Ухвала

від 16.01.2025 по справі 569/15192/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/15192/23

Провадження № 22-з/4815/12/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ковальчук Н.М. у справі за його апеляційною скаргою на рішенняРівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від30жовтня 2024рокуу справі № 569/15192/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В провадженні Рівненського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 січня 2025 року відмовлено апелянту у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, вказану апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків зі сплати судового збору.

15 січня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Ковальчук Н.М. з тих підстав, що під час розгляду питання про звільнення його від сплати судового збору суддею не було проведено аналіз п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на предмет відповідності Міжнародним зобов`язанням Держави Україна, а саме виконання Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю» - дискримінація за ознакою інвалідності. Зазначає, що суддею правова колізія не була вирішена, а натомість свідомо проігнорована, що є застосуванням до нього прямої дискримінації. Вважає, що суддя не сприймає його як дієздатну особу, оскільки він є інвалідом.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді Ковальчук Н.М. не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною першою статті 36 ЦПК України, якою встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Покликання заявника на упереджене ставлення судді та дискримінацію з її боку не знайшли свого підтвердження.

Твердження про те, що під час розгляду питання про звільнення його від сплати судового збору суддею не було проведено аналіз п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на предмет відповідності Міжнародним зобов`язанням Держави Україна, а саме виконання Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю», не можуть слугувати підставою для відводу судді.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Згідно Преамбули до Закону України «Про судовий збір», цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом для визначення розміру суми судового збору та пільг щодо його сплати, а п. 9 ч. 1 ст. 5 цього Закону, про який зазначає апелянт, не визнаний у встановленому порядку неконституційним, є чинним та підлягає застосуванню.

Окрім того, суд зауважує, що усунення правових колізій та визначення невідповідності актів національного законодавства міжнародним нормам закону не є дискрецією судді (колегії суддів) при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Оскільки право на оскарження в цивільних справах не випливає з тексту Конвенції, ураховуючи природу процедур перегляду, а також той факт, що справа особи вже була розглянута перед судом першої інстанції, держави можуть установлювати жорсткі обмеження в доступі до суду перевірних інстанцій. Отже, обов`язок сплатити судовий збір під час подання апеляційної чи касаційної скарги вже не розцінюється ЄСПЛ як «потенційне обмеження» права на суд. У цьому стосунку, однак, звертається увага на те, що його встановлення не має переслідувати лише фінансову мету (ЄСПЛ, Podbielski and Ppu Polpure v. Poland, no. 39199/98, 26 July 2005).

Згідно ч.1-3ст.40ЦПК України,питання провідвід (самовідвід)судді можебути вирішенояк до,так іпісля відкриттяпровадження усправі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленомучастиною першоюстатті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст.ст. 36, 38, 40, 41 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н. М. визнати необґрунтованим.

Справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на розгляд судді (суду), який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку ч. 1ст. 33 ЦПК України.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді Хилевич С. В.

Шимків С. С.