Ухвала
від 17.01.2025 по справі 428/3288/17
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/3288/17

№ 2-в/183/41/24

У Х В А Л А

17 січня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника відповідача Бездолі О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, питання про відновлення втраченого судового провадження, ініційоване ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року у цивільній справі № 428/3288/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересована особа: Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Бездоля Олександр Вікторович звернувся зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ляхової Аліни Сергіївни, в якій просив визнати неправомірною (протиправною) бездіяльність в.о. начальника відділу Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ляхової Аліни Сергіївни щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 56552167 у зв`язку із фактичним виконанням ОСОБА_1 в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та зобов`язати в.о. начальника відділу Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ляхову Аліну Сергіївну або іншу посадову особу цього органу державної виконавчої служби винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56552167 у зв`язку із фактичним виконанням ОСОБА_1 в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановленою суддею ухвалою від 13 листопада 2024 року скаргу прийнято до розгляду, доручено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області вирішити питання щодо відновлення втраченого провадження цивільної справи № 428/3288/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зупинено провадження у цивільній справі за скаргою до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі про відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі № 428/3288/17.

Постановленою суддею ухвалою від 25 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року про відновлення судового провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду. Запропоновано учасникам судового процесу подати усі наявні у них документи і матеріали, що стосуються втраченого судового провадження.

Постановленою судом ухвалою від 02 грудня 2024 року судове засідання у справі постановлено проводити в режимі відеоконференції з участю представника заявниці.

Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив.

Представник Пономаренко М. О. в судовому засіданні просив відновити втрачене провадження. Повідомив, що жодних документів судової справи у сторони відповідача не збереглося.

Представник Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив.

Про день, місце та час розгляду справи сторони, заінтересовані особи повідомлені своєчасно, належним чином. Заяв, клопотань, пояснень не надали. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про відновлення втрачених матеріалів.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, висновує таке.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду (ч. 1 ст. 489 ЦПК України).

Згідно зі ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області. Визначено, що справи цього суду підсудні Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

За змістом ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, на підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення. Метою відновлення втраченого судового провадження найчастіше є одержання завіреної копії судового рішення, апеляційне оскарження судового рішення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання тощо.

Також, під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Після отримання скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Бездолі О. В., суд звернувся до керівника апарату Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з запитом про надання інформації щодо надходження справи № 428/3288/17 до суду.

Згідно з довідкою керівника апарату Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області суд повідомлено, що цивільна справа № 428/3288/17 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області не передавалася.

Загальновідомим є той факт, що місто Сіверськодонецьк Луганської області на теперішній час знаходяться на території, на якій ведуться бойові дії, що дає підстави вважати, що судове провадження у справі № 428/3288/17 втрачене.

Водночас, у Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться електронні копії судових рішень суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, постановлені та ухвалені під час розгляду вищезазначеної справи, а саме:

- ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 травня 2017 року у справі № 428/3288/17 про відкриття провадження у справі (реєстраційний номер 38528318);

- рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року у справі № 428/3288/17 (реєстраційний номер 67990477);

- ухвала Апеляційного суду Луганської області від 18 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) про відкриття апеляційне провадження (реєстраційний номер 68469561);

- ухвала Апеляційного суду Луганської області від 23 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) про призначення справи до розгляду (реєстраційний номер 68469086);

- рішення (вступної та резолютивної частин) Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) (реєстраційний номер 69911480);

- рішення Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) (реєстраційний номер 70290668);

- ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 про залишення без руху касаційної скарги (реєстраційний номер 71300932);

- ухвала Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження № 61-7659 ск 18) про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження (реєстраційний номер 73837243);

- постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року у справі № 428/3288/17 (провадження № 61-7659 св 18).

Також, шляхом здійсненої судом перевірки встановлено наявність таких процесуальних документів та судових рішень у Базі даних Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Д-3» у справі № 428/3288/17:

-протокол автоматизованого розподілу судової справи від 31 березня 2017 року;

-ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 травня 2017 року у справі № 428/3288/17 про відкриття провадження у справі;

-повістки від 10 травня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 01 червня 2017 року о 10:30 год. ОСОБА_1 ;

-повістки від 10 травня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 01 червня 2017 року о 10:30 год. ПАТ КБ «Приватбанк»;

-повістки від 01 червня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 06 липня 2017 року о 09:15 год. ПАТ КБ «Приватбанк»;

-повістки від 01 червня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 06 липня 2017 року о 09:15 год. ОСОБА_1 ;

-повістки від 06 липня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 26 липня 2017 року о 14:30 год. ПАТ КБ «Приватбанк»;

-рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року у справі № 428/3288/17.

Так, суд ураховує, що, незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 2-2062/11 (провадження № 61-23154св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 2-879/10 (провадження № 61-6618св18).

А тому, суд вважає за необхідне, з урахуванням мети відновлення втраченого провадження розгляду скарги, поданої у процесі судового контролю за виконанням судового рішення, відновити провадження у частині документів, віднайдених судом та встановити зміст судового рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій, яким закінчено провадження у справі, навівши у резолютивній частині цієї ухвали повні тексти, наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Базі даних суду та процесуальних ухвал, постановлений судами у справі.

Водночас у суду відсутня можливість відновлення повністю матеріалів судового провадження в частині процесуальних документів, складених судом, виконавчих документів, поданих у справу письмових заяв учасників справи, заяв з процесуальних питань та доказів через ненадходження даних документів до суду, відсутності такої інформації в системі документообігу суду.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить висновку про достатність матеріалів для часткового відновлення втраченого судового провадження в частині наявних документів.

На підставівищевикладеного,керуючись ст.81,258-260,493,494ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 428/3288/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме:

?в частині процесуальних документів, складених судом, які містяться у Базі даних Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Д-3» у справі № 428/3288/17:

-протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 31 березня 2017 року;

-повістки від 10 травня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 01 червня 2017 року о 10:30 год. ОСОБА_1 ;

-повістки від 01 червня 2017 року про виклик до суду у судове засідання на 06 липня 2017 року о 09:15 год. ОСОБА_1 ;

?в частині судових рішень, які містяться у Базі даних Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Д-3» у справі № 428/3288/17 та у Єдиному державному реєстрі судових рішень:

- ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 травня 2017 року у справі № 428/3288/17 про відкриття провадження у справі (реєстраційний номер 38528318);

- ухвали Апеляційного суду Луганської області від 18 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) про відкриття апеляційного провадження (реєстраційний номер 68469561);

- ухвали Апеляційного суду Луганської області від 23 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) про призначення справи до розгляду (реєстраційний номер 68469086);

- ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 про залишення без руху касаційної скарги (реєстраційний номер 71300932);

- ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження № 61-7659 ск 18) про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження (реєстраційний номер 73837243);

- постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року у справі № 428/3288/17 (провадження № 61-7659 св 18).

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 травня 2017 року у справі № 428/3288/17 про відкриття провадження у справі в такій редакції:

«Справа № 428/3288/17

УХВАЛА

04 травня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Баронін Д.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Зазначена позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119-122 ЦПК України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або для відмови у відкритті провадження у цивільній справі не вбачається, тому суддя вважає за можливе відкрити провадження у цій справі та призначити її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 3, 119-122, 127, 129, 210 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Призначити зазначену цивільну справу до слухання у відкритому судовому засіданні на 01.06.2017 року о 10-30 год.

У судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.

Запропонувати відповідачу подати за два дні до судового засідання письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Копії цієї ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів надіслати відповідачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Б. Баронін»

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«Справа № 428/3288/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне.

Відповідно до укладеного договору від 06.06.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2017 року має заборгованість у загальній сумі 45343,69 грн., яка складається з наступного: 4991,50 грн. - заборгованість за кредитом, 37616,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. заборгованість по пені та комісії, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2135,41 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач не укладала в належній формі кредитного договору із позивачем та не досягала в належній формі згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача присутня не була, надала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача присутній не був, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач посилається на те, що відповідач станом на 28.02.2017 року порушив умови кредитного договору, укладеного на думку позивача між сторонами в належній формі, і має прострочену заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості за договором від 06.06.2011 року відповідач, на думку позивача, станом на 28.02.2017 року має заборгованість у загальній сумі 45343,69 грн., яка складається з наступного: 4991,50 грн. - заборгованість за кредитом, 37616,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. заборгованість по пені та комісії, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2135,41 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, датованої 06.06.2011 року, ОСОБА_1 підписала вказану анкету-заяву. В анкеті-заяві присутній напис про те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, укладаючи кредитний договір сторони в письмовій формі повинні досягти згоди з наступних істотних умов:

- розмір та грошова одиниця (валюта) коштів, які надаються у кредит;

- умови надання цих коштів (строк надання, наслідки неповернення коштів, тощо);

- порядок повернення коштів;

- розмір процентів за користування коштами (надання кредиту), порядок їх нарахування і сплати.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд звертає увагу, що Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які є окремими письмовими документами, відповідачем не підписані, а отже такі Умови та Правила, а також Тарифи не є частиною кредитного договору укладеного між сторонами.

З метою утвердження єдності системи судів загальної юрисдикції, яка забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суд вважає за необхідне вказати, що аналогічна судова практика щодо вирішення подібних спірних правовідносин міститься в постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року по справі № 6-240цс14 та від 10 червня 2015 року по справі № 6-698цс15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року по справі № 666/5737/15-ц, ухвалі Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2017 року по справі № 428/4028/15-ц тощо.

Згідно із абзацом 3 пункту 14 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 5 суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Суд вважає, що між сторонами взагалі не було укладено кредитного договору в належній письмовій формі, адже в анкеті-заяві від 06.06.2011 року, яка підписана відповідачем, відсутня вказівка на будь-який розмір кредитного ліміту у відповідній графі, а також в анкеті-заяві відсутня позначка навпроти послуги в графі «Платіжка картка кредитка «Універсальна». В анкеті-заяві також немає посилання на розмір та грошову одиницю коштів, які за твердженнями позивача були надані у кредит, немає посилання на розмір відсотків за користування кредитом, на порядок зміни розміру кредитного ліміту, тобто можливого тіла кредиту, на порядок та строки повернення кредиту, на наслідки неповернення коштів позичальником, тощо.

Суд також звертає увагу на те, що в анкеті-заяві від 06.06.2011 року, яка підписана відповідачем, від імені банку підпис на заяві здійснила особа, стосовно якої позивачем не було надано жодних доказів щодо її повноважень на укладення кредитних договорів від імені банку.

Посилання представника позивача на «фото клієнта з продуктом», а також на факт отримання клієнтом (відповідачем) грошових коштів та здійснення відповідачем погашень заборгованості є повністю неспроможними, адже частиною 2 статті 1055 ЦК України встановлена обов`язкова письмова форма для договору кредиту. В разі, якщо сторони не досягли згоди в письмовій формі щодо всіх істотних умов договору кредиту, то правовідносини між сторонами, в тому числі і правовідносини щодо фактично виплачених сторонами один одному коштів, регулюються іншими нормами цивільного законодавства.

Додатково суд відзначає, що в анкеті-заяві від 06.06.2011 року відповідач в розділі «Изъявляю желание оформить на свое имя» проставила відмітки лише у графах «Дебетова картка» та «Ідентифікація з паспортом», в той час як в Умовах та Правилах надання банківських послуг визначення дебетової картки (п. 1.1.1.21) та кредитної картки (п. 1.1.1.46) є повністю відмінними і визначення терміну «дебетова картка» не містить посилань на будь-який кредит або кредитний ліміт. Тобто, навіть в разі, якщо відповідач ознайомилась би та підписала Умови та Правила надання банківських послуг, то вони застосовувалися би до неї лише в частині тих банківських послуг, згоду на отримання яких вона надала в анкеті-заяві.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, є недостовірними та необґрунтованими, а тому суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача фактично отриманих та неповернутих сум грошових коштів, але з інших підстав, які не пов`язані з укладенням кредитного договору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а отже підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат немає. Представник відповідача будь-яких клопотань про відшкодування судових витрат не заявляв.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Б. Баронін».

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Апеляційного суду Луганської області від 18 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«Справа № 428/3288/17

Провадження № 22ц/782/633/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18 серпня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Лозко Ю.П., розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України.

Підстав для залишення апеляційної скарги без руху немає.

Керуючись ст. 297 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року.

Копію апеляційної скарги направити особам, що брали участь у справі, для надання заперечень на апеляційну скаргу.

Встановити строк для надання заперечень на апеляційну скаргу - до дня розгляду справи.

Суддя:».

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Апеляційного суду Луганської області від 23 серпня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«Справа № 428/3288/17

Провадження № 22ц/782/633/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23 серпня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Єрмакова Ю.В., Назарової М.В.,

перевіривши виконання вимог ст. 301 ЦПК України у цивільній справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

При підготовці справи до апеляційного розгляду суддею доповідачем були проведені підготовчі дії, відповідно до вимог ст. 301 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 301, 302 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Визнати підготовку справи до апеляційного розгляду закінченою.

Призначити справу до розгляду в приміщенні апеляційного суду Луганської області на 30 серпня 2017 року на 15 годин 00 хвилин.

Про судове засідання повідомити осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий

Судді:».

Вважати встановленим зміст відновленого рішення (вступної та резолютивної частин) Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 428/3288/17

Провадження № 22ц/782/633/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

31 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Авалян Н.М., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря Єгорової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором №б/н від 06.06.2011 року станом на 28.02.2017 року у розмірі 7212,88 грн., з яких: 4991,50 грн. - заборгованість за кредитом; 2221,38 грн. - заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 534,24 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді:».

Вважати встановленим зміст відновленого рішення Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 428/3288/17 (провадження 22ц/782/633/17) в такій редакції:

«Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 428/3288/17

Провадження № 22ц/782/633/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючого Лозко Ю.П.,

Суддів: Авалян Н.М., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря Єгорової О.П.,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору б/н від 06 червня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не повернула, тому позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором яка станом на 28.02.2017 року становить 45343,69 грн. та складається з:

- 4991,50 грн. заборгованість за кредитом;

- 37616,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією;

- а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 2135,41 штраф (процентна складова).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Самарського В.В, перевіривши письмові матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону не виконано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами договірні відносини відсутні, оскільки всупереч вимог ст. 1055 ЦК України не дотримано письмової форми кредитного договору на якій посилається позивач, отже кредитний договір не укладений. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які є окремими письмовими документами, відповідачем не підписані, тому такі Умови та Правила, а також тарифи не є частиною кредитного договору укладеного між сторонами, при цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду України від 11лютого 2015 року у справі №6-240цс14 та від 10 червня 2015 року у справі №6-698цс15.

В анкеті-заяві від 06.06.2011 року, яка підписана відповідачем, відсутня вказівка на будь-який розмір кредитного ліміту у відповідній графі, а також в анкеті-заяві відсутня позначка навпроти послуги в графі «Платіжна картка кредитка «Універсальна», також не має посилання на розмір та грошову одиницю коштів, на розмір відсотків за користування кредитом, на порядок зміни розміру кредитного ліміту, на порядок та строки повернення кредиту тощо.., тому підстави для задоволення позовних вимог відповідно до вимог 509,626,638,1054,1055 відсутні.

Таких висновків суд дійшов помилково виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.06.2011 року відповідачем ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.5), в якій відповідач висловила згоду на укладення договору з Банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодилась, що заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

З довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що ОСОБА_2 встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% - 30% на рік також зазначені розміри комісій та штрафів.

Отже, 06.06.2011 року між сторонами у формі заяви був підписаний Договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.140) відповідачу ОСОБА_3 було надано Банком наступні кредитні картки: НОМЕР_1 дата старту 18.09.2013 терміном дії до 07/16; НОМЕР_2 дата старту 31.01.2017 термін дії 07/20.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_3 за договором б/н від 18.09.2013 р. за кредитною карткою НОМЕР_1 кредитний ліміт датований 27.11.2013 року становив 5 000 грн.( а.с.165). На а.с.190 197 міститься роздруківка виписки по рахунку за основною карткою ОСОБА_1 НОМЕР_1 за період з 01.06.2011 по 19.07.2017 р., яка свідчить про здійснені нею відповідні операції, а саме: розрахунки через термінали в касах магазинів, отримання коштів через банкомати, погашення заборгованості перед позивачем тощо, загалом про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно умов договору та закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається .

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.3-4) за договором від 06 червня 2011 року станом на 28.02.2017 року розмір заборгованості становить 45343,69 грн. і складається з:

- 4991,50 грн. заборгованість за кредитом;

- 37616,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією;

- а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 2135,41 грн. штраф (процентна складова).

Під час апеляційного розгляду справи, представником відповідача отримання ОСОБА_2 від позивача коштів у розмірі встановленого ліміту 5 000 грн. та користування ними у спірний період не заперечувалось, проте відповідач вважала, що це користування є безоплатним, та згідно вказаного вище розрахунку 01.02.2017 року платежем у сумі 5 000 грн. ця сума за наданим кредитом відповідачем погашена (а.с.3-4).

Посилання відповідача на те, що заборгованість за кредитом в сумі 5 000 грн. погашена 01.02.2017 р. не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, сплачена відповідачем 01.02.2017 року сума 5 000 грн. зарахована Банком на погашення процентів та пені.

Доказів того, що зазначена сума 5 000 грн. внесена відповідачем саме на погашення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4991,50 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 4991,50 грн.

Щодо нарахованої плати за користування відповідачем вказаними коштами, яка згідно розрахунку становить 37616,78 грн., судова колегія вважає в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% - 30% на рік, і ця ставка згідно розрахунку заборгованості (а.с.3-4) нараховувалася до 31.08.2014 р.

З 01.09.2014 року ставку Банком збільшено з 30,00 до 34,80 та з 01.04.2015 р. до 28.02.2017 року збільшено до 43,20.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України ( в редакції, чинній на час підписання анкети заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155 (далі Правила), рекомендоване поштове відправлення це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограмма, дрібний пакет, мішок «М»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу),а в разі його відсутності повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вказане боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів щодо направлення та одержання відповідачем повідомлення про збільшення відсоткової ставки.

Отже, належним чином відповідач не був повідомлений про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що сума відсотків за період з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року, виходячи із процентної ставки 30% річних становить 3789,38 грн. виходячи з наступного розрахунку: 4991,50 (заборгованість за кредитом) х 30% річних : 360 ( календарних днів на рік за договором) х 911 ( календарних днів прострочення).

Заборгованість за % станом на 28.02.2017 року складає 2221,38 грн. виходячи із наступного розрахунку: 1285,05 грн. (заборгованість за відсотками, яка виникла станом на 31.08.2014 р. відповідно розрахунку наданого позивачем) + 3789,38 грн. (заборгованість за відсотками за період з 01.09.2014 р. по 28.02.2017 р.) 2853,05 грн.( сума сплачена ОСОБА_2 , в 2017 році, яку Банком неправомірно зараховано на погашення пені)

За вказаних обставин, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за процентами у сумі - 2221,38 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею та комісією нарахованої з 01.06.2014 р., в сумі 100 грн. колегія суддів вважає не підлягають задоволенню, оскільки відповідач зареєстрована та проживає у м. Сєвєродонецьку Луганської області, тому в даному випадку підлягає застосуванню положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014р. громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014р. з населених пунктів, визначених у затверджених Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Як вбачається з матеріалів справи, штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн. та 2135,41 штраф (процентна складова) позивачем нараховані в лютому 2017 року, про що свідчить розрахунок штрафу (процентної складової).

Зазначені обставини свідчать про те, що штрафи нараховані під час дії мораторію щодо нарахування пені та/або штрафів.

На вказані обставини, суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням вищевказаних норм.

Посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 11 лютого 2015 року та від 10 червня 2015 року, є помилковими, оскільки висловлені відносно умов збільшення строків позовної давності, і не стосується даного спору.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 534,24 грн.

Керуючись ст. ст. 309, 313-314 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Головуючий

Судді:».

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«11 грудня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гримич М.К., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року після закінчення строку, установленого ч. 1 ст. 325 ЦПК України, у якій заявник просить його поновити, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду йому надіслано не було, про що дізнався 16 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду касаційним судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 325 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у клопотанні, визнані неповажними.

Згідно з ч. 3 ст. 73 ЦПК України, одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки доказів на їх підтвердження, заявником не надано.

У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід надати суду належні докази, що підтверджують поважність причини пропуску такого строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 73, 325-328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року залишити без руху та надати для усунення вказаних недоліків строк до 11 січня 2018 року, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ М.К. Гримич».

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«У х в а л а

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 428/3288/17

провадження № 61-7659 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в:

02 грудня 2017 року ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпунктів 4, 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 грудня 2017 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Гримич М. К.

Ухвалою ВССУ від 11 грудня 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду; касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 11 січня 2018 року, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання копії ухвали, зокрема, для надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який розпочав роботу 15 грудня 2017 року.

У січні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09 лютого 2018 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

На виконання вимог ухвали ВССУ у встановлений суддею строк ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до суду матеріали на усунення недоліків, а саме навів підстави та надав докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилався на те, що копію оскаржуваного рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року отримав лише 16 листопада 2017 року.

На підтвердження вказаного додав копію листа апеляційного суду Луганської області від 26 січня 2018 року № 5/134/2018 за підписом керівника апарату суду, в якому зазначено, що копію оскаржуваного рішення апеляційного суду отримано саме 16 листопада 2017 року.

Також додав копію заяви до апеляційного суду Луганської області про видачу копії повного тексту рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року, на якій міститься підпис ОСОБА_4 про отримання копії зазначеного рішення саме 16 листопада 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 325 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 31 жовтня 2017 року) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Нормами статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 325 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції - станом на 31 жовтня 2017 року) у разі пропущення строку на касаційне оскарження з поважних причин, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка її подала може поновити цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Враховуючи наведене, доводи ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року та надані на підтвердження вказаного докази можна визнати поважними, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

До касаційної скарги додана заява ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки наведені у заяві доводи дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного рішення апеляційного суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку, заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394, 395 ЦПК України,

У х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Витребувати з Сєвєродонецького міського суду Луганської області цивільну справу № 428/3288/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зупинити виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 04 червня 2018 року.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до вимог частини тринадцятої статті 7, частини другої статті 33 та частини першої статті 402 ЦПК України розгляд справи здійснюватиметься Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами; відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід у справі може бути заявлений протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Пророк».

Вважати встановленим зміст відновленої постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року у справі № 428/3288/17 в такій редакції:

«Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 428/3288/17

провадження № 61-7659 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач

публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі:

ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В., від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Встановив:

В березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору від 06 червня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не повернула, тому, посилаючись на вимоги статей 509, 526, 1054 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором яка станом на 28 лютого 2017 року становить 45 343,69 грн та складається з:

- 4991,50 грн заборгованість за кредитом;

- 37616,78 грн заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 100,00 грн заборгованість за пенею та комісією;

- а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн штраф (фіксована частина);

- 2135,41 штраф (процентна складова).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами договірні відносини відсутні, оскільки всупереч вимогам статті 1055 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) не дотримано письмової форми кредитного договору, на які посилається позивач, отже кредитний договір не укладений. Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи, які є окремими письмовими документами, відповідачем не підписані, тому такі умови та правила, а також тарифи не є частиною кредитного договору укладеного між сторонами.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 06 червня 2011 року станом на 28 лютого 2017 року у розмірі 7 212,88 грн, з яких: 4 991,50 грн - заборгованість за кредитом; 2 221,38 грн - заборгованість за процентами; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено те, що 06 червня 2011 року ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач висловила згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодилась, що заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, тому апеляційний суду дійшов висновку про часткове задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, комісії, штрафів за порушення зобов`язання апеляційний суд виходив з того, що відповідач проживає на території населеного пункту де, проводилися антитерористичні операції, а Законом України «Про Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заборонено нарахування таких стягнень з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають на зазначених територіях.

У касаційній скарзі, надісланій засобами поштового зв`язку в грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не підписувала умови надання споживчого кредиту, а тому безпідставно дійшов висновку про те, що між сторонами склалися договірні, (кредитні) правовідносини.

Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивач не скористалася.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у зазначеній справі витребувано матеріали справи з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

31 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу),а в разі його відсутності повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 червня 2011 року ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач висловила згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодилась, що заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

06 червня 2011 року між сторонами у формі заяви був підписаний договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно із довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 надано банком наступні кредитні картки: НОМЕР_1 дата старту 18 вересня 2013 року терміном дії до 07/16; НОМЕР_2 дата старту 31 січня 2017 року термін дії 07/20.

Згідно із довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_3 за договором від 18 вересня 2013 року за кредитною карткою НОМЕР_1 кредитний ліміт датований 27 листопада 2013 року становив 5 000,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку за основною карткою № НОМЕР_1 за період з 01 червня 2011 року до 19 липня 2017 року, ОСОБА_1 здійснювала відповідні операції, а саме: розрахунки через термінали в касах магазинів, отримання коштів через банкомати, погашення заборгованості перед позивачем тощо, загалом про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, сплачена відповідачем 01 лютого 2017 року сума 5 000,00 грн зарахована банком на погашення процентів та пені.

Доказів того, що зазначена сума 5 000,00 грн внесена відповідачем саме на погашення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 991,50 грн відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін по справі дійшов правильного висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту складає 4991,50 грн.

Крім того, судом установлено, що позивачем не надано суду доказів щодо направлення та одержання відповідачем повідомлення про збільшення відсоткової ставки. Таким чином, правильним є висновок апеляційного суду про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Посилання відповідача на те, що між нею та банком договір кредиту не укладався спростовується, серед іншого і тим, що відповідач не заперечувала факту отримання нею кредитної карти, що також підтверджено виписками банку про рух коштів.

Доводи касаційної скарги вказаного висновку суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають та фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська».

У зв`язку з недостатністю матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, визнати неможливим відновлення втраченого судового провадження повністю.

Роз`яснити учасникам справи право на повторне звернення з заявою про відновлення втраченого судового провадження за наявності необхідних документів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у п`ятнадцятиденний строк безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала суду у повному обсязі складена і підписана 17січня 2025 року.

Суддя Д. О. Парфьонов


Суд	Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	17.01.2025
Оприлюднено	20.01.2025
Номер документу	124479630
Судочинство	Цивільне
Категорія	Заява про відновлення втраченого провадження

Лозко Ю. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 17.01.2025 по справі 428/3288/17НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —428/3288/17

Ухвала від 17.01.2025

Ухвала
від 17.01.2025 по справі 428/3288/17
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ