Ухвала

від 21.03.2025 по справі 320/44099/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

21 березня 2025 року

м. Київ

справа №320/44099/23

адміністративне провадження №К/990/2411/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, про визнання нечинним нормативно-правового акта,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, у якому просило:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".

В іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Касаційна скарга направлена до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» 17.01.2025, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Разом із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. В обґрунтування підстав пропуску строку заявник зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 касаційну скаргу було повернуто заявнику.

Скаржник стверджує, що в найкоротші строки, а саме 17.01.2025, подав повторну касаційну скаргу. На його думку, повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду, у зв`язку з чим він просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Розглянувши вказане клопотання, зважаючи на те, що скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без зайвих зволікань та в найкоротші терміни після отримання ухвали Верховного Суду від 13.01.2025, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2025 касаційну скаргу залишено без руху, скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення з урахуванням предмета спору, відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України, а також надати докази сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10.02.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги та докази сплати судового збору.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, яка сформована в постановах від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18, від 26.06.2024 у справі №461/1880/17, від 10.04.2024 у справі №369/6382/17, від 23.03.2023 у справі №640/6699/20, від 16.07.2024 у справі №640/19447/20 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Колегія суддів вважає вказані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18, від 26.06.2024 у справі №461/1880/17, від 10.04.2024 у справі №369/6382/17 нерелевантними, оскільки зазначені висновки сформовані щодо застосування податкового законодавства. Правовідносини у податковій сфері регулюються нормами Податкового кодексу України та не є подібними до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

З аналогічних підстав колегія суддів не бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі стосувалися визнання протиправним та скасування пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 №287-р щодо тимчасового обмеження перетину державного кордону.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.07.2024 у справі №640/19447/20, на який посилається скаржник, є також нерелевантним, оскільки в межах зазначеної справи питання щодо дотримання процедури прийняття рішення Київською міською радою від 19.12.2019 №460/8033 як регуляторного акта не було предметом судового розгляду та не досліджувалося судами.

Посилання заявника на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, суд відхиляє, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі стосувалися визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та не є аналогічними до правовідносин у справі, що розглядається.

Скаржник посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме: статей 19, 144 Конституції України, статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 1, 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ, а також положень Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033.

Заявник стверджує, що відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання про те, чи належить рішення органу місцевого самоврядування, прийняте з метою приведення Порядку у відповідність до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», є підставою для касаційного оскарження.

Наведені доводи вказують на наявність підстав відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити Київській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, треті особи: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська прокуратура, про визнання нечинним нормативно-правового акта.

Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу № 320/44099/23.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук