Ухвала

від 15.01.2025 по справі 240/752/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

справа №240/752/24

адміністративне провадження №Зі/990/9/25

Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 240/752/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади від 04.12.2023 № 07/1/1-21п-23 «Про наявність у діяльності керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 , підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї адміністративної посади»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону № 823к від 15.12.2023 «Про звільнення з адміністративної посади» ОСОБА_1 з посади керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 15.12.2023 року у зв`язку із неналежним виконанням прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру);

- поновити його на посаді керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 16.12.2023;

- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 16.12.2023 по день винесення судом рішення про поновлення;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами (08.11.2024 та 04.12.2024), які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 28.11.2024 та від 17.12.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

23.12.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі у справі № 240/752/24.

Ухвалою Верховного Суду від 07.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у цій справі залишено без руху та надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їхнє підтвердження.

10.01.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Уханенка С. А. від участі у розгляді справи № 240/752/24, яка обґрунтована тим, що касаційну скаргу було розподілено раніше визначеному складу суду під час перебування судді-доповідача Уханенка С. А. у відпустці, починаючи з 23.12.2024, чим, на думку заявника, порушено частину першу статті 31 КАС України та пункт 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39.

Також заявник посилається на «суб`єктивно негативне ставлення судді-доповідача» до нього про що, на його думку, свідчить і те, що «останній через певний проміжок часу визнавши, що все таки є підстави для відкриття провадження по моїй касаційній скарзі, однак з метою його не відкриття, залишив касаційну скаргу без руху, але вже з підстав нібито пропущення строку на оскарження, яке допущено саме внаслідок безпідставного повернення ним двічі моєї касаційної скарги упродовж певного періоду часу, до якого входить і період перебування судді-доповідача Уханенка С. А. у відпустці з 23.12.2024 по 05.01.2025».

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Уханенку С. А. у розгляді справи № 240/752/24 визнано необґрунтованим. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Уханенка С. А. передано для проведення автоматизованого розподілу щодо визначення судді для її вирішення.

Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Уханенка С. А. від участі у розгляді справи № 240/752/24 передано на розгляд судді Мельник-Томенко Ж. М.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За приписами частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Вирішуючи заяву про відвід судді-доповідача Уханенка С. А. від участі у розгляді справи № 240/752/24, суддя виходить із такого.

Скаржник як на підстави для відводу судді спирається на пункти 4 та 5 частини першої статті 36 КАС України, відповідно до яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; (5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Щодо доводів заявника про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Порядок визначення складу суду регламентується статтею 31 КАС України.

Відповідно до частини першої указаної статті визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач (частина друга статті 31 КАС України).

Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частина третя статті 31 КАС України).

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом (частина тринадцята статті 31 КАС України).

Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частина шістнадцята статті 31 КАС України).

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (із змінами).

Пунктом 130 цього Положення визначено, що до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) визначення складу суду […] здійснюється відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (яке було викладене в новій редакції рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 № 162/0/15-23 відтерміновано набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (яким визначено «Особливості автоматизованого розподілу судових справ») до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду.

Отже, на даний час особливості розподілу судових справ визначаються Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, викладеного в новій редакції рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (із змінами).

Пунктом 2.3.44 цього Положення передбачено, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються , зокрема, апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.

При цьому пунктом 2.3.13 цього ж Положення визначено, що збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема, у разі повторного надходження до суду позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, з передбачених процесуальним законом підстав.

На підставі указаних норм Положенням про автоматизовану систему документообігу суду збори суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді прийняли рішення від 22.07.2024 № 9 «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)», яким установили, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані в межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Означене рішення зборів суддів застосовується з 23.07.2024.

Тож приймаючи до уваги, що попередні касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 240/752/24 (касаційні провадження № К/990/42843/24, № К/990/46610/24) були повернуті останньому ухвалами Верховного Суду від 28.11.2024 та від 17.12.2024, тобто після початку застосування рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 № 9, то його третя касаційна скарга (касаційне провадження № К/990/49863/24) на указані судові рішення у справі № 240/752/24 була передана раніше визначеному судді-доповідачу з урахуванням особливостей, визначених вищезгаданим рішенням зборів суддів.

За наведених обставин доводи ОСОБА_1 про порушення порядку визначення складу суду у справі № 240/752/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С. А. від участі у розгляді справи № 240/752/24 з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України задоволенню не підлягає.

Оцінюючи доводи заявника щодо його сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Уханенка С. А. необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Доводи ОСОБА_1 щодо наявності сумнівів в неупередженості судді Уханенка С. А. зводяться до суб`єктивних припущень заявника з приводу наявності підстав для відкриття касаційного провадження за його скаргою, оскільки, на його думку, залишення скарги без руху у зв`язку з пропуском процесуального строку свідчить, що суд касаційної інстанції попередньо визнав її обґрунтованою.

Водночас залишення касаційної скарги без руху та надання строку для пояснень з приводу поважності причин пропуску строку не є безумовним свідченням наявності підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки належне обґрунтування підстав порушення строків звернення з касаційною скаргою є обов`язковою підставою для залишення касаційної скарги без руху за приписами частини третьої статті 332 КАС України і не свідчить про негативне ставлення судді до заявника касаційної скарги.

Мотиви заявника з приводу безпідставного повернення попередніх касаційних скарг є суб`єктивними, оскільки доводам касаційних скарг вже було надано правову оцінку безпосередньо в ухвалах Верховного Суду, а лише загальні посилання на обґрунтованість попередніх скарг є формальними та не свідчить про упередженість судді.

Водночас необхідно урахувати, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, вказані доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з процесуальними рішеннями судді, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу

Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість судді Уханенка С. А. або необ`єктивність під час розгляду справи № 240/752/24 заявником не наведено, а суддею не встановлено.

Таким чином, оскільки наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід судді обставини не знайшли свого підтвердження, тому підстав для висновку про наявність визначених пунктами 4, 5 частини першої статті 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу судді Уханенка С. А. у справі № 240/752/24 немає.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,..

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 240/752/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко,

Суддя Верховного Суду