Постанова

від 25.12.2024 по справі 932/10789/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6352/24 Справа № 932/10789/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свисутнової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (особа, яка не брала участі у справі)

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обгрунтування заяви посилається на те, що 16 червня 2009 року він отримав в касі Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти в сумі 9468,06 гривень, які були розміщені на депозитному рахунку у вказаному банку його померлою матір`ю ОСОБА_2 . Заначена сума була виплачена банком на підставі додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 травня 2009 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори, де після смерті матері була відкрита її спадкова справа, на підставі відповіді КБ «Приватбанк» на запит нотаріуса. Як вказано у свідоцтві від 12 травня 2009 року, спадковим майном є розміщений в КБ «Приватбанк» грошовий внесок з належними відсотками, який він заявник успадкував за законом як син померлої ОСОБА_2 . В той же час у виданому банком касовому документі відсутнє згадування про те, що грошові кошти виплачені йому в якості спадщини на підставі свіоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року. При цьому та обставина, що отримані 9468,06 гривень є депозитним вкладом його матері не може викликати сумнів, адже у касовому документі від 16 червня 2009 року та у свідоцтві від 12 травня 2009 співпадають не тільки грошова сума 9468,06 гривень, але й також номер банківського рахунку - № НОМЕР_1 , на якому зберігався вклад. Зараз він готує пакет документів для отримання візи для в`їзду на територію Сполучених Штатів Америки. Однією з основних вимог, яку влада США висуває до претендента на одержання візи, є дотримання ним податкового законодавства країни, громадянином якої він є, а тому він збирає документи, що свідчать про повноту оплати ним в Україні податку на доходи фізичних осіб за останні роки, а щодо певних видів доходів документи про звільнення від сплати податку або про нарахування податку за нульовою ставкою. Єдиним його доходом, щодо якого він не має офіційних підтверджуючих документів відносно оподаткування, є отримана 16 червня 2009 року в КБ «Приватбанк» сума 9468,06 гривень, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду з цією заявою про встановлення факту, який має юридичне значення. Заявник, посилаючись на положення підпункуту 4.2.14 статті 4, підпункт 13.2.1 статті 13, пункт 13.1 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вказує про те, що, приймаючи до уваги, що отримані в КБ «Приватбанк» гроші є спадщиною, яка залишилася йому від померлої матері (тобто від члена сім`ї першого ступеня споріднення), дохід в сумі 9468,06 гривень оподаткувався за діючим на той час законом за нульовою ставкою податку, а тому податок на законних підставах не сплачувався. Однак, після видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 він знайшов в архіві померлої матері той договір, на підставі якого вона внесла до банку кошти, пізніше успадковані ним. Це був договір про поточний депозитний вклад №3001682669, який його мати уклала з комерційним банком «Приватбанк» 22 листопада 1993 року. Вказаний договір містив в собі заповідальне розпорядження, оформлене на його ім`я. Листом від 22 травня 2009 року № 080200001/2-4882 банк підтвердив, що саме за цим договором він успадкував депозитний вклад своєї матері, про це достеменно свідчать додані до листа виписка з рахунку і протокол нарахування процентів (завірені банком у серпні 2009 року), в яких зазначено, що на депозитному рахунку ОСОБА_2 знаходиться 9468,06 гривень. Пізніше, саме при отриманні 16 червня 2009 року грошей в КБ «Приватбанк» він показав представнику банка згаданий вище депозитний договір від 22 листопада 1993 та пояснив йому, що, не зважаючи на наявність заповідального розпорядження, він буде отримувати кошти не на підставі цього розпорядження, а на підставі вже виданого йому нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року, з чим представник банку погодився, залишив собі свідоцтво і надав дозвіл касиру виплатити йому 9468,06 гривень. Однак, наразі, при підготовці документів для отримання візи до США, виникла проблема доведення джерела походження його доходу в сумі 9468,06 гривень (від цього залежить ставка оподаткування), яка полягає в наступному. Статтею 564 ЦК УРСР, який діяв станом на дату відкриття спадщини 10 грудня 2000 року, була закріплена можливість отримання грошового вкладу вигодонабувачем, ім`я якого померлий вкладник зазначив у спеціальній вказівці банку (заповідальшому розпорядженні). В той же час статтею 524 вказаного кодексу було визначено, що спадкоємство здійснюється або за законом або за заповітом. Таким чином, у разі отримання вигодонабувачем відповідно до статті 564 ЦК УРСР банківського вкладу на підставі заповідального розпорядження, такий вигодонабувач не має підстав стверджувати, що він отримав спадщину, адже цей спосіб спадкування не входить до вичерпного переліку, визначеного статтею 524 ЦК УРСР. Отже, у цьому випадку виникає об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, з якого вигодонабувач має сплатити податок за ставкою 5% відповідно до підпункту 4.2.12 статті 4 та пункту 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». У зв`язку з вищевикладеним йому потрібно офіційно підтвердити той факт, що отримані в КБ «Приватбанк» у червні 2009 року грошові кошти в сумі 9468,06 гривень є спадщиною, яку він отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року як син померлої ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що для встановлення цього факту він додатково надає витяг із спадкового реєстру від 01 грудня 2023, який доводить, що, починаючи з дня відкриття спадщини матері він отримав лише два свідоцтва: свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 травня 2002 щодо успадкування квартири, ощадних внесків в Ощадному банку, причепа та акцій та свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 щодо успадкованого депозитного вкладу в КБ «Приватбанк». Якщо врахувати, що наказ Міністерства юстиції України № 2368/5 від 31 грудня 2008 року «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства», який діяв на момент видачі нотаріусом свідоцтва від 12 травня 2009 року, визначав різні форми свідоцтв про право на спадщину у випадку спадкування за законом та у випадку спадкування за заповідальним розпорядженням, то є очевидним, що він не отримував вклад за договором від 22 листопада 1993 року на підставі заповідального розпорядження, адже у цьому разі Спадковий реєстр мав би містити (але не містить) запис про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням. Оскільки від встановлення факту, що отримана в КБ «Приватбанк» сума 9468,06 гривень є спадщиною, яку він отримав за законом як син померлої ОСОБА_2 , безпосередньо залежить виникнення у нього права на сплату податку на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою і законом не визначено іншого порядку встановлення такого факту, то відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України він звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Враховуючи, що на підставі свідоцтва від 12 травня 2009 банк вже виплатив йому успадкований вклад, зазначене свідоцтво з моменту його видачі і до тепершінього часу ніким не оспорювалось та у судовому порядку недійсним не визнавалось, то є зрозумілим, що при розгляді цієї заяви не виникає спору про право. Посилаючись на зазначене, заявник просить встановити факт отримання ОСОБА_1 16 червня 2009 року в АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 9468,06 гривень в якості спадщини, яку ОСОБА_1 успадкував за законом як син померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 травня 2009 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.1-4).

Рішенням Бабушкінського районого суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт отримання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 16 червня 2009 року в АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 9468,06 гривень в якості спадщини, яку ОСОБА_1 успадкував за законом як син померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі Додаткового Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 травня 2009 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.79-84)

Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» (особа, яка не приймала участі у справі), звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заяви (а.с.88-99).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ«Приватбанк» (особа,яка неприймала участіу справі) закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом першоїінстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , 1926 року народження, та ОСОБА_3 , 1923 року народження.

Батько заявника - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13 листопада 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Кіровської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська.

Мати заявника - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 26 квітня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровського обласного управління юстиції.

Вбачається, що ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.

В копії спадкової справи № 658/2002, заведеної Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , міститься копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2002 року, виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 і спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з: частини квартири, належної померлій, грошових внесків з належними процентами та компенсаційними виплатами по рахункам в ощадному банку м. Дніпропетровська; причепа; Акцій підприємства з належними дивідендами.

Як вбачається з листа ПриватБанку від 28 квітня 2009 року за № 30.1.0.0/2-090424/648, на ім`я померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Центральному відділенні Дніпропетровського РУ ПриватБанку 03 травня 2006 р. відкритий депозит, договір - CPDD061276LOV_4185379088, рахунок - НОМЕР_1 , поточна сума 9468,06 грн. Заповідальне розпорядження відсутнє.

Вбачається, що ОСОБА_1 також 12 травня 2009 року звернувся до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з Додатковою заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові внески після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії Додаткового Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року, виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, яке перебуває у вказаній спадковій справі та зареєстроване в реєстрі за № 3-1604, державним нотаріусом зазначеної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем всього майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: грошового внеску з належними відсотками, компенсаційними виплатами в Центральному відділенні Дніпропетровського РУ ПриватБанку по рахунку № НОМЕР_1 , належного померлій на підставі Відповіді № 30.1.0.0/2-090424/648 від 28 квітня 2009 року, виданої КБ «ПриватБанк». В Свідоцтві вказана оцінка спадкового майна 9468,06 грн.

16 червня 2009 року ОСОБА_1 отримав в Центральному відділенні «ПриватБанку» з рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 9468,06 гривень, які були розміщені на депозитному рахунку у вказаному банку його померлою матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповідного касового документу від 16 червня 2009 року.

Задовольняючи вимоги заяви, суд 1 інстанції входив із того, що з наданих до суду документів вбачається, що грошові кошти в сумі 9468,06 гривень були отримані ОСОБА_1 в КБ «Приватбанк» саме на підставі вже виданого йому державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Додаткового Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданій до суду заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначив та в судовому засіданні його представники вказують про те, що у виданому Банком касовому документі відсутнє згадування про те, що грошові кошти виплачені йому в якості спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 травня 2009 року. Також зазначили, що ОСОБА_1 готує пакет документів для отримання візи для в`їзду на територію Сполучених Штатів Америки. Однією з основних вимог, яку влада США висуває до претендента на одержання візи, є дотримання ним податкового законодавства країни, громадянином якої він є, а тому він збирає документи, що свідчать про повноту оплати ним в Україні податку на доходи фізичних осіб за останні роки, а щодо певних видів доходів документи про звільнення від сплати податку або про нарахування податку за нульовою ставкою. Єдиним його доходом, щодо якого він не має офіційних підтверджуючих документів відносно оподаткування, є отримана 16 червня 2009 року в КБ «Приватбанк» сума 9468,06 гривень, у зв`язку з чим заявник вимушений звернутися до суду з цією заявою про встановлення факту, який має юридичне значення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, АТ КБ ПриватБанк посилався на те, що вони заперечують та не визнають посилання заявника, що ОСОБА_1 , 16.06.2009 року отримав в АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 9468,06 гри в якості спадщини, яку він успадкував як син померлої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.05.2009 року державним нотаріусом Другої Дніпропетровської ДНК, оскільки у договорі про депозитний вклад наявне заповідальне застереження на підстав якого до спадкоємця перейшло право на отримання вкладу, а отримання заявником свідоцтва про право на спадщину за законом жодним чином не скасовує заповідального розпорядження.

Між заявником ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк у цивільній справі №2-1584/11, яка наразі перебуває на розгляді Верховного Суду (провадження №61-11813ск22) за касаційною скаргою заявника, наявний спір про право, зокрема з приводу того, що на підставі чого 16.06.2009 року ОСОБА_1 отримав успадкований вклад у розмірі 9468,06 грн., на підставі заповідального розпорядження, що міститься в договорі №3001682669 від 22.11.1993 року чи свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.05.2009 року з моменту його видачі і до теперішнього часу ніким не оспорювалося й в судовому порядку недійсним не визнавалося, а тому висновок суду першої інстанції, що заявник ОСОБА_1 отримав в КБ «Приватбанк» на підставі вказаного свідоцтва спадщину в сумі 9468,06 гривень, як син померлої ОСОБА_2 є правомірним.

Крім того, спір, який як вважає апелянт існує у цивільній справі №2-1584/11, виник з приводу відсотків по вкладу, що не підтверджує наявність спору з приводу самого вкладу, а саме на підставі чого 16.06.2009 року ОСОБА_1 отримав успадкований вклад у розмірі 9468,06 грн., на підставі заповідального розпорядження, що міститься в договорі №3001682669 від 22.11.1993 року чи свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2009 року.

До того ж , під час перегляду даної справи в судді апеляційної інстанції, представником АТ КБ ПриватБанк не зазначено, яким саме чином оскаржуване рішення порушує права та обов`язки банку та які саме.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав і обов`язків саме АТ КБ ПриватБанк.

Статтею 43 ЦПК України передбачено зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк щодо порушення зазначеним рішенням суду його прав, є безпідставними.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Враховуючи викладене,колегія суддіввважає,що апеляційнепровадження усправі заапеляційною скаргоюАкціонерного товаристваКомерційний БанкПриватбанк (особа,яка небрала участіу справі)на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2024 року підлягає закриттю.

Керуючись ст. 367, 368, п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційне провадженняза апеляційноюскаргою Акціонерноготовариства КомерційнийБанк Приватбанк(особа,яка небрала участіу справі)на рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 18березня 2024року поцивільній справіза заявою ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Друга дніпровськадержавна нотаріальнаконтора,про встановленняфакту,що маєюридичне значення- закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: