Ухвала

від 06.01.2025 по справі 460/27538/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про самовідвід

06 січня 2025 року Р і в н е№460/27538/23

Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доКваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2023 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 01.01.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом та відкрито провадження в адміністративній справі №460/27538/23. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 12.07.2024 суд перейшов до розгляду справи №460/27538/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.07.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 №Д/10-5 «Про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю».

Ухвалою від 28.08.2024 залучено до участі в адміністративній справі №460/27538/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Ухвалою від 06.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу №460/27538/23 до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті не завершено.

В судовому засіданні 30.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатами вирішення заяви про відвід, якою у задоволенні заяви представника позивача Карповича Андрія Петровича від 27.12.2024 про відвід судді Дорошенко Н.О. відмовлено, усну заяву позивача ОСОБА_1 про відвід, подану в судовому засіданні 30.12.2024, задоволено частково. Відведено суддю Дорошенко Н.О. від розгляду адміністративної справи №460/27538/23.

03.01.2025 адміністративну справу №460/27538/23 передано до відділу документального забезпечення (канцелярії) суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 суддю Друзенко Н.В. призначено для розгляду справи №460/27538/23.

06.01.2025 суддею Друзенко Н.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подано до Відділу документального забезпечення суду заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що за змістом ухвали судді Дорошенко Н.О. від 30.12.2024 єдиною підставою для її відводу у справі №460/27538/23 слугувало те, що 27.12.2024 судом у зв`язку із судовим розглядом даної адміністративної справи отримано інформаційний запит від Інформаційного агентства «Актуальна правда», в якому представниками медіа акцентується увага на «дотичності судді Дорошенко Н.О. до адвокатської спільноти», що з точки зору запитувача інформації вказує на потенційний конфлікт інтересів. З огляду на вказане і задля того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали жодні сумніви у неупередженості судді під час вирішення справи №460/27538/23, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про відвід судді за суб`єктивним критерієм. При цьому, в інформаційному запиті від Інформаційного агентства «Актуальна правда», який отриманий Рівненським окружним адміністративним судом 27.12.2024, зареєстрований за вх.№67598 і долучений до матеріалів справи №460/27538/23 (а.с.242-244 том 7), фігурує не лише суддя Дорошенко Н.О., а й суддя Друзенко Н.В., як її колега і суддя, яка також має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, аналогічного змісту інформаційний запит від Інформаційного агентства «Актуальна правда» отримано Рівненським окружним адміністративним судом 27.12.2024, зареєстровано за вх.№67600 і безпосередньо на ім`я судді Друзенко Н.В. В такому запиті також зазначено про те, що суддя Друзенко Н.В. «є дотичною до адвокатської спільноти», що з точки зору запитувача інформації вказує на «потенційний конфлікт інтересів, який призводить до тяжкого кримінального злочину корупції». Наведене вказує на наявність обставин, які можуть викликати сумнів у сторін та в суспільства в цілому щодо об`єктивності та неупередженості судді Друзенко Н.В. під час розгляду даної адміністративної справи.

Згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. А в силу вимог частини третьої цієї статті, самовідвід повинен бути вмотивованим і заявленим не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу самовідводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. А згідно з частиною другою цієї статті питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П`єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»). Разом з тим чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголосила: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»). В свою чергу пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій («Нінн-Хансен проти Данії»). При цьому, питання завжди полягає в тому, чи дотримуються в конкретній справі вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі»). Також Європейський суд з прав людини запровадив критерії оцінки незалежності. А саме, при визначенні того, чи може орган вважатися «незалежним», Європейський суд з прав людини бере до уваги такі критерії («Фіндлі проти Сполученого Королівства»): 1) порядок призначення його членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності. Що стосується третього критерію, то важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношення якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», «П`єрсак проти Бельгії») .

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також за Коментарем до Бангалорських принципів поведінки суддів, об`єктивність - це основоположна риса, якою повинен володіти суддя, і невід`ємний атрибут судової професії. Якщо є підстави припускати відсутність об`єктивності, то це, швидше за все, викличе невдоволення і відчуття несправедливості і, тим самим, підірве довіру до судової системи. Сприйняття судді як необ`єктивного руйнує довіру суспільства. Тому судді слід уникати будь-яких дій, які можуть дати підстави для припущень, що на рішення можуть впливати сторонні фактори. Але об`єктивність передбачає не тільки реальну відсутність упередженості, а й сприйняття її, як такої. Цей двоїстий аспект добре виражений в твердженні, згідно з яким: «важливо, щоб правосуддя не тільки вершилось, але і сприймалося таким що безсумнівно вершиться». Об`єктивність повинна існувати як факт в сприйнятті розсудливої особи. Тобто питання про те, чи існують побоювання щодо наявності упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача. Іншими словами, в такому ракурсі значення має не те, чи дійсно у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б, чи ні у належним чином інформованої і розсудливої людини підозра в наявності такого упередження. Таке твердження допускає ймовірність того, що в очах суспільства правосуддя виглядатиме таким, що не звершилося, навіть якщо воно безсумнівно і вершилося. Іншими словами, передбачається можливість того, що суддя може бути абсолютно об`єктивним в обставинах, які, тим не менш, викликають обґрунтовану підозру в його упередженості, що вимагає відводу. Критерієм для відводу є внутрішня позиція судді, хоча вона і оцінюється з точки зору розсудливої особи.

Враховуючи наведену у заяві про самовідвід ситуацію, суд приходить до висновку про обґрунтованість такої заяви, позаяк за наведених обставин відсутні достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді Друзенко Н.В.

З урахуванням цього, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства вцілому щодо об`єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №460/27538/23, заява про самовідвід судді Друзенко Н.В. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву судді Друзенко Н.В. про самовідвід у справі №460/27538/23 задовольнити.

Адміністративну справу №460/27538/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень передати до відділу документального забезпечення (канцелярії) суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу складено 06.01.2025

Суддя Н.В. Друзенко