Ухвала

від 01.01.2025 по справі 473/6082/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 січня 2025 року

м. Київ

справа № 473/6082/23

провадження № 61-11603ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку земельних ділянок: земельної ділянки площею 6,0416 з кадастровим номером 4822081500:08:000:0022, та земельної ділянки площею 1,7153 га з кадастровим номером 4822081500:18:000:0098, які розташовані в межах території Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Доброслав Лиманського району Одеської області. В задоволенні позовних вимог, заявлених до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

ОСОБА_1 14 серпня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, надати докази поважності причин його пропуску, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи та сплатити судовий збір.

На виконання ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2024 року особа, яка подала касаційну скаргу, направила матеріали на усунення недоліків, а саме: квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме особою, яка її подала, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання ухвали Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, а саме докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій касаційної скарги та доданих до неї документів.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У грудні 2024 року на виконання ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав заяву, в якій просить прийняти заяву про усунення недоліків та відкрити касаційне провадження на оскаржувані судові рішення. ОСОБА_1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Сама по собі вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз заяви та уточненої касаційної скарги свідчить, що їх мотивувальні частини складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині. Тому ОСОБА_1 не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2024 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар