Ухвала

від 09.01.2025 по справі 304/2598/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2598/24 Провадження № 1-кс/304/159/2025

У Х В А Л А

09 січня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 у розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,

У С Т А Н О В И Л А:

На розгляді в слідчого судді Перечинському районному суді Закарпатської області ОСОБА_5 знаходиться клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 42024072030000016 від 13 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

У судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання представник заявника ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 заявив слідчому судді Перечинському районному суді Закарпатської області ОСОБА_5 відвід, при цьому просив оголосити перерву у судовому засіданні задля написання відповідної письмової заяви про відвід та подання такої у канцелярію суду для передачі іншому слідчому судді для її розгляду у встановленому законом порядку.

Через канцелярію до суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 у розгляді клопотання про накладення арештуна тимчасововилучене майно.

Ключовим аргументом, яким мотивована письмова заява, є те, що наприкінці судового засідання під час розгляду клопотання про накладення арешту слідчим суддею ОСОБА_5 (після дослідження письмових доказів) надано можливість прокурору зробити копії повідомлення про підозру ОСОБА_8 та ухвали слідчого судді про узаконення несанкціонованого обшуку з метою надання таких як доказів під час розгляду клопотання про накладення арештуна тимчасововилучене майно.

За наведених обставин просить заяву про відвід задовольнити.

Усудове засідання заявник ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 не з`явилися, хоча про час та місце проведення розгляду заяви про відвід повідомлялися у встановленому законом порядку.

Прокурор ОСОБА_7 у судове засідання також не з`явився, однак подав клопотання, в якому просив розгляд заяви про відвід провести у його відсутності, при цьому проти задоволення такої заперечив у повному обсязі, посилаючись на подане ним письмове клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, які мають значення для вирішення питання про відвід, дійшов до такого висновку.

Так, підстави для відводу судді в кримінальному провадженні чітко визначені та передбачені ст. 75 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь в кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Як видно із приписів частин 1, 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Фактично відвід, заявлений представником заявника ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 , ґрунтується на тому, що він не погоджується з прийнятим суддею процесуальним рішенням щодо надання прокурору (після дослідження письмових доказів) можливості зробити копії повідомлення про підозру ОСОБА_8 та ухвали слідчого судді про узаконення несанкціонованого обшуку з метою надання таких як доказів під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Вказує, що зазначене викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності слідчого судді ОСОБА_5 під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієїзі сторін у справі.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості в судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

Таким чином, визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді у вказаному кримінальному провадженні, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

З огляду на зазначене, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції.

Крім цього, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо в заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року в справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Також, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

При цьому, в ході розгляду цієї заяви про відвід, передбачених положеннями ст. 75 КПК України, підстав та обставин, за яких слідчий суддя ОСОБА_5 не може брати участь в розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно судом не встановлено.

Незгода адвоката ОСОБА_4 з позицією слідчого судді ОСОБА_5 при прийнятті останнім процесуального рішення в межах розгляду клопотання про накладення арешту на майно сама по собі за відсутності доказів про будь-яку зацікавленість судді в результатах розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, на переконання слідчого судді, не може бути достатньою підставою для сумнівів у неупередженості судді.

При цьому, заявником не подано будь-яких доказів упередженості судді ОСОБА_5 .

Таким чином, підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні, оскільки така обґрунтовується незгодою із прийняттям суддею процесуального рішення, не містить належних та достатніх даних необ`єктивності, упередженості або особистої зацікавленості судді, заявником викладено лише суб`єктивні твердження та припущення.

Отже, незгода заявника із прийняттям суддею процесуального рішення, а також висловлені заявником припущення за відсутності будь-яких конкретних даних про упередженість судді, вказує про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст.75,80, 81,369-372,309 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_5 у розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 14 січня 2025 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1