Ухвала

від 25.12.2024 по справі 183/11175/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/11175/23

№ 1-кп/183/1097/24

25 грудня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023041110000019 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в розташуванні військової частини НОМЕР_1 (на час проходження військової служби), військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

представника цивільного позивача ОСОБА_8

в с т а н о в и л а :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на два місяці в умовах гауптвахти з правом внесення застави, мотивуючи свою позицію тим, що наявні підстав вважати, що обвинувачуваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити в його задоволенні у зв`язку з позитивною характеристикою обвинуваченого, наявністю стійких соціальних зв`язків, просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, щоб обвинувачений зміг продовжувати військову службу.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, та просив надати йому можливість вступити до лав Збройних сил України.

Представник цивільного позивача підтримав позицію прокурора.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Даний злочин у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, однак наявність таких обставин не спростовує висновків суду, викладених вище.

Щодо позиції обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який у зв`язку з його наміром вступити до лав Збройних Сил України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що вирішення вищевказаного питання на даній стадії судового розгляду знаходиться поза межами компетенції суду.

Так, суд вважає доведеними прокурором ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема,наявність ризикупередбаченого п.1ч.1ст.177КПК України, обґрунтовується тим,що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим, останній розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, вжити заходів до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин. Також, обвинувачений ОСОБА_5 є мешканцем іншої області, що може сприяти у тому, що останній буде ухилятися від суду, вразі обрання йому іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Також, перед судом доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем, має доступ до зброї, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника та обвинуваченого не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.

ОСОБА_5 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 лютого 2025 року включно в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 302 800 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися з пункту постійної або тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3