Постанова

від 26.12.2024 по справі 461/6132/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 461/6132/23

провадження № 61-10543св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня

2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 вересня 2022 року.

В цій квартирі позивач проживає разом із сім`єю, що підтверджується довідкою від 25 квітня 2022 року № 1307-5001474708 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вказував, що ОСОБА_3 , який є власником квартири № 5 у цьому будинку, самовільно захопив частину коридору на першому поверсі та встановив двері до своєї квартири, зробивши виступ у загальний коридор. Цим він збільшив площу своєї квартири за рахунок зменшення площі спільного загального коридору, яким користуються усі мешканці будинку. Також відповідач самовільно захопив місце під сходовою кліткою на першому поверсі та здійснив добудову із встановленням стіни.

З метою фіксації порушень з боку відповідача позивач звернувся до Львівського комунального підприємства «Княже місто» (далі - ЛКП «Княже місто»), а також до Галицької районної адміністрації. У відповідь на звернення працівники

ЛКП «Княже місто» встановили, що власник квартири № 5 зайняв частину коридору і площу під сходовою кліткою на першому поверсі, що є місцями загального користування. Також ЛКП «Княже місто» скерувало відповідачу попередження, у якому зобов`язало його до 16 лютого 2023 року надати дозвільні документи на зайняті місця загального користування. Проте жодних дозвільних документів, а також згоди від мешканців будинку відповідач не надав.

Зазначене перепланування, яке здійснено без дозвільних документів, а також за відсутності згоди інших учасників права спільної сумісної власності, чинить перешкоди та позбавляє позивача можливості користуватися місцями загального користування. Відповідач обмежив доступ до технічного пристрою, що необхідний для експлуатації будинку - будинкового електролічильника (щитової), оскільки такий лічильник в результаті здійсненого перепланування знаходиться фактично у квартирі відповідача. Самовільно захопивши місце під сходовою кліткою та встановивши стіну, відповідач збільшив площу своєї квартири за рахунок місць спільного користування та фактично обмежив його та інших мешканців будинку у можливості тимчасово розмістити інвентар, велосипеди, дитячі візочки тощо.

ОСОБА_1 просив зобов?язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненні права користування загальним коридором першого поверху та місцем під сходовою кліткою і привести за власний рахунок загальний коридор першого поверху та місце під сходовою кліткою у відповідність із технічними характеристиками поверхового плану першого поверху в багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно зведених стін у загальному коридорі на першому поверсі, а також під сходовою кліткою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права користування загальним коридором першого поверху та місцем під сходовою кліткою

і привести за власний рахунок загальний коридор першого поверху та місце під сходовою кліткою у відповідність із технічними характеристиками поверхового плану першого поверху в багатоквартирному будинку на

АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно зведених стін у загальному коридорі на першому поверсі, а також під сходовою кліткою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що зайнята відповідачем частина коридору загального користування (вхід у квартиру) та площа під сходовою кліткою на першому поверсі є спільним майном багатоквартирного будинку та, відповідно,

є спільною сумісною власністю мешканців, а тому слід зобов`язати відповідача усунути перешкоди у здійснені права користування спільним майном.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 липня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року,

а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд неповно з?ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апеляційний суд фактично не розглянув апеляційну скаргу. Вказує, що суд першої інстанції не повідомляв його про розгляд справи, копію позовної заяви разом з доданими матеріалами не надсилав. Клопотання про виклик свідків відхилено. Факт самовільно проведених робіт не встановлено. Суд необґрунтовано прийняв рішення про розгляд цієї справи в порядку спрощеного провадження.

Аргументи інших учасників справи

08 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня

2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції забезпечив дотримання процесуальних прав відповідача і надав йому можливість ознайомитися

з матеріалами позовної заяви. Зазначає, що відповідач подав відзив на позовну заяву. Вказує, що безпідставними є аргументи заявника про те, що суд не допитав та не викликав свідків, оскільки відповідач не навів належних аргументів щодо того, які обставини можуть підтвердити ці свідки та яке це має значення для вирішення спору. Покази свідків у цій справі не є належним доказом правомірності проведення відповідачем перепланування квартири. Позов є доведеним належними і допустимим доказами.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2024 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.

12 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року зупинено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи

№ 461/6132/23 передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Житловий будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу Львівського комунального підприємства «Княже місто» (далі - ЛКП «Княже місто») згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації від 06 грудня 2019 року № 464.

ОСОБА_1 є власником і фактично проживає у квартирі

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 .

З листа-відповіді ЛКП «Княже місто» від 27 січня 2023 року № 228/01-12 відомо, що власник квартири № 5 зайняв частину коридору та площу під сходовою кліткою на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Згідно з наявним

в ЛКП «Княже місто» поверховим планом на будинок, зазначена площа є місцем загального користування. Іншої інформації щодо статусу зайнятої площі немає.

З листа Галицької районної адміністрації від 14 лютого 2023 року № 31вих-16834 відомо, що на момент візуального обстеження будинку АДРЕСА_1 встановило, що власник квартири № 5 у цьому будинку зайняв частину коридору загального користування (вхід в квартиру) та площу під сходовою кліткою на першому поверсі. ЛКП «Княже місто» ОСОБА_2 скерувало попередження щодо надання дозвільних документів на зайняття частини коридора загального користування (вхід у квартиру) та площі під сходовою кліткою на першому поверсі.

Згідно з листом-відповіддю ЛКП «Княже місто» від 21 червня 2023 року

№ 383/01-10 на момент візуального обстеження будинку АДРЕСА_1 працівники ЛКП «Княже місто» встановили, що власник квартири № 5 зайняв частину коридору та площу під сходовою кліткою на першому поверсі, що

є місцями загального користування. Складено протокол від 16 лютого 2023 року № 5 за статтею 150 КУпАП, акт не складався.

Галицька районна адміністрація вказаний протокол повернула ЛКП «Княже місто», оскільки зазначене порушення не кваліфікується за статтею 150 КУпАП. У зв`язку з цим ЛКП «Княже місто» звернулось до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для перевірки самовільно проведених робіт власником квартири № 5 .

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників (частина друга статті 369 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти

і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення

в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду

і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункти 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності

у багатоквартирному будинку»).

У частині другій статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї

і та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4рп-2004 зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку

є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп-2011 із змісту пункту 2 статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною

в Рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою

у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони

є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями (абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому

в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

У постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року

у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від

06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 зроблено висновок, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з листами ЛКП «Княже місто» від 27 січня 2023 року № 228/01-12 і від

21 червня 2023 року № 383/01-10 власник квартири № 5 зайняв частину коридору та площу під сходовою кліткою на першому поверсі, що є місцями загального користування.

Вказане також підтверджується листом Галицької районної адміністрації від

14 лютого 2023 року № 31вих-16834, з якого відомо, що на момент візуального обстеження будинку АДРЕСА_1 встановило, що власник квартири № 5 у цьому будинку зайняв частину коридору загального користування (вхід у квартиру) та площу під сходовою кліткою на першому поверсі.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що шляхом самовільного зайняття ОСОБА_2 частини коридору загального користування та площі під сходовою кліткою на першому поверсі будинку

АДРЕСА_1 , унаслідок чого відповідач збільшив площу своєї квартири за рахунок зменшення площі спільного загального коридору, а також місця загального користування під сходовою кліткою, ОСОБА_1 як співвласнику будинку чиняться перешкоди оскільки фактичне зменшення відповідачем площі місць загального користування обмежує інших співвласників багатоквартирного будинку у можливості користування спільним майном.

Відповідач не надав дозвільних документів на зайняття частини коридору загального користування (вхід у квартиру) та площі під сходовою кліткою на першому поверсі, а також доказів того, що таке зайняття відбулося за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно дослідивши обставини справи та всі наявні докази, належним чином їх оцінивши, правильно встановив, що незаконні дії відповідача спричинили суттєві негативні наслідки для ОСОБА_1 та порушують його право власності на належне йому нерухоме майно, а також чинять йому перешкоди

у користуванні місцями загального користування, яке є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, що є підставою для задоволення його позову.

Аргументи заявника про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи 12 січня 2024 року о 13:00 год, що підтверджується його особистим підписом на розписці (а. с. 110). Крім того, з протоколу судового засідання від 12 січня 2024 року відомо, що на судовому засіданні був присутній ОСОБА_2 і його представник, які виступали в судових дебатах (а. с. 113-114).

Також безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що заявник не отримував копії позовної заяви, оскільки таке твердження заявника спростовується власноручно написаною розпискою від 17 листопада 2023 року, згідно з якою ОСОБА_2 копію позовної заяви отримав наручно (а. с. 69).

Колегія суддів також відхиляє аргументи заявника про те, що суд розглянув

у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки спір, який виник між сторонами, відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження - як не віднесений до виняткових справ, визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_2 не заявляв.

Безпідставними є й аргументи заявника про те, що суд не допитав та не викликав свідків, оскільки відповідач не навів належних аргументів щодо того, які обставини можуть підтвердити ці свідки та яке це має значення для вирішення спору. Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Розподіл судових витрат зроблено відповідно до статті 141 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня

2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська