Ухвала

від 25.12.2024 по справі 567/1042/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 567/1042/24

провадження № 61-16173ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»</a> на постанови Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних та пені,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»</a>

(далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), в якому просив:

- розірвати договір оренди від 03 квітня 2017 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 05 вересня 2018 року, згідно з якими орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,23 га, кадастровий номер 5624287600:09:001:0086, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тесівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, право оренди за якими було зареєстровано 26 травня 2017 року;

- стягнути з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь позивача заборгованість в сумі 20 959,70 грн, з яких: заборгованість з орендної

плати - 19 050,62 грн; інфляційні втрати - 759,12 грн; 3 % річних - 518,43 грн; пеня - 631,53 грн.

Острозький районний суд Рівненської області ухвалою від 12 червня

2024 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ«Захід Агро».

Острозький районний суд Рівненської області рішенням від 29 липня

2024 року у позові ОСОБА_1 відмовив.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Острозький районний суд Рівненської області ухвалою від 15 серпня

2024 року в ухваленні додаткового рішення відмовив.

Рівненський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 29 липня

2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Розірвав договір оренди від 03 квітня 2017 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 05 вересня 2018 року, згідно з якими орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,23 га, кадастровий номер 5624287600:09:001:0086, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тесівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, право оренди за якими було зареєстровано 26 травня 2017 року.

Стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 20 959,70 грн, з яких: заборгованість з орендної

плати - 19 050,62 грн; інфляційні втрати - 759,12 грн; 3 % річних - 518,43 грн; пеня - 631,53 грн.

Рівненський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував ухвалу Острозького районного суду Рівненської області

від 15 серпня 2024 року.

Стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 6 056 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду

з клопотанням про ухвалення додаткового рішення.

Рівненський апеляційний суд додатковою постановою від 21 листопада

2024 року клопотання ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

04 грудня 2024 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанови Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, в якій заявник просить скасувати постанови суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 квітня 2017 року та стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Суди встановили, що відповідно до умов договору земельної ділянки

від 03 квітня 2017 року орендна плата за кожен рік використання земельної ділянки нараховується у розмірі не менше 5 % від розміру нормативної грошової оцінки землі, що становить 6 960,42 грн на рік.

Разом з тим, згідно з умовами додаткової угоди від 05 вересня 2018 року до договору оренди землі від 03 квітня 2017 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що складає 9 048,55 на рік (9 048,55 грн х 3 роки = 27 145,65 грн).

Таким чином, ціна позову у цій справі у частині вимог:

- про розірвання договору оренди земельної ділянки складає

20 881,26 грн (6 960,42 грн х 3 роки);

- про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат,

3 % річних та пені - 20 959,70 грн.

Враховуючи наведене, ціна позову в цій справі у загальному розмірі становить 41 840,96 грн (20 881,26 грн + 20 959,70 грн), яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).

Разом з цим, зважаючи на те, що заявник також оскаржує додаткове судове рішення щодо вирішення процесуального питання - розподілу судових витрат, проте рішення судів по суті спору у справі № 567/1042/24 не підлягають касаційному оскарженню, додаткова постанова є складовою частиною рішення суду з приводу суті вирішення спору, Верховний Суд не встановив підстав для відкриття касаційного провадження на судове рішення щодо розподілу судових витрат.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 17 липня

2023 року у справі № 641/1820/20 (провадження № 61-9900ск23),

від 21 листопада 2023 року у справі № 159/3783/22 (провадження

№ 61-16499ск23).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії»,

заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивність цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а тому заявник вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять

до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками

в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції

при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07

та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389,

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»</a> на постанови Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду

від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк