Постанова

від 12.11.2009 по справі 12/94-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12 листопада 2009 року           09:30           № 12/94-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Військової частини А1901 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Військової частини А1901 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.

В суді позивач та її представник позовні вимоги підтримали, враховуючи змінені позовні вимоги, просили: -  визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у порушенні вимог чинних нормативно-правових актів щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно; - винести рішення про стягнення з військової частини А1901 на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 3197 грн. 76 коп. та суми індексації за несвоєчасно виплачені кошти у сумі 1817 грн. 67 коп.; - поновити строк звернення до суду у зв’язку із хворобою.  

Представник відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у позивача відсутні, дія ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинена статтею 2 Закону України від 17.02.2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в тому числі і у зв’язку із цим. Подав письмові заперечення.

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.10.2005 року №24-ПМ ОСОБА_1 звільнена у відставку за пунктом 63 підпунктом «в»(за станом здоров’я), а з 14.11.2005 року наказом командира військової частини А1901 від 14.11.2005 р. №229  виключена із списків особового складу.

З пояснень позивача вбачається, що позивач не отримував речове забезпечення з 2000 року. Враховуючи ці пояснення, позивач знав про право на отримання речового забезпечення з  2000 року та на момент звільнення з військової служби.

При цьому про право на речове майно та грошову компенсацію за нього позивачка знала з моменту звільнення, що підтверджується доказами по справі.

Звідси, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з листопада  2005 року.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до  адміністративного суду з позовом про стягнення компенсації за неотримане речове майно у листопаді 2008 року.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за  правилами  частини  третьої статті  100  КАС  України позовні   заяви   повинні   прийматися  до  розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення  строку  звернення до адміністративного суду.  Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку  звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду  справи,  тобто  відповідно  до встановлених  обставин  та  норм  матеріального  права.  У  разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску  строку звернення  до  суду  та  встановлення  факту  порушення  права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий  висновок  суду повинен міститися в постанові,  прийнятій за результатами розгляду справи.

Представник відповідача наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв’язку з пропущенням строків звернення до суду.

Посилання позивача на порушення строку звернення до суду у зв’язку із хворобою, судом не береться до уваги, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують його хворобу з 2005 року по листопад 2008 року, яка б унеможливлювала його звернення до суду. Тому позивач не довів поважності причин пропуску процесуального строку, встановленого законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Цвіркун Ю.І