Ухвала

від 17.12.2024 по справі 240/752/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 240/752/24

адміністративне провадження № К/990/46610/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади від 04 грудня 2023 року № 07/1/1-21п-23 «Про наявність у діяльності керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 , підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї адміністративної посади»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону №823к від 15 грудня 2023 року «Про звільнення з адміністративної посади» ОСОБА_1 з посади керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 15 грудня 2023 року у зв`язку із неналежним виконанням прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частина перша стаття 41 Закону України «Про прокуратуру);

- поновити його на посаді керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 16 грудня 2023 року;

- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 16 грудня 2023 року по день винесення судом рішення про поновлення;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

08 листопада 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

03 грудня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з посади керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що: «відсутній правовий висновок щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у взаємозв`язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у частині наявності правових підстав для звільнення з адміністративної посади прокурора, посада якого на день звільнення скорочена та не передбачена у структурі та штатній чисельності органу прокуратури з підстав інших, аніж скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), а саме на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» - неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.».

Як зазначає скаржник, неправильне застосування відповідачами пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у межах спірних правовідносин у частині звільнення позивача з адміністративної посади призвело до необхідності вирішення правової колізії: чи може бути звільнений з адміністративної посади прокурор, посада якого на день звільнення скорочена та не передбачена у структурі та штатній чисельності органу прокуратури з підстав інших, аніж скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), а саме на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» - неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності правової колізії між застосуванням пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону видав наказ від 15 грудня 2023 року №823к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону з 15 грудня 2023 року у зв`язку з неналежним виконанням прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четверту статті 328 КАС України, з такими викладеними доводами, прагне отримати юридичне тлумачення від суду касаційної інстанції стосовно правомірності звільнення його з адміністративної посади саме на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», а не на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» чи будь-якої іншої підстави, яка передбачена в цьому Законі.

Верховний Суд наголошує, що суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на іншу справу, в якій Верховний Суд відкрив касаційне провадження, позаяк Суд оцінює кожну касаційну скаргу в межах підстав та доводів, викладених скаржником, та з урахуванням дослідженого судом юридичного змісту, який притаманний спірним правовідносинам, котрі виникають виключно в межах кожної окремої справи.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Уханенко