Постанова

від 07.01.2025 по справі 440/18176/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 р. Справа № 440/18176/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.12.23 по справі № 440/18176/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана"

до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради , третя особа: Акціонерне товариство "Українська залізиця"

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, третя особа: Акціонерне товариство "Українська залізиця", у якій просить суд:

- скасувати рішення Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради № 68865732 від 14.08.2023 року, ухвалене державним реєстратором Дмитренко Тетяною Іванівною,

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Фірма Світлана" від 09.08.2023 року № 56564237 та зареєструвати заявлені речові права власності на нерухоме приміщення площею 23,8 кв.м. за адресою м.Полтава, вул. Європейська, 33.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі №440/18176/23 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 440/18176/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, третя особа Акціонерне товариство "Українська залізниця" про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №440/18176/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" задоволено. Ухвалу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 скасовано, а справу № 440/18176/23 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до оскаржуваної ухвали суд першої інстанції повернув позовну заяву у зв`язку з начебто непідтвердженням повноважень Плескача В.Ю. діяти в порядку самопредставництва. Однак зазначив, що вказане є безпідставним, оскільки в позовній заяві позивач зазначив, що позов ТОВ "Фірма Світлана" подається директором Плескачем В.Ю. в порядку самопредставництва. На підтвердження повноважень позивач надав копію протоколу Загальних зборів ТОВ "Фірма Світлана" від 26.12.2016. Крім того, в якості додатку до позову прикладалась скарга у сфері державної реєстрації від 05.10.2023 з додатками, додатком до якої був статут ТОВ "Фірма Світлана".

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позов підписано Плескачем В`ячеславом Юрійовичем, разом із тим, доказів на підтвердження повноважень останнього на підписання позовної заяви не надано.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Згідно до ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на положення п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з якими позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" підписана директором Плескачем В`ячеславом Юрійовичем.

У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта позовної заяви (у порядку самопредставництва) суд не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Наведений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №160/15934/21, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За даними протоколу №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана", керівником ТОВ "Фірма Світлана", як юридичної особи з кодом 23811936 є Плескач В`ячеслав Юрійович, який уповноважений діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва без додаткового уповноваження.

Отже, Плескач В`ячеслав Юрійович є особою, уповноваженою на підписання позовної заяви від імені ТОВ "Фірма Світлана" в порядку самопредставництва.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Плескача В`ячеслава Юрійовича повноважень діяти від імені ТОВ "Фірма Світлана" в порядку самопредставництва є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.

Колегія суддів зазначає, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic2, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Колегія суддів, суд першої інстанції не мав достатніх та визначених КАС України підстав для повернення позовної заяви, з огляду на що, доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних.

Таким чином, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та порушив норми процесуального права.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 скасуванню, а справа №440/18176/23 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 440/18176/23 - скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Л.В. Мельнікова