Ухвала

від 10.02.2025 по справі 320/44099/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/44099/23

адміністративне провадження №К/990/2411/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, про визнання нечинним нормативно-правового акта,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, у якому просило:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

В іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України). Вважає, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для територіальної громади міста Києва.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132 ІХ та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, від 16.07.2024 у справі №640/19447/20, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 щодо застосування вказаних норм.

Виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

Колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 13.01.2025 про повернення первинної касаційної скарги вже надала оцінку доводам скаржника щодо правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, від 16.07.2024 у справі №640/19447/20, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

За результатами розгляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, висновки, на які посилається скаржник, не є подібними до обставин справи, що розглядається, що було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 13.01.2025.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог щодо права на касаційне оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних до цієї справи правовідносинах, що, на його думку, є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник наголошує на необхідності узгодженого застосування таких правових норм: статей 19, 144 Конституції України, статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 1, 8, 4, 5, 7, 2 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, частин 1-2 статті 264 КАС України, а також відповідних положень Порядку.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає, що положення частини п`ятої статті 328 КАС України стосуються оскарження судових рішень у справах незначної складності. Водночас дана справа була розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, що виключає можливість її віднесення до категорії справ незначної складності у розумінні зазначеної норми.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Скаржник у касаційній скарзі порушує питання про скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, якою частково задоволено адміністративний позов, а саме дві вимоги немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 8588,80 грн (2684,00*2*0,8*200%).

Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.

З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити інші підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 КАС України та надати докази сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Київської міської ради слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та надати докази сплати судового збору.

У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, про визнання нечинним нормативно-правового акта.

2. Надати Київській міській раді десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Київській міській раді копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук