Рішення

від 26.12.2024 по справі 523/14075/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14075/24

Провадження №2-адр/523/4/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача Михайлова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

УСТАНОВИВ:

16 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайлов О.М. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та виправлення описки у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старший державний виконавець Тетяна Кравченко, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заява обґрунтована тим, що у позовній заяві представником позивача заявлено у попередньому розрахунку суми судових витрат - витрати на правову допомогу, докази щодо яких будуть подані у порядку ч. 3 ст. 143 КАС України, оскільки справа розглянута письмово без судових дебатів, тому адвокат звернувся із заявою про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи професійна правнича допомога адвоката (гонорар та гонорар успіху), витрат позивача та його представника, пов`язаних із прибуттям до суду, пов`язаних із витребуванням доказів, підготовкою до розгляду справи. При цьому гонорар має фіксований розмір: 34 000 грн та включає витрати представника позивача, пов`язані із прибуттям до суду, витребуванням доказів, підготовкою до розгляду справи; гонорар успіху має фіксований розмір: 7 600 грн.

Також у резолютивній частині рішення суду допущено описку у частині стягнення судового збору на користь позивача, оскільки вказано словосполучення « ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 )» замість правильного « ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 )».

Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року вимоги представника позивача - адвоката Михайлова О.О. про виправлення описки та ухвалення додаткового рішення були роз`єднані, заяву про виправлення описки у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року залишено без задоволення, заяву про ухвалення додаткового рішення виділено в самостійне провадження.

20 грудня 2024 року суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.

Позивач та його представник - адвокат Михайлов О.М. у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, додатково представник позивача пояснив, що обов`язкового складання детального опису виконаних робіт та акту приймання-передачі договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 не передбачено, оплату вартості наданих послуг позивач не здійснив. Також уточнив, що 4100 грн. це витрати на попереднє збирання інформації, а ще 4100 грн. -це вартість послуги на підготовку справи та її супровід, крім цього, підлягає стягненню встановлений гонорар у сумі 34000 грн та «гонорар успіху» 7600 грн.

Відповідачі у судове засідання своїх представників не направили, про слухання справи повідомлялися належним чином шляхом отримання судових повісток у електронному вигляді, причини своєї неявки суду не повідомили, клопотання не заявляли. Одночасно із поданням заяви до суду представник позивача направив усім учасникам справи копію заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками.

Неявка учасників процесу у відповідності до вимог ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як судом встановлено, у провадженні суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, старший державний виконавець Тетяна Кравченко, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

09 грудня 2024 року у справі ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову № 727 по справі про адміністративне правопорушення, винесену 12 червня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором Васькевичем Б.А. про притягнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн; провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Судом встановлено порушення прав позивача незаконним притягненням до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Текст рішення 09 грудня 2024 року отриманий учасниками справи у електронному вигляді.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, крім судового збору у розмірі 968,96 грн, позивачем заявлена сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, докази щодо яких будуть подані у порядку ч. 3 ст. 143 КАС України.

Справа розглядалася в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України, без участі сторін.

16 грудня 2024 року представником позивача була подана заява про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи дату отримання рішення та дату надходження заяви, суд дійшов висновку, що представником позивача не пропущено п`ятиденний строк, визначений нормами ч. 7 ст. 139 КАС України, для подання такої заяви.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано витяг з договору про надання правничої допомоги від 14 червня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Михайловим О.М., за умовами якого гонорар адвоката має фіксований розмір та складає 4100 грн, клієнт оплачує гонорар успіху у розмірі 20%-40% від гонорару за згодою сторін; додаток № 1 від 17 серпня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого загальний розмір гонорару складає 34000 грн, що включає витрати представника позивача із прибуттям до суду, із витребуванням доказів, підготовкою до розгляду справи, гонорар успіху має фіксований розмір 7600 грн.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За нормами ст.134 КАС України визначено:

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

За нормами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щонормами КАС Українипередбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У договорі про надання правничої допомоги від 14 червня 2024 року, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Михайловим О.М., встановлено, що не пізніше 1 доби, передуючої закінченню дії договору, сторони складають акт приймання-передачі, в якому окреслюється детальний опис фактично реалізованого виду правничої (правової) допомоги (п.п. 3.4, 3.6).

Враховуючи відсутність акту про детальний опис робіт суд дійшов висновку, що гонорар у розмірі 34000 грн. є необгрунтованим. Суд позбавлений можливості надати оцінку критеріям визначення та розподілу судових витрат, на чому неодноразово звертає увагу Верховний Суд в своїх постановах.

Разом з тим, уникаючи зайвого формалізму, оскільки матеріалами справи підтверджується надання адвокатом правової допомоги у вигляді оформлення запитів, звернення до виконавчої служби для з`ясування підстав накладення арешту та отримання копій документів, складення позовної заяви та явки до суду, суд вважає необхідним з урахуванням отриманих в засіданні пояснень та умов договору стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 8200 грн (4100+4100).

Щодо стягнення гонорару успіху, то в цій частині заява не підлягає задоволенню, при цьому, суд виходить з такого.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомогиє такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatismutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23січня 2014року (East/WestAllianceLimitedv.Ukraine, заява №19336/04, §268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року справа № 904/4507/18 зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність

Виходячи із висновків суду під час розгляду позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8200 грн. підлягають стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 134, 139, 241, 243-246, 250, 252, 255, 268, 286, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8200 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до П`ятого адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя