Окрема думка

від 30.10.2024 по справі 295/6566/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 295/6566/19 (провадження 61-5054 св 23)

30 жовтня 2024 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Опанасюком Сергієм Павловичем, на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 11 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2023 року,ухвалою від 30 жовтня 2024 року у задоволенні заяви про самовідвід відмовив.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року призначив справу № 295/6566/19 до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

2. Вказана ухвала від 07 жовтня 2024 року, на підставі частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), була оформлена суддею Грушицьким А. І., оскільки, я, як суддя-доповідач у цій справі, не згоден із призначенням справи до розгляду, зокрема, з тих підстав, що на моє переконання, касаційне провадження у цій справ підлягає закриттю, про що детально описано мною в окремій думці від 07 жовтня 2024 року.

3. Крім цього оскільки в окремій думці від 07 жовтня 2024 року була викладена моя правова позиція щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 295/6566/19, задля недопущення виникнення обставин які могли б викликати у учасників справи, зокрема у відповідача, та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України мною було заявлено про самовідвід від розгляду справи № 295/6566/19.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні моєї заяви про самовідвід, оскільки, на думку колегії суддів, зазначені мною в у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у моїй неупередженості та об`єктивності при вирішенні цієї справи та не вказують на недопустимість моєї участі у розгляді справи № 295/6566/19, а в моїй окремій думці від 07 жовтня 2024 року відсутні відомості про висловлення мною позиції щодо вирішення спору по суті.

5. Проте ЦПК України в частині першій статті 2 регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

6. Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

7. Згідно приписів пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

8. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

9. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).

10. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

11. Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

12. Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

13. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

14. Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

15. Варто зауважити, що доводи колегії суддів, стосовно того, що в моїй окремій думці від 07 жовтня 2024 року відсутні відомості про висловлення мною своєї позиції щодо вирішення спору по суті є необґрунтованими, оскільки, пункт 2 частини першої статті 396 ЦПК України імперативно зобов`язує суд касаційної інстанції закрити касаційне провадження у випадку якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

16. Тобто вказана норма зазначає про те, що якщо касаційна скарга підписана особою (в цьому випадку адвокатом), право якої на вчинення такої дії не підтверджено в установленому законом порядку, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду цієї касаційної скарги та відповідно вирішення спору по суті, адже використання заявником непередбаченого процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою вказує на безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки, з урахування положень частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не підтверджують повноважень адвоката з реалізації дійсного волевиявлення клієнта.

17. Зміни до пункту 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, якими змінені пункти 12.10-12.12 та доповнено підпункт 12.15 щодо права адвоката підписувати ордер електронним цифровим підписом, бути внесені рішенням Ради адвокатів України від 08.06.2024 № 36 "Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення РАУ № 162 від 04 серпня 2017 року", в той час як касаційна скарга подана у квітні 2023 року, тобто задовго до вказаних змін.

18. Окремо варто зауважити, що саме з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справи № 461/6975/23 (провадження № 61-8129 св 24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року), справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231 ск 24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року) та справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61?9313 св 20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року).

Враховуючи викладене, оскільки в окремій думці від 07 жовтня 2024 року була викладена моя правова позиція щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 295/6566/19, а саме про необхідність закриття касаційного провадження вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді цієї справиз огляду на наведену практику Верховного Суду щодо мого відводу в інших справах є цілком обґрунтованими та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді справи № 295/6566/19.

Суддя В. В. Пророк

Повний текст окремої думки складений 09 січня 2025 року.