Постанова

від 16.11.2009 по справі 12/108-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 16 листопада 2009 року           09:15           № 12/108-09

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав і просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні повної та точної відповіді на конкретно поставлені питання у заявах (інформаційних запитах) позивача від 25.12.2006 року та від 12.04.2007 року; - зобов’язати   Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) протягом 15-ти днів видати обґрунтовану, повну і точну відповідь на заяви (інформаційні запити) позивача від 25.12.2006 року та від 12.04.2007 року; - зобов’язати відповідача компенсувати йому сплачене державне мито у розмірі 03 грн. 40 коп. та послуги за інформаційно-технічне забезпечення розгляду позову у розмірі 07 грн. 50 коп.

Відповідач - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив.

Суд, вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

25.12.2006 року позивач звернувся до відповідача в порядку Закону України “Про інформацію” із інформаційним запитом, в якому поставив такі запитання:

1) у який спосіб та який термін, подана до Київради заява громадянина щодо одержання земельної ділянки в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, чи ведення садівництва, розглядається та направляється за підписом Київського міського голови або заступника Київського міського  голови –секретаря Київради до Головного управління земельних ресурсів для опрацювання у встановленому порядку?

2) у який спосіб та який термін направлена за підписом Київського міського голови або заступника Київського міського голови –секретаря Київради до Головного управління земельних ресурсів. Тобто у який спосіб та термін Головне управління земельних ресурсів узагальнює подані матеріали і готує запити до Головкиївархітектури, управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища м. Києва, Державного управління екології та природних ресурсів в          м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції із зазначенням  умов та обмежень використання земельних ділянок, які мають міститись у їх висновках?

3) у який спосіб та який термін Головне управління земельних ресурсів повідомляє громадянина про те, що подані громадянином матеріали щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки, узагальнюються та направляються для одержання попередніх висновків (а також запрошує або повідомляє про необхідність подання ще якихось документів для узагальнення)?     

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) листом від 16.01.2007 року №03-16/7-62 надало позивачу відповідь, у якій зазначило п.7.1 рішення Київської міської ради від 14.03.2002 року №313/1747 «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві», окрім того, зазначило, що у зв’язку із тим, що у заяві не вказано місце розташування земельної ділянки Головне управління земельних ресурсів не має підстав для підготовки запитів до відповідних служб міста щодо зазначення умов та обмежень використання земельних ділянок, які мають міститись у їх висновках.

12.04.2007 року позивач повторно звернувся до відповідача із інформаційним запитом, в якому поставив запитання: 1) у який спосіб та який термін, після отримання позитивних висновків Головкиївархітектури, управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища м. Києва, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог п.7.6 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві.  Чи видає Головне управління земельних ресурсів громадянину технічні умови на розробку проекту землевідведення? Який термін  дійсні технічні умови на розробку проекту землевідведення? 2) чи є обмеження у часі щодо терміну розробки проекту відведення земельної ділянки, відповідно до вимог п.7.7 даного Порядку та терміну подання складеного проекту відведення земельної ділянки землевпорядною організацією до Головного управління земельних ресурсів, відповідно до вимог п. 7.8 даного Порядку?

В листі від 06.06.2007 року №03-344/16873 відповідач зазначив, що діючим законодавством не врегульоване питання одночасного надання згоди кільком особам на збір документів щодо відведення однієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.              

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідач на поставлені позивачем питання у зверненнях від 25.12.2006 року та від 12.04.2007 року повних та обґрунтованих відповідей не надав.

В силу  ч.2 ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У ч.1 ст.15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 

В силу ст.19 даного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно із ч.1 ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до абзацу першого ч.1 ст.302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до статті 43 Закону України “Про інформацію” учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом. Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про: - діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; - діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації; - те, що стосується його особисто.

Згідно із статтею 44 даного Закону учасники інформаційних відносин зобов'язані:                     -  поважати інформаційні права інших суб'єктів; - використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою); - забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону; - забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою; - зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Таким чином, відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

Як видно, допущена відповідачем бездіяльність стосовно ненадання позивачу повної і обґрунтованої відповіді на його запити не відповідає вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач свого представника до суду не направив, правомірність оскаржуваної бездіяльності не довів.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати позивачу повну і обґрунтовану відповідь на його звернення від 25.12.2006 року та від 12.04.2007 року підлягають задоволенню.

Однак не може бути задоволено вимогу про надання позивачу відповіді протягом 15 днів, оскільки це не відповідає нормам чинного законодавства України.

Суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки КАС України не зобов’язує позивача сплачувати зазначені кошти.

Судові витрати підлягають розподіленню згідно із ст.94 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір (держмито) в розмірі 1,70 грн. –Ѕ від 3, 40 грн. за звернення до адміністративного суду.  

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На основі встановленого, керуючись ст.ст. 86, 159-163 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання повної і точної інформації на інформаційні запити ОСОБА_1 від 25.12.2006 р. та від 12.04.2007 року у строки і порядку, що передбачені законодавством України.

Зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у відповідності до законодавства України надати повну і точну інформацію за інформаційними запитами ОСОБА_1 від 25.12.2006 р. та від 12.04.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 01 грн. 70 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Цвіркун Ю.І