Ухвала

від 25.12.2024 по справі 752/12122/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.11.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 танакладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_5, яким користується ОСОБА_8 , власником якого є третя особа - ОСОБА_7 , який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу прокурора судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Апелянт зазначав, що ОСОБА_7 не була повідомлена про розгляд клопотання прокурора та не була присутня в судовому засіданні при вирішенні питання про арешт належного їй автомобіля, а про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 стало відомо лише 02.12.2024.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що

---

Справа № 752/12122/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/8027/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» на праві власності належить ОСОБА_7 , яка не має жодного відношення до розслідуваних подій і жодним чином не стосується ані діяльності ТОВ «Еко Терра» і ТОВ «Екопровайд», ані кримінального провадження в цілому.

Під час проведення обшуку, жодних речей та документів, зазначених в ухвалі прокурора судді, виявлено не було.

Незважаючи на те, що ухвалою слідчого судді надавався дозвіл виключно на проведення обшуку вказаного транспортного засобу, а не на його вилучення, за результатами проведення обшуку слідчими було незаконно вилучено сам автомобіль та поміщено на штраф-майданчик.

Відтак вказаний автомобіль перебував у статусі тимчасово вилученого майна, однак при розгляді клопотання слідчим суддею не було надано жодної оцінки вказаному факту і не враховано відповідні особливості, які з цього слідують.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно повинно було надійти до слідчого судді не пізніше 09.11.2024, а ухвала про накладення арешту на вказане майно мала б бути постановлена не пізніше 11.11.2024.

Крім того, вказаний автомобіль не відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.

Вилучений транспортний засіб є особистим майном ОСОБА_7 , який не використовувався у господарській діяльності ТОВ «Еко Терра» і ТОВ «Екопровайд», на ньому ніколи не здійснювалося перевезення відходів або інші дії, що розслідуються в рамках даного кримінального провадження, а тому він не може виступати знаряддям вчинення злочину, містити його сліди чи інші відомості, що стосуються розслідуваного кримінального правопорушення.

Усторони обвинувачення відсутні будь-які підстави вважати, що цей транспортний засіб був набутий внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є доходом від нього.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не зазначено, доказом якого факту чи обставини може слугувати вказаний автомобіль у даному кримінальному провадженні, а все обґрунтування необхідності накладення арешту на автомобіль зводиться до посилання на визнання його постановою прокурора речовим доказом.

Накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно та неможливість користуватися своїм транспортним засобом для переміщення по місту, перевезення габаритних речей, відвезення інших членів сім`ї, спричиняє надзвичайні труднощі у її повсякденному житті та житті її родини.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна ОСОБА_7 або її представника.

Дані про направлення або вручення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містять.

Як зазначив апелянт, копію оскаржуваної ухвали ним отримано 02.12.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 09.12.2024 (понеділок), у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000000359 від 08.03.2023 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, проте не пізніше 2021 у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне отримання прибутку, шляхом порушення умов збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації небезпечних відходів, та їх несанкціоноване скидання, зливання, розміщення, зберігання на земельних ділянках Київської області, які не мають відповідного призначення (не визначенні для таких цілей органами влади та місцевого самоврядування), без відповідного дозволу, за відсутності матеріально-технічної бази, що спричинило забруднення земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел ОСОБА_8 , з метою отримання прибутку шляхом порушення умов збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації небезпечних відходів, та їх несанкціоноване скидання, зливання, розміщення, зберігання на земельних ділянках Київської області, які не мають відповідного призначення (не визначенні для таких цілей органами влади та місцевого самоврядування), діючи як організатор у складі організованої групи, у невстановлений слідством місці, час та день, однак не пізніше 2021 року довів до відома всіх учасників організованої групи план протиправної діяльності, який полягав в отриманні замовлень на підконтрольні підприємства ТОВ «Еко Терра», ТОВ «Екопровайд» шляхом введення в оману суб`єктів господарювання - утворювачів небезпечних відходів на надання останнім оплачуваних послуг із вивозу небезпечних відходів з місць утворення відходів, шляхом завантаження таких відходів, їх подальшого перевезення та розвантаження шляхом зливання, скидання, складування на земельні ділянки, які для цього не пристосовані, без відповідних дозвільних документів, таким чином здійснюючи забруднення їх відходами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, забруднивши земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_4; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5.

Зокрема, учасники організованої ОСОБА_8 та ОСОБА_10 групи, які працювали в ТОВ «Еко Терра» та ТОВ «Екопровайд» - ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , в порушення вимог ст. ст. 12, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. н, з, ч. 1 ст. 17, ст. 32, 34 Закону України «Про відходи» (діяв до 09.07.02023), ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про управління відходами» (чинний з 09.07.2023), упродовж 2021 року - липня 2024 року незаконно розмістили на земельних ділянках, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 3221282801:01:128:0003; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 3220489500:02:019:0144, відходи, у тому числі небезпечні, які отримали на підставі вищевказаних договорів.

Внаслідок розміщення відходів з порушенням спеціальних правил відбулось забруднення 955,09 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 3221282801:01:128:0003, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля речовинами, а саме - міддю, хромом, цинком, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля, а державним інтересам заподіяно збитків на суму 2 202 361,17 грн., що є тяжкими наслідками.

Внаслідок розміщення відходів з порушенням спеціальних правил відбулось забруднення 4409,1 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля речовинами, а саме сурмою, фосфором, хромом, цинком, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля, а державним інтересам заподіяно збитків на суму 7 033 314 грн., що є тяжкими наслідками.

Внаслідок розміщення відходів з порушенням спеціальних правил відбулось забруднення 1698,1 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3220489500:02:019:0182, яка межує із земельною ділянкою, куди учасники організованої групи здійснюють вивезення та зберігання небезпечних відходів та яка належить ОСОБА_15 , шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля речовинами, а саме міддю, молібденом, нікелем, свинцом, хромом, цинком, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля, а державним інтересам заподіяно збитків на суму 144 209 грн., що є тяжкими наслідками.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.10.2024 надано дозвіл на проведення обшуку автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_8 , власником якого є третя особа - ОСОБА_7 .

07.11.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру в забрудненні земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкіллю, що спричинило тяжкі наслідки, вчинені організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 239 КК України.

Згідно даних протоколу обшуку від 07.11.2024, цього ж дня проведено обшук транспортного засобу «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_2 1MFB12E НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_8 , в ході якого було вилучено вказаний транспортний засіб.

Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 07.11.2024 транспортний засіб «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

08.11.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку направила на адресу Голосіївського районного суду міста Києва клопотання про накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_5, яким користується ОСОБА_8 , та власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_7 , який поміщено до штраф-майданчика МВС України за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б, з метою його збереження як речового доказу.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.11.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 танакладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб - автомобіль марки «PEUGEOT BOXER» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі VIN: НОМЕР_5, яким користується ОСОБА_8 , власником якого є третя особа - ОСОБА_7 , який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для арешту вищевказаного майна з метою збереження як речового доказу погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучений транспортний засіб, з тих підстав, що вказаний автомобіль може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом у межах кримінального провадження № 12023100000000359, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучений транспортний засіб, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, передане, пошкоджене, відчужене або зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений транспортний засіб міг використовуватися ОСОБА_16 під час вчинення кримінального правопорушення, та бути знаряддям вчинення даного злочину, а також може містити інші відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речових доказів з метою збереження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Посилання апелянта на те, що власник транспортного засобу - ОСОБА_7 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні та не має відношення до обставин справи, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, в апеляційній скарзі не оспорюється та обставина, що вилучений транспортний засіб перебував у користуванні підозрюваного ОСОБА_8 .

Доводи апеляційної скарги про те, що вилучення автомобіля відбулося без належних підстав, оскільки ухвалою слідчого судді про надання дозволу на обшук не було дозволено його вилучення, а відтак вказаний транспортний засіб перебував у статусі тимчасово вилученого майна, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Так, як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність прямого дозволу на вилучення транспортного засобу марки «PEUGEOT BOXER» д.н.з. НОМЕР_1 в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.10.7.2024 про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

При цьому, як убачається із матеріалів клопотання, прокурором дотримано вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України щодо строку звернення із клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки майно було вилучене в ході обшуку 07.11.2024, та наступного дня - 08.11.2024 прокурор ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді із клопотанням про його арешт, що підтверджується роздруківкою Укрпошти із даними штрихкодового ідентифікатора (том 1, а.с. 237), а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання представника власника майна на недотримання слідчим суддею передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України строку розгляду клопотання про арешт майна, також спростовуються матеріалами судового провадження.

Так, як убачається із матеріалів справи, клопотання прокурора від 08.11.2024 отримане та зареєстроване Голосіївським районним судом міста Києва 12.11.2024, та наступного дня - 13.11.2024 розглянуте слідчим суддею із постановленням ухвали, тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 172 КПК України дводенного строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що арешт належного ОСОБА_7 транспортного засобу унеможливлює її користування транспортним засобом для переміщення по місту, перевезення речей, та спричиняє труднощі у повсякденному житті, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, як арешт майна.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3