених у ній та просили оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити Київській міській раді у задоволенні позову.

Представник Київської міської ради у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просили відмовити скаржнику у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 6 Закону України Про столицю України місто-герой Київ місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України Про охорону земель самоврядний контроль за використанням та охороною Земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Так, з матеріалів справи вбачається, що в межах повноважень, визначених вищевказаним рішенням Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі листа ПАТ "Українська залізниця" від 12.09.2016 № 14/2160 здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Приколійна, 3 у Дарницькому районі міста Києва, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,65 га за адресою: вул. Приколійна, 3 (план схема додається) у Дарницькому районі м. Києва розміщені будівлі та споруди, які використовуються як складські приміщення ТОВ "ГАРАНТ", що підтверджується актом обстеження від 24.10.2016 № 16-1808-02.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.07.2017 на земельній ділянці за адресою вул. Приколійна, 3 у Дарницькому районі міста Києва право власності, інші речові права на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ" не зареєстровано. Зазначене не заперечили і самі представники відповідача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до даних міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,65 га (обліковий код 63:324:0035) за адресою вул. Приколійна, 3 у Дарницькому районі міста Києва обліковується за товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ" на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рішення Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність або користування відповідачу не приймала.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні, та відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, передбачених ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Такі відомості у Департаменті земельних ресурсів та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, оскільки, відповідачем всупереч ст. 125, 126 Земельного кодексу України здійснюється використання земельної ділянки площею 0,65 га (обліковий номер 63:324:0035), розташованої за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Приколійна, 3, без документів, що посвідчують право власності, оренди або користування земельною ділянкою, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 24.10.2016р. №16-1808-02, в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зобов'язання ТОВ Гарант звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 0,65 га по вул. Приколійній, 3 у Дарницькому районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Колегія суддів апеляційного господарського суду критично відноситься до доводів скаржника, що земельна ділянка використовується ним під розміщення будівель та спору, які використовуються як складські приміщення на підставі дозволу Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки, як зазначалось вище, згідно Земельного кодексу України таке повноваження віднесено саме до відповідної ради, яка здійснює повноваження від імені відповідної територіальної громади, а державні адміністрації є лише її виконавчими органами.

Крім того, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що ТОВ "Гарант" користується спірною земельною ділянкою на правовій основі, оскільки останнє є дочірнім підприємством Українського громадського об'єднання Благодійна конфедерація праці , що у свою чергу користувалося земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки зі станцією Дарниця ПЗЗ.

Колегія суддів звертає увагу, що із статуту ТОВ "Гарант" вбачається, що відповідач є окремою юридичною особою з організаційно-правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю, а не дочірнє підприємство, як помилково вважає скаржник. ТОВ "Гарант" засноване на базі пайової власності фізичних осіб та має самостійний баланс, діє на основі повного господарського розрахунку самоокупності і самофінансування, самостійно планує свою діяльність і визначає її напрямки. З статуту товариства та установчого договору про створення і діяльність ТОВ "Гарант" вбачається, що Українське громадське об'єднання Благодійна конфедерація праці є лише учасником ТОВ "Гарант". При цьому, скаржником не було надано суду передавального акту майна УГО Благодійна конфедерація праці до ТОВ "Гарант", а наказ № 3 від 13.04.1997 не є належним доказом передачі майна з балансу УГО БКП до статутного капіталу ТОВ Гарант .

Таким чином враховуючи зазначене, колегія суддів критично відноситься до внесених змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою 63:324:035 ТОВ "Гарант" на підставі того, що ТОВ "Гарант" є дочірнім підприємством Українського громадського об'єднання Благодійна конфедерація праці .

Разом з тим, технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою 63:324:035 ТОВ "Гарант" не є правовстановлюючим документом, який би дозволяв скаржнику займати спірну земельну ділянку. Як зазначалось вище, рішення Київською міською радою з цього приводу не приймалось, земельна ділянка не передавалась ТОВ "Гарант" у власність або користування, оренду.

Право власності, інші речові права на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою вул. Приколійна, 3 у Дарницькому районі міста Києва за товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ" не зареєстровано.

Також, колегія суддів критично відноситься до доводів скаржника, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції 07.03.2018 ТОВ Гарант звернулось до Департаменту економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА) з заявою про надання висновку щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та Департаментом економіки та інвестицій ВО КМР (КМДА) було прийнято до розгляду звернення, що на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ Гарант має всі необхідні документи для отримання позитивного висновку та отримання земельної ділянки у користування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ТОВ Гарант було достатньо часу для належного оформлення земельної ділянки з моменту створення ТОВ Гарант (1997р.), натомість такі дії вчинено не було. Оформлення скаржником спірної земельної ділянки фактично розпочалося лише після звернення Київської міської ради з даним позовом до суду.

Посилання скаржника на те, що ТОВ Гарант зверталось до КМДА в 2002, 2008 та 2017 роках та вказані звернення залишились без вирішення та ТОВ Гарант не отримало позитивних висновків у зв'язку із подіями 2004 року, а в 2010-2012 роках підготовчими діями до Євро-2012, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, скаржник не надав суду докази, які б підтверджували оскарження такої бездіяльності КМДА до суду. Рішень про визнання бездіяльністю КМДА матеріали справи не містять та скаржник суду не надав.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ "Гарант" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Гарант" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі № 910/12967/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 по справі № 910/12967/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант".

4. Матеріали справи № 910/12967/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.В. Корсакова

Дата складання повного тексту постанови 30.03.2018 року