Постанова

від 04.02.2025 по справі 922/2254/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/2254/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (вх №48Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 (ухвала постановлена суддею Сальніковою Г.І. в приміщені Господарського суду Харківської області 27.12.2024 о 13:32) у справі №922/2254/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10)

про стягнення 710601,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" основну заборгованість у розмірі 570000,00 грн., курсову різницю у розмірі 22823,10 грн., штраф у розмірі 57000,00 грн., пеню у розмірі 20056,41 грн., 3% річних у розмірі 4476,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8092,26 грн. Закрито провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 50000,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №922/2254/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24 залишено без змін.

19.12.2024 Господарським судом Харківської області видано наказ на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24.

19.12.2024 ТОВ "Агрозахист Харків" звернулося з заявою, в якій просило розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2654/24 щомісячними рівними платежами за таким графіком: в строк до 25 січня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 лютого 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 березня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 квітня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 травня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 червня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 липня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 серпня 2025 року 83735,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/2254/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про розстрочення виконання рішення суду (вх. №31881 від 19.12.2024) задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 по справі №922/2254/24 згідно наступного графіку: в строк до 25 січня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 лютого 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 березня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 квітня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 травня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 червня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 липня 2025 року - 83734,93 грн.; в строк до 25 серпня 2025 року - 83735,00 грн.

Суд першої інстанції, оцінивши наведені боржником посилання на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надані в обґрунтування заяви докази та пояснення, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, суспільне значення їх діяльності, беручи до уваги, що боржник позбавлений можливості негайно виконати судове рішення у зв`язку з наведеними обставинами, що підтверджено матеріалами справи, а судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконано, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду.

ТОВ "Фертчем" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області про розстрочення виконання судового рішення у справі №922/2254/24 від 27.12.2024.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення порушив принципи співмірності і пропорційності, що вплинуло на баланс прав і законних інтересів сторін, зокрема, стягувача.

За твердженням позивача, посилання відповідача на несплату боргів контрагентами були сприйняті судом першої інстанції некритично, оскільки належних доказів про невиконані зобов`язання контрагентів відповідачем не подано. Позивач зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень в грудні 2024 року з відповідача стягнуто 15524101,59 грн, без врахування заборгованості перед позивачем, при цьому в усіх судових провадженнях ТОВ "Агрозахист Харків" було відповідачем (боржником).

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду, що на даний час заява про порушення справи про банкрутство відповідача не подана, а отже стійка фінансова неспроможність засновниками відповідача не визнається. Разом з тим, як зазначає позивач, з показників фінансової звітності вбачається перевищення активів відповідача над зобов`язаннями на суму 48469000 грн, що підтверджує його платоспроможність і спростовує припущення про вірогідне банкрутство. Сума, присуджена до стягнення у цій справі, складає лише 1,36% від вартості чистих активів відповідача.

На думку позивача, відсутність грошових коштів на рахунках з огляду на велику вартість основних засобів відповідача не можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки звернення стягнення на основні засоби прямо передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Позивач зазначає, що в разі затягування з виконанням судового рішення інфляційні нарахування будуть збільшуватися, а збитки позивача будуть зростати, що суперечить меті судового розгляду як процесу, спрямованого на відновлення порушеного права позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (вх №48Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/2254/24, встановлено учасникам справи строк по 27.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 04.02.2025.

21.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на професійну правничу допомогу, у якому просив долучити до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги, копію рахунку № 01-Д та докази оплати.

03.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" повторно надійшла апеляційна скарга.

04.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" надійшла заява про невиконання ТОВ "Агрозахист Харків" ухвали про розстрочення виконання, у якій позивач повідомив, що відповідач станом на 03.02.2025 перший платіж не здійснив, а тому просить ухвалу Господарського суду Харківської області про розстрочення виконання судового рішення у справі № 922/2254/24 від 27.12.2024 скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення від відповідача не надходили.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів зауважує, що відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Колегія суддів зазначає, що визначення розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційні повноваження суду можуть полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.

Тож, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Разом з тим, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23). Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").

Таким чином питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2254/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" основну заборгованість у розмірі 570000,00 грн, курсову різницю у розмірі 22823,10 грн, штраф у розмірі 57000,00 грн, пеню у розмірі 20056,41 грн та 3% річних у розмірі 4476,42 грн за договором поставки №07/04 від 01.04.2024.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, за умовами укладеного між сторонами договору поставки №07/04 від 01.04.2024 постачальник зобов`язувався поставляти товар, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами даного договору, та у відповідності з номенклатурою, асортиментом, кількістю і цінами, погодженими сторонами та визначеними у специфікаціях, товарно-транспортних накладних, електронних погоджених замовленнях та рахунках-фактурах. Так, на виконання умов договору відповідно до видаткової накладної №32 від 17.04.2024 постачальник передав, а покупець прийняв товар - мінеральне добриво ДЮРАСОП НОВОФЕРТІЛ у біг-бегах по 600 кг. у кількості 21,6 т., вартістю 746835,04 грн. з ПДВ. Відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару згідно платіжних інструкцій: №453201 від 23.05.2024 на суму 46835,04 грн, №453264 від 29.05.2024 на суму 50000,00 грн, №453312 від 05.06.2024 на суму 30000,00 грн. Водночас, матеріали справи містять гарантійний лист від 29.04.2024, в якому відповідач зазначив, що здійснюватиме оплату по рахунку №40 від 17.04.2024 в наступному порядку: в строк до 01.05.2024 - 149300,00 грн, в строк до 03.05.2024 - 298700,00 грн, в строк до 08.05.2024 - 298835,04 грн.

Наявна заборгованість стала результатом неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару у передбачений договором поставки №07/04 від 01.04.2024 строк. І, враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено, така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Тому з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Досліджуючи питання наявності підстав для розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції встановив незадовільне становище відповідача на підставі податкової звітності за останній звітній період та укладених кредитних договорів між боржником та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" № КНА-КЛ-16285 від 30.11.2021, між боржником та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" № КНА-КЛ-19461, між боржником та АТ "ОТП Банк" № CR 24-135/700-2_1 від 09.20.2024, № CR-157/700-2_1 від 28.03.2024, між боржником та АТ "Мегабанк" № 20-09В/2021 від 30.11.2021.

Проте, колегія суддів зауважує, що згідно приписів статті 331 ГПК України матеріальний стан визначено як обставину, яка враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи.

Водночас, для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження заборгованості перед фінансовими установами надав копії договорів фінансового лізингу з ТОВ "Порше Лізинг Україна" та довідки банківських установ:

- №700-3-700-3-700-3/1073 від 13.12.2024, виданої РВ АТ "ОТП Банк" м. Харків, відповідно до якої вбачається, що ТОВ "Агрозахист Харків" укладено кредитні договори №CR 24-135/700-2_1 від 09.02.2024, № CR 24-157/700-2_1 від 28.03.2024, № CR 23-260/700-2_1 від 16.08.2023, прострочена заборгованість по кредитам, що отримані в АТ "ОТП Банк" відсутня;

- №КНА-07.8/958 від 12.12.2024, виданої АТ "Перший Український Міжнародний Банк", в якій зазначено про укладення кредитного договору №КНА-Кл-16285 від 30.11.2021, за яким прострочена заборгованість по кредитах та відсотках відсутня, та кредитного договору №КНА-Кл-19461 від 09.12.2022, за яким заборгованість по кредиту прострочена становить 359999,99 грн, заборгованість по відсотках прострочена відсутня, із датою закінчення договору 28.11.2025.

- №3677 від 13.12.2024, виданої АТ "МЕГАБАНК", в якій зазначено, що заборгованість по кредитному договору №20-09в/2021 від 30.11.2021 станом на 11.12.2024 складає 9508486,34 грн,

- від 16.12.2024, виданої ТОВ "Порше Лізинг Україна", в якій зазначено про укладання договорів фінансування: договір про фінансовий лізинг №00023105 від 05.04.2021, №00023901 від 09.07.2021, №00023910 від 09.07.2021, №00023911 від 09.07.2021, №00023912 від 09.07.2021, №00024545 від 05.10.2021, №00025028 від 07.12.2021, сума простроченої заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що самі по собі залучення кредитних коштів та укладення договорів фінансового лізингу є звичайною практикою в поточній господарській діяльності суб`єктів господарювання. На наявність тривалої простроченої заборгованості за кредитними договорами відповідач не посилається.

Тож, фінансове становище відповідача, зокрема, наявність у нього кредиторської заборгованості є наслідком його власної господарської діяльності, не виникло в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин, і тому вказані обставини не можуть бути самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (передати у власність покупця товар), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами договір поставки, на підставі якого виникли зобов`язання, був укладений у період воєнного стану, і тому ці обставини є однаковими для сторін - суб`єктів господарської діяльності, які безумовно утруднили умови господарювання. Тому відповідач та позивач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Крім того, фінансові труднощі відповідача не є свідченням того, що він не має можливості виконати рішення суду з урахуванням порядку примусового виконання, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження"; у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Не підтверджується матеріалами справи і та обставина, що сплата позивачу суми боргу за судовим рішенням у даній справі призведе до зупинення діяльності відповідача чи його банкрутства.

Так, відповідно до балансів (звітів про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 та 30.09.2024, звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) за 2023 рік та 9 місяців 2024 діяльність відповідача є прибутковою, у тому числі і з урахуванням поточних видатків та затрат підприємства.

Окрім цього, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати, що відсутність можливості погасити борг одноразово та відсутність станом на певну визначену дату обігових коштів, достатніх для повного виконання рішення господарського суду, є тією винятковою обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті першої Першого протоколу до Конвенції.

Юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може бути прийнято аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (§40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, відповідачем також не доведено й реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення його виконання.

Відтак, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін, додержуючись принципу рівності перед законом і судом, недоведеність заявником наявності виняткових обставин, які згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розстрочення виконання рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. №31881 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення суду.

Необхідно звернути увагу, що відповідачем не доведено і обставин спроможності виконання ним рішення суду з урахуванням наданої розстрочки.

Колегія суддів також враховує, що станом на час прийняття даної постанови вже настав строк першого платежу за ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2024. Проте, за твердженням позивача, яке не було спростовано відповідачем, останній не здійснив відповідної оплати. Вказані обставини не свідчать про добросовісність відповідача та про його наміри виконувати рішення суду в добровільному порядку навіть з урахуванням наданої судом розстрочки.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні зави про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2024 у справі №922/2254/24 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про розстрочення виконання рішення суду (вх. №31881 від 19.12.2024).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна