Ухвала

від 08.01.2025 по справі 160/5637/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/5637/24

адміністративне провадження № К/990/48642/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду із позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо неутворення комісії з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) після отримання 27 червня 2023 року повідомлення Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 21 червня 2023 року № 08/21-1256 про хронічне професійне захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 , працівника ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (дата встановлення остаточного діагнозу становить 20 червня 2023 року);

- зобов`язати Південно - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці протягом 10 (десяти) робочих днів провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 , працівника ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», та за результатами розслідування скласти акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо неутворення комісії з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) після отримання 27.06.2023 р. повідомлення Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 21 червня 2023 року № 08/21-1256 про хронічне професійне захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 .

Зобов`язано Південно - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці протягом 10 (десяти) робочих днів провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 та за результатами розслідування скласти акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4.

17 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року справу № 160/5637/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що у даній справі порушено питання суспільного значення, оскільки рішення суду фактично покладає додаткові обов`язки на територіальні органи Держпраці, які не передбачені законодавством. Вирішення цього питання має принципове значення для державного нагляду за охороною праці, адже створює ризик невиправданої відповідальності органів Держпраці у випадках невиконання роботодавцем своїх обов`язків.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі. Водночас у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Проте, касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об`єму доказів. А отже, вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. Таким чином, обставини, на які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як "суспільний інтерес".

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов