Ухвала

від 16.01.2025 по справі 906/1521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"16" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1521/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" від 15.01.2025 ( вх. № г/с 01-44/137/25) про забезпечення на стадії розгляду скарг на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75211367 у справі

за позовом: Акціонерного товариства " ОТП Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма"

2. фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 16 746 743, 84грн солідарно,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.03.2024 стягнув солідарно з ТОВ "Екоагроферма" (код ЄДРПОУ 42596815) та фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь АТ "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ 21685166): 15 000 000,00 грн заборгованості по кредиту; 1 746 743,84 грн заборгованості по відсоткам. Цим рішенням Суд стягнув на користь АТ "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ 21685166) з ТОВ "Екоагроферма" (код ЄДРПОУ 42596815) та з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у рівних частинах у розмірі 125600,58 грн.

На примусове виконання рішення суду видано накази № 906/1521/23 від 25.03.2024

03 січня 2025 через систему "Електронний суд" надійшла скарга боржника ТОВ "Екоагроферма" на дії приватного виконавця (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025) (тут і далі за текстом - Скарга на дії приватного виконавця від 03.01.2025).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 03.01.2025 за №2/2025 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (заяви)", Скаргу на дії приватного виконавця від 03.01.2025 у справі №906/1521/23, яка перебувала в провадженні судді Соловей Л.А., яка та згідно табеля обліку робочого часу з 25.12.24 по 09.01.25 перебувала у відпустці, на підставі п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 02.04.2015р.(із змінами і доповненнями) та п. 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених зборами суддів від 20.04.2016р. (із змінами) та ст. 342 ГПК України, передано на повторний автоматизований розподіл та розподілено судді Машевській О.П.

Аналогічні за змістом скарги подано боржником ТОВ "Екоагроферма" за №01-19/3/25 від 03.01.2025, №01-19/5/25 від 03.01.2025, №01-19/9/25 від 03.01.2025, які розподілено судді Машевській О.П.

Суд ухвалою від 07 січня 2025 об`єднав скарги боржника ТОВ "Екоагроферма" від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/3/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/5/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/9/25 від 03.01.2025) на дії приватного виконавця в одне провадження та ухвалив розглядати їх спільно у межах розгляду скарги на дії приватного виконавця від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025) ( далі - Скарга на дії приватного виконавця, Боржник).

Цією ухвалою Суд призначив Скаргу на дії приватного виконавця до розгляду в засіданні суду 15.01. 2025 р. о 14:30.

Суд ухвалою від 15.01.2025 відкласти розглядСкарги на дії приватної виконавця в засіданні 04.02.2025 р. о 14:30, вжив заходи щодо підготовки її до наступного судового розгляду.

Боржник у заяві від 15.01.2025 ( вх. № г/с 01-44/137/25) про забезпечення позову на стадії розгляду скарг на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75211367 просить Суд зупинити передачу права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006 та 1823787800:06:005:0014 у цьому виконавчому провадженні ( далі - Заява про забезпечення).

Заява про забезпечення, серед іншого, мотивована тим, що 24 грудня 2024 Боржник отримав повідомлення Приватного виконавця щодо ринкової вартості описаного та арештованого майна № 16059 від 18.12.2024 з додатками на двох аркушах ( 1 сторінку звіту та 1 сторінка висновку з нього). Боржник не погоджується з оцінкою арештованого права оренди 4-х земельних ділянок, про що доводить Скарга на дії приватного виконавця. Однак оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію , крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (абз.2 ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження"). Оскільки Приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 75211367 вчиняються дії, спрямовані на передачу арештованого майна (права оренди) на реалізацію, існує об`єктивна та не перебільшена вірогідність того, що за час розгляду скарги , об`єкт продажу буде реалізований на публічних торгах, що нівелює саму ідею звернення до суду із скаргою.

Заява про забезпечення підлягає задоволенню. Мотиви Суду.

За змістом частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом. Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб) (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №924/90/22).

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 цього Закону закріплено достатньо широкий перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Різновидом майнового права є право оренди, яке є речовим правом на чуже майно.

Суд виходить з того, що стаття 57 цього Закону регулює визначення вартості майна боржника та оцінку майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (частина друга статті 57 Закону).

Згідно із частиною третьою статті 57 Закону у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини п`ятої стаття 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться (частина шоста статті 57 Закону).

Згідно зі статтею 13 Закону № 1404-VIII для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Пунктами 15, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Національний стандарт № 1) регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Велика Палата Верховного Суду висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що за наявності заперечень щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні заінтересована особа може реалізувати свої право в порядку статті 13 Закону №2658-III шляхом подачі заяви про рецензування звіту про оцінку майна або у порядку частини п`ятої статті 57 цього закону ( постанова від 20 липня 2022 у справі № 910/10956/15).

Боржник не згідний з результатами оцінки права оренди 4-х земельних ділянок, у зв`язку з чим оскаржує їх у судовому порядку.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень ( постанова ВП ВС від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц).

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 18.04.2023 у справі №357/8277/19) сформулювала висновки про те, що оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам; у відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

Суд приймає до уваги, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Тому метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Суд зауважує, що зупинення виконавчих дій з передачі права оренди на реалізацію на час розгляду скарги на дії приватного виконавця є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення судового контролю за належним виконанням боржником судового рішення у цій справі. Тимчасовий характер такого обмеження відповідає принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями суду (п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

За змістом статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчого провадження - це припинення вчинення виконавчих дій, обумовлене обставинами, що перешкоджають у їх вчиненні, передбаченими у нормах Закону України "Про виконавче провадження", які не можуть бути усунуті ані виконавцем, ані учасниками виконавчого провадження, протягом певного проміжку часу.

Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії по такому виконавчому провадженні допоки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 346/434/20, від 21 листопада 2024 у cправі №921/275/19, від 19 листопада 2024 року cправа №922/3289/21).

Положеннями ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Крім того, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021, якою залишено без змін судові рішення у справі № 914/2022/17, зазначено, що зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного/приватного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 2, 15, 140, 235 та 342 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" від 15.01.2025 ( вх. № г/с 01-44/137/25) про забезпечення на стадії розгляду скарг на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75211367 задовольнити.

2. Зупинити передачу права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1823787800:06:005:0001, 1823787800:06:005:0003, 1823787800:06:005:0006 та 1823787800:06:005:0014 на реалізацію у виконавчому провадженні № 75211367 до набрання законної сили ухвалою Господарського суду Житомирської області, постановленою за результатами розгляду по суті скарг боржника ТОВ "Екоагроферма" від 03.01.2025 (вх. г/с №01-19/1/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/3/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/5/25 від 03.01.2025, вх. г/с №01-19/9/25 від 03.01.2025) на дії приватного виконавця Дідківського А.С. , в тому числі на час її перегляду в апеляційному порядку.

3. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма" ( 11423, Житомирська область, Коростенський район, село Латаші, вул. Гагаріна, будинок 4, код ЄДРПОУ 42596815).

Боржником за цією ухвалою є: Акціонерне товариство "ОТП БАНК" ( 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166).

4.Оригінальний примірник ухвали, скріплений гербовою печаткою суду, направити стягувачу, копію ухвали - боржнику через систему "Електронний суд".

Ухвала суду про забезпечення підписана та набрала законної сили - 16.01.2025, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення до виконання ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.01.2025 у справі № 906/1521/23 становить три роки.

Ухвалу про забезпечення може бути оскаржено. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2- стягувачу (через Ел. суд)

3- боржнику ТОВ "Екоагроферма" (через Ел. суд)

4- боржнику ОСОБА_2 (через Ел. суд)

5-приватному виконавцю Дідківському А.С. (через Ел. суд)