Ухвала

від 26.12.2024 по справі 755/20277/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/20277/24

Провадження №: 1-кс/755/4049/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 ,, ОСОБА_6 , підозрюванового ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу СУ ГУ СБУ в АР Крим ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року за № 42024010000000066, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу (далі КК) України, встановив :

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий в ОВС - криміналіст 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим майор юстиції ОСОБА_8 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури Автономної РеспублікиКрим та міста Севастополя ОСОБА_4 звернулися до слідчого судді цього місцевого суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного з огляду на наявність передумов, передбачених ст. 177, 178, п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим управлінням Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14-А) здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2019 році точної дати в ході розслідування не встановлено ОСОБА_7 познайомився із ОСОБА_9 ,який також проживав у місті Дніпро та займався торгівлею альтернативними джерелами електроенергії, а саме обладнанням для отримання сонячної електроенергії. При цьому ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_9 близько 20 сонячних електростанцій.

Приблизно у 2020 році під час спілкування ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 допомагати йому займатись господарською діяльністю пов`язаною закупкою, встановленням та налагодженням сонячних електростанцій, а також підготовкою документів щодо цієї діяльності на що ОСОБА_9 погодився. Тоді в усній формі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 дійшли згоди щодо встановлення всього 40 сонячних електростанцій, при цьому ОСОБА_7 взяв на себе зобов`язаннящодо фінансування зазначеної діяльності, а ОСОБА_9 в свою чергу займатись підшукуванянм земельних ділянок, оформленням документів, закупівлею обладнанням, а також контролем стану виконання робітз встановлення та налагодження роботи вказаного обладнання. Жодних письмових договорів щодо досягнення вказаної домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 складено не було.

Основний обсяг робіт було виконано у період 2020-2021 років, однак з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з військовою агресією рф проти України роботи у повному обсязі виконані не були.

В подальшому ОСОБА_9 долучився до лав Збройних Сил України.

У період 2022-2024 років ОСОБА_10 неодноразово телефонував ОСОБА_9 з вимогою повернути кошти, які останній у нього ніби то взяв, при цьому сума кожного разу змінювалась. ОСОБА_9 пояснював, що роботи не були завершені не з його вини, на що ОСОБА_7 не реагував.

28 жовтня 2024 року приблизно о 14:00 коли ОСОБА_9 рухався на своєму автомобілі марки BMW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по трасі поблизу с. Спаське, у Підгородненській міській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області, йому дорогу перегородив ОСОБА_7 , який керував автомобілем марки BMW Х7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , крім того, два інші невстановлені на даний час автомобілі також заблокували дорогу ОСОБА_9 .

Коли ОСОБА_9 вийшов з автомобіля до нього підійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та інші невстановлені на даний час особи. ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_9 фізичною розправою, а також вимагав повернути кошти неіснуючого боргу у сумі 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США. Отримавши відмову ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 після чого до побиття приєднались інші невстановлені на даний час особи, які приїхали разом із ОСОБА_7 .

Після цього, ОСОБА_7 сів до автомобіля, на якому приїхав, хтось з невстановлених осіб, діючи за вказівкою ОСОБА_7 , посадив ОСОБА_9 до автомобіля останнього на пасажирське сидіння, за кермо сів ОСОБА_11 та разом із іншими невстановленими на даний час авто поїхали за ОСОБА_7 , який з`їхав з траси на польову дорогу,де під час зупинки ОСОБА_9 вивели з автомобіля, сказали йти в поле, де знову ОСОБА_7 та інші невстановлені на даний час особи, з якими ОСОБА_7 приїхав, били ОСОБА_9 приблизно 30-40 хвилин.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 діючи умисно, спільно з іншими, невстановленими на даний час особами, із застосуванням фізичного насильства, порушуючи гарантовані положеннями ст. 29, 33 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» права і свободи ОСОБА_9 на недоторканість особи та свободу пересування, проти її волі його знову посадили на пасажирське сидіння свого авто та повезли до будівлі, яка знаходиться на території земельної ділянки кадастровий номер: 1223286500:02:046:0100 на території Спаської сільської ради, Дніпропетровської області та яка належить ОСОБА_11 . У приміщенні вказаної будівлі ОСОБА_12 утримували проти його волі та ОСОБА_7 неодноразово вимагав повернути ніби то борг у сумі 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США, а також вказав що ОСОБА_9 повинен забезпечити перехід корпоративних прав на товариство ТОВ «Енерджи Конструкція» до осіб, на яких вкаже ОСОБА_7 інакше ОСОБА_9 вб`ють. При цьому ОСОБА_7 демонстрував ОСОБА_9 ножі, розповідав про різного роду види розправ та катувань в разі невиконання його вимог про передачу грошових коштів та переоформлення корпоративних прав.

Такі вимоги та погрози ОСОБА_7 виказував до ночі 28 жовтня 2024 року після чого поїхав у невідомому напрямку, у приміщенні залишився ОСОБА_9 , якому наказали нікуди не йти, а також невстановлені особи.

Зранку 29 жовтня 2024 року ОСОБА_7 прибув до будівлі разом із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого представив як особу, на яку потрібно здійснити оформлення корпоративних правна ТОВ «Енерджи Конструкція». При цьому, ОСОБА_7 в черговий раз пригрозив ОСОБА_9 розправою та близько обіду відпустив ОСОБА_9 для здійснення пошуку коштів.

Згідно даних Національного банку України станом на 28 жовтня 2024 року офіційний курс 1 долара США у відношенні до гривні становить 41,3135 грн., відповідно 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США є еквівалентом 103 283 750 (сто трьох мільйонів двохсот вісімдесяти трьох тисяч сімсот п`ятдесяти) гривень, що у свою чергу більш ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (3028 грн.) на момент вчинення кримінального правопорушення, що у становить майнову шкоду у особливо великому розмірі.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 28 жовтня 2024 року приблизно о 14:00 коли ОСОБА_9 рухався на своєму автомобілі марки BMW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по трасі поблизу с. Спаське, у Підгородненській міській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області, йому дорогу перегородив ОСОБА_7 , який керував автомобілем марки BMW Х7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , крім того, два інші невстановлені на даний час автомобілі також заблокували дорогу ОСОБА_9 .

Коли ОСОБА_9 вийшов з автомобіля до нього підійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та інші невстановлені на даний час особи. ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_9 фізичною розправою, а також вимагав повернути кошти неіснуючого боргу у сумі 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США. Отримавши відмову ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 після чого до побиття приєднались інші невстановлені на даний час особи, які приїхали разом із ОСОБА_7 .

Після цього, ОСОБА_7 сів до автомобіля, на якому приїхав, хтось з невстановлених осіб, діючи за вказівкою ОСОБА_7 , посадив ОСОБА_9 до автомобіля останнього на пасажирське сидіння, за кермо сів ОСОБА_11 та разом із іншими невстановленими на даний час авто поїхали за ОСОБА_7 , який з`їхав з траси на польову дорогу, де під час зупинки ОСОБА_9 вивели з автомобіля, сказали йти в поле, де знову ОСОБА_7 та інші невстановлені на даний час особи, з якими ОСОБА_7 приїхав, били ОСОБА_9 приблизно 30-40 хвилин.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 діючи умисно, спільно з іншими, невстановленими на даний час особами, із застосуванням фізичного насильства, порушуючи гарантовані положеннями ст. 29, 33 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» права і свободи ОСОБА_9 на недоторканість особи та свободу пересування, проти її волі його знову посадили на пасажирське сидіння свого авто та повезли до будівлі, яка знаходиться на території земельної ділянки кадастровий номер: 1223286500:02:046:0100 на території Спаської сільської ради, Дніпропетровської області та яка належить ОСОБА_11 . У приміщенні вказаної будівлі ОСОБА_12 утримували проти його волі та ОСОБА_7 неодноразово вимагав повернути ніби то борг у сумі 2 500 000 (два з половиною мільйони) доларів США, а також вказав що ОСОБА_9 повинен забезпечити перехід корпоративних прав на товариство ТОВ «Енерджи Конструкція» до осіб, на яких вкаже ОСОБА_7 інакше ОСОБА_9 вб`ють. При цьому ОСОБА_7 демонстрував ОСОБА_9 ножі, розповідав про різного роду види розправта катувань в разі невиконання його вимог про передачу грошових коштів та переоформлення корпоративних прав.

Такі вимоги та погрози ОСОБА_7 виказував до ночі 28 жовтня 2024 року після чого поїхав у невідомому напрямку, у приміщенні залишився ОСОБА_9 , якому наказали нікуди не йти, а також невстановлені особи.

Зранку 29 жовтня 2024 року ОСОБА_7 прибув до будівлі, в черговий раз пригрозив ОСОБА_9 розправою та близько обіду відпустив ОСОБА_9 для здійснення пошуку коштів.

Так, орієнтовно з 14:00 28 жовтня 2024 року приблизно до обіду наступного дня - 29 жовтня 2024 року ОСОБА_9 був позбавлений волі тобто впродовж тривалого часу.

У зв`язку з чим, 07 листопада 2024 року ОСОБА_7 було затримано та 08 листопада 2024 року повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 підтверджується зібраними у провадженні доказами, у т.ч.: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 30 жовтня 2024 року, в ході якого останній підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання та позбавлення волі ОСОБА_7 ; протоколами обшуків від 07 листопада 2024 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

19 листопада 2024 року Миколаївським апеляційним судом скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2024 рооку, якою застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави, та постановлено нову ухвалу про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2025 року включно, без права внесення застави.

В цей час, неможливість завершити досудове розслідування до закінчення попередньої ухвали про тримання під вартою зумовлена складністю провадження, необхідністю отримання висновки судової балістичної експертизи, товарознавчої експертизи, молекулярно-генетичної експертизи, авто-товарознавчої експерти, проведення інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, потребою виконати вимоги ст. 290, 291 КПК України.

При цьому, є необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і можливість покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років, а також з урахування того, що ОСОБА_7 може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Таким чином, наявний ризик, переховування від органів досудового розслідування та суду;

- використовуючи своє становище депутата Підгородненської міської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема перевіряються інші факти вчинення аналогічних злочинів, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- може тиснути та впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу ще не допитані, а також на експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Підґрунтям такого ризику є те, що здебільшого свідками у кримінальному проваджені є колеги ОСОБА_7 та інші особи котрі на теперішній час встановлюються органом досудового розслідування, які на даний час не допитані. Шляхом домовленості та залученням невстановлених осіб ОСОБА_7 також може здійснювати тиск на заявника ОСОБА_9 ;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обставини цього провадження.

Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_7 під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тому, враховуючи вказане, сторона обвинувачення вважає слушним, продовжити відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення застави, оскільки кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства.

ІІІ. Позиції сторін

У судовому засіданні прокурори групи прокурорів - прокурори Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказане клопотання підтримали з наведених у ньому передумов.

Сторона захисту вказала, що слідчий, прокурор не довели обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, водночас, враховуючи дані про особу підозрюваного, з числа регламентованих ст. 178 КПК, вважали можливим обрати у відношенні нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити право на внесення застави у межах тримання під вартою.

Щодо підозри, то захист зауважив, що сторона обвинувачення в повідомленні про підозру надає не правильну кваліфікацію ч. 4 ст. 189 КК України, діям підозрюваного. Так, основним безпосереднім об`єктом вимагання передбаченого ст. 189 КК України є право власності, а його додатковими обов`язковими об`єктами виступають психічна та фізична недоторканність особи, її особиста свобода, здоров`я.

Згідно укладених договорів між ТОВ АПК «Спаський» в особі директора ОСОБА_7 та з підконтр підконтрольним ОСОБА_14 підприємствами, відповідно до виконаних договірних зобов`язань, ТОВ АПК «Спаський» понесло витрати у сумі 7 792 365,4 грн. за не поставлені сонячні панелі.

Разом з тим, з комерційних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 є сума понесених втрат ТОВ АПК «Спаський» у розмірі 274 946,40 доларів США, що еквівалентно 10 170 795, 36 грн., за укладання контракту № 01102020 З «MIROTRANS BG LTD» на поставку сонячних панелей, так, як ОСОБА_9 , який відповідно до наданих документів являвся кінцевим бенефіціаром «MIROTRANS BG LTD», умисно скориставшись довірою директорів схилив до укладання вищевказаного контракту на поставку напівпровідникових приладів, вмонтованих в панель: складені у модуль сонячні елементи.

За своїми договірними обов`язками «MIROTRANS BG LTD» повинно доставити товар на наступних умовах: виконати експортне митне оформлення і доставити Товар до узгодженого місця призначення.

В порушення даних умов, як в подальшому з`ясувалось, товар поставлявся в c. Грушевато-Криничне Синельниковського району Дніпропетровської області, оскільки ОСОБА_9 мав в даній місцевості бізнес (будова електростанцій, продаж сонячної енергії через фізичних осіб), про що свідчить ГТД 1 - UA10130/2021/007032 та ГТД 2 UA110130/2020/035722.

В серпні 2020 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 400 000 доларів США за придбання 20 сонячних електростанцій з розрахунку 20 000 доларів за станцію

Кожна генеруюча установка приносить дохід близько 6 500 доларів на рік, таким чином з вересня 2020 року по вересень 2022 року ОСОБА_9 ошукав ОСОБА_7 приблизно на 260 000 доларів США.

Так, володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред`являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

При цьому, особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо).

З об`єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов`язаними діями: 1) пред`явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред`явлена суб`єктом майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Тому, вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189 КК України. Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози, не керується умислом на заволодіння чужим майном, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права (інтереси) того, хто займається господарською діяльністю, вчинене слід розглядати як протидію законній господарській діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 206 КК України.

Крім того, застосування погроз без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК України. Але відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо. Вимога виконати (не виконувати) зобов`язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов`язання, або зобов`язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов`язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, кваліфікується як вимагання.

Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред`явленні винний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задовольнити своє домагання в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу, щоб та сама передала (віддала, вручила, надіслала, поклала в умовлене місце тощо) йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру. У ряді випадків винний взагалі не може без певних дій потерпілого досягти злочинного результату (зокрема, коли від останнього вимагається вчинити такі дії майнового характеру, як, наприклад, виконання на користь винного певної дії.

Так, починаючи з 28.10.2024 ОСОБА_9 намагався зустрітися з ОСОБА_7 і провести підрахунки за його боргами, хоча раніше ігнорував це питання повністю, через що ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів і нині триває досудове розслідування.

Від так у діях підозрюваного ОСОБА_7 відсутній умисел на заволодіння чужим майном, адже все майно, грошові кошти, право на мано, яке потерпілий ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_7 на підставі укладених договірних, комерційних відносин є лише діями спрямованими на захист власних господарських та комерційних інтересів та повернути те, що законно належить останньому.

Отже у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень передбачених, за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.

Щодо ризиків, то відмічається, з покликанням на практику ЄСПЛ, на недоведеність обставин визначених ст. 177 КПК, оскільки дійсність ризиків обумовлюється лише припущеннями прокурора з цього питання, а не доводиться доказами з числа передбачених ст. 84 КПК України.

В частині даних про особу, то зазначається, що ОСОБА_7 перебуває у шлюбі з ОСОБА_16 .

Крім того, у підозрюваного мається на утриманні малолітня дитина, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, ОСОБА_7 має старшу доньку, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка разом з ним здійснює активну громадьку діяльність, що підверджується відповідними листами-подяками.

Відмічається також і про незадовільний стан здоров`я підозрюваного, з покликанням на відповіді матеріали.

IV. Право, яким керувалася слідчий суддя

Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК, яка в свою чергу регламентує таке:

- заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК);

- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК);

- підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК);

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК);

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК);

- при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ст. 199 КПК).

V. Мотиви слідчого судді

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно підозрюваного встановлено такі відомості, як-то:

- ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець м. Дніпро, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є депутатом Підгородненської міської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області;

- за своїм віком, має задовільні соціальні зв`язки, для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію;

- у цьому провадженні повідомлено про підозру у вимаганні, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, що було спрямоване на завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах за ч. 4 ст. 189 КК України, а також у незаконному позбавленні волі з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

В розрізі наведеного, вирішуючи по суті поставлене питання, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказують слідчий та прокурор:

(і) обґрунтованість підозри (наявність «розумної» підозри)

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», заява № 15172/13, від 29 травня 2019 року, § 88, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-193543).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),

(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (див. рішення «Murray v. the United Kingdom», заява № 18731/91, від 08 лютого 1996 року, §55, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57980; «K.-F. v. GERMANY», заяви № 144/1996/765/962, від 27 листопада 1997 року, § 57, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58119).

Згідно повідомлення про підозру в цій справі підозрювану особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК за обставин описаних у п. ІІ ухвали.

Відповідно проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що попри заявлені стороною зхаисту доовди в чатсині безпредметності підозри, наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити такі діяння.

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків переховування та впливу, про котрі вказується у клопотанні та які наведені у п. ІІ ухвали. Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема:

(а) щодо ризику переховування, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou v. Turkey» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53, https://hudoc.echr.coe. int/rus?i=001-62566), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» (від 26 червня 2001 року, § 80, заява № 33977/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59613), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» (від 25 квітня 2000 року, § 76, заява № 31315/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58785), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, слідчий суддя враховує, що (1) підозрюваний підозрюється у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є у т.ч. особливо тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, іншим підозрюваним, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;

(с) ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підставно обумовляється прокурором тим, що підозрюваний використовуючи своє становище депутата Підгородненської міської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району, Дніпропетровської області може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема перевіряються інші факти вчинення аналогічних злочинів, а також, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази. Адже йдеться про діяння вчинені, за даними підозри, групою осіб. Згідно ч. 2 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Тому, власне фактор домовленостей заздалегідь також вказує, що учасники таких домовленостей можуть мати змогу координувати дії для приховування злочинної діяльності, чим власне, додатково, засвідчується, як можливість знищення, так і переховування;

(d) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, є дійсним, враховуючи обставини цього провадження, котрі стосуються щонайменше нині двох самостійних кримінальних праовпорушень згідно ст. 2, 11 КК України.

Тому, є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що відповідно до ст. 199 КПК слідчий суддя насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Отже, обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, адже в т.ч. завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим та ця неможливість встановлена слідчйим суддею в ухвалі про продовження строку досудового розслідування.

VІ. Висновок

За таких умов, слідчий суддя вважає за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання підозрюваного під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відповідним клопотанням сторони обвинувачення, продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, тим самим задовольнивши клопотання вказане у п. І ухвали.

Оскільки установлено, що обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваній особі.

Стан здоров`я підозрюваного не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики, які є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу. Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Щодо застави, то слідчий суддя не знаходить підстав для її визначення, оскільки згідно ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 лютого 2025 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення на всій території України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09:45 год. 31 грудня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_19