Постанова

від 20.05.2019 по справі 428/3288/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 428/3288/17

провадження № 61-7659 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , відповідачі: ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В., від 31 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Встановив:

В березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору від 06 червня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не повернула, тому, посилаючись на вимоги статей 509, 526, 1054 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором яка станом на 28 лютого 2017 року становить 45 343,69 грн та складається з:

- 4991,50 грн - заборгованість за кредитом;

- 37616,78 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 100,00 грн - заборгованість за пенею та комісією;

- а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

- 2135,41 - штраф (процентна складова).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами договірні відносини відсутні, оскільки всупереч вимогам статті 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не дотримано письмової форми кредитного договору, на які посилається позивач, отже кредитний договір не укладений. Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи, які є окремими письмовими документами, відповідачем не підписані,тому такі умови та правила, а також тарифи не є частиною кредитного договору укладеного між сторонами .

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за договором № б/н від 06 червня 2011 року станом на 28 лютого 2017 року у розмірі 7 212,88 грн, з яких: 4 991,50 грн - заборгованість за кредитом; 2 221,38 грн - заборгованість за процентами; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено те, що 06 червня 2011 року ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач висловила згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодилась, що заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, тому апеляційний суду дійшов висновку про часткове задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, комісії, штрафів за порушення зобов`язання апеляційний суд виходив з того, що відповідач проживає на території населеного пункту де, проводилися антитерористичні операції, а Законом України Про Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції заборонено нарахування таких стягнень з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають на зазначених територіях.

У касаційній скарзі, надісланій засобами поштового зв`язку в грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не підписувала умови надання споживчого кредиту, а тому безпідставно дійшов висновку про те, що між сторонами склалися договірні, (кредитні) правовідносини.

Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивач не скористалася.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у зазначеній справі витребувано матеріали справи з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

31 травня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України ( в редакції, чинній на час підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів . Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу),а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вказане боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 червня 2011 року ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач висловила згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодилась, що заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

06 червня 2011 року між сторонами у формі заяви був підписаний договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно із довідкою ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_1 надано банком наступні кредитні картки: НОМЕР_1 дата старту 18 вересня 2013 року терміном дії до 07/16; НОМЕР_2 дата старту 31 січня 2017 року термін дії 07/20.

Згідно із довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 за договором від 18 вересня 2013 року за кредитною карткою НОМЕР_1 кредитний ліміт датований 27 листопада 2013 року становив 5 000,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку за основною карткою НОМЕР_1 за період з 01 червня 2011 року до 19 липня 2017 року, ОСОБА_1 здійснювала відповідні операції, а саме: розрахунки через термінали в касах магазинів, отримання коштів через банкомати, погашення заборгованості перед позивачем тощо, загалом про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, сплачена відповідачем 01 лютого 2017 року сума 5 000,00 грн зарахована банком на погашення процентів та пені.

Доказів того, що зазначена сума 5 000,00 грн внесена відповідачем саме на погашення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4 991,50 грн відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін по справі дійшов правильного висновку про те, щозаборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту складає 4991,50 грн.

Крім того, судом установлено, що позивачем не надано суду доказів щодо направлення та одержання відповідачем повідомлення про збільшення відсоткової ставки. Таким чином, правильним є висновок апеляційного суду про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Посилання відповідача на те, що між нею та банком договір кредиту не укладався спростовується, серед іншого і тим, що відповідач не заперечувала факту отримання нею кредитної карти, що також підтверджено виписками банку про рух коштів.

Доводи касаційної скарги вказаного висновку суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають та фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська