Постанова

від 06.12.2007 по справі 10/193-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/193-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "06" грудня 2007 р.                                                           Справа № 10/193-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Кулик О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Плотнікова А.О. - представника за довіреністю №33/10 від 09.02.2007р.,    

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" вересня 2007 р. у справі № 10/193-07 (суддя Даценко М.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ   

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця  

про стягнення 1271600,88 грн. інфляційних та 3% річних,

з оголошеною всудовому засіданні 04.12.2007р.  перервою  до 06.12.2007р. згідно зі ст. 77 ГПК України   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2007 р. у справі №10/193-07 позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  "Вінницягаз" (провулок Щорса, 24, м. Вінниця, Вінницька область, код  ЄДРПОУ 03338649) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827) 375561,60грн. - 3% річних, 835847,66грн. інфляційних витрат, 12114,09грн. державного мита та 112,41грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, які суд визнав встановленими; неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а саме :

- рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2005 р. у справі №14/37-05 не виконано не з вини відповідача; обов"язок по виконанню судового наказу за вказаним рішенням покладається на державну виконавчу службу;

- відкрите виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості відповідно до п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає зупиненню у зв"язку з тим, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України " Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- помилковим є твердження місцевого суду, що заперечення відповідача не підтверджено документальними доказами; відповідачем надався ряд копій документів;

- судом першої інстанції невірно застосовано положення ст.625 ЦК України, оскільки зазначені в позові кошти не відносяться до майново-господарського                             ( грошового ) зобов"язання;

- господарський суд Вінницької області, порушуючи положення п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, безпідставно розглянув по суті позовні вимоги; при наявності рішення господарського суду по вирішенню господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав ( що мало місце ), провадження у справі №10/193-07 слід було припинити;

- позивачем в порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено факт надіслання на адресу  відповідача ( як того вимагає ст.625 ЦК України ) вимоги про сплату 3% річних та інфляційних нарахувань ( відповідні докази відсутні );

- дії позивача щодо нарахування штрафних санкцій за період після прийняття рішення про стягнення заборгованості приводять до неможливості виконання рішень суду, доведення підприємства до банкрутства, оскільки у газового господарства відсутні обігові кошти та джерела покриття штрафних санкцій; по відношенню до відповідача порушена справа про банкрутство.

У судових засіданнях представник позивача проти доводів і вимог скарги  ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення (більш детально позицію ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" викладено у письмовому відзиві за №31/10-12231 від 30.11.2007 р.  на апеляційну скаргу).

Відповідач свого представника в судові засідання не направляв, надсилав на адресу апеляційного суду клопотання про відкладення призначеного розгляду апеляційної скарги у зв"язку з неможливістю його представника   бути присутнім в судових засіданнях.

Враховуючи, що ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"  було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, а нез"явлення  його представника не перешкоджає перегляду справи, апеляційний суд розглянув скаргу без участі представника товариства за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що  22.06.2007 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала до господарського суду Вінницької області позов про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" ( вказану особу зазначено в якості віповідача ) 375561,60грн. - 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2005 р. по 15.06.2007 р. та 896039,28грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з квітня 2005р. по травень 2007р. за невиконання умов договору №06/02-98-00000005 від 17.01.2002 року щодо повернення боргу в сумі 5 840 795,30 грн. ( а.спр.2 -5 ).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.06.2007 р. порушено провадження у справі №10/193-07 та прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду ( а.спр.1 ).

Розглянувши вимоги позивача по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та задовольнив вимоги частково, здійснивши перерахунок інфляційних ( рішення від 21.09.2007 р. - а.спр. 54-55 ).

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2002 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Вінницягаз" укладено договір на постачання природного газу №06/02-98-00000005, який відповідачем не виконаний.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2005 року у справі №14/37-05 встановлено факт наявності заборгованості ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" у сумі 5840795,30грн., яку було стягнуто на користь  ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також стягнуто 1142647,47грн. інфляційних втрат, 415089,31грн. 3% річних, 88495,10грн. пені, 1620,10грн. витрат на державне мито, 112,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В засіданні апеляційного суду 06.12.2007 р. колегією оглянуто належним чином  засвідчені копії наступних документів: позовної заяви про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ №31/10-02 від 04.01.2005р.; актів подачі-прийому природного газу від 30.11.2002р., від 31.10.2002р., від 31.12.2002р., від 30.09.2002р., від 31.05.2002р., від 31.07.2002р., від 30.04.2002р., від 31.08.2002р., від 30.06.2002р., від 31.03.2002р., від 28.02.2002р., від 31.01.2002р.; додатку до акту подачі-приймання природного газу за січень 2002р.; договору №06/02-98-00000005 на постачання природного газу від 17.01.2002р.

На день подання даної позовної заяви вищевказане рішення господарського суду Вінницької області у справі №14/37-05 є невиконаним, а заборгованість в розмірі    5 840 795,30 грн. залишається непогашеною.

Зважаючи на викладене, на думку судової  колегії, правомірною є сама вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих за період після прийняття рішення у справі №14/37-05, виходячи із вищезазначеної суми основного боргу.

В матеріалах справи №10/193-07 відсутні докази, що на день її розгляду  судом першої інстанції відповідач погасив заборгованість перед позивачем в сумі                       5 840 795,30 грн., а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив ( хоч і в меншому розмірі ) позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання процентів за користування відповідачем його коштами з урахуванням інфляційних витрат у період з 11.03.2005р. по 15.06.2007 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2005р. у справі №14/37-05, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням інфляційних втрат за порушення договірних зобов'язань.

Пунктом 6.1 договору №06/02-98-00000005 від 17.01.2002 р. встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов"язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судовою колегією встановлено, що до подання позивачем позову у справі №10/193-07 і прийняття рішення в цій справі зобов"язання позивачем виконано не було.

Вказане зобов"язання не виконано і на даний час.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, стягнутої рішенням господарського суду  Вінницької  області від 10.03.2005р. у справі №14/37-05.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його невиконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зважаючи на викладене, безпідставними є доводи скарги про те, що рішення господарського суду від 10.03.2005р. у справі №14/37-05 не виконано не з вини відповідача.

Крім того, слід зазначити: чинним законодавством не встановлено, що зупинення виконання судового рішення у справі ( а в апеляційній скарзі відповідач вказує, що виконавче провадження підлягає зупиненню )  припиняє виконання зобов'язання.

Стосовно посилання відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", слід зазначити, що цей закон ніяким чином не звільняє ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" від обов'язку виконання зобов'язання з оплати за поставлений природний газ та виконання рішення суду, так як даний закон не забороняє відповідачу проводити розрахунки в добровільному порядку.

Так, статтею 129 Конституції України та статтями 24, 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено пріоритетність виконання рішення суду в добровільному порядку. Тому законом і встановлюється в першу чергу строк на добровільне виконання рішення суду і лише після невиконання рішення суду у встановленому для добровільного виконання строк, рішення підлягає виконанню примусово. Однак, настання строку примусового виконання рішення не позбавляє боржника можливості та обов'язку виконати рішення суду в добровільному порядку.

Тобто, з наведеного вбачається, що у випадку зупинення примусового виконання рішення суду, боржник не звільняється від обов'язку виконати його добровільно.

Таким чином, можливе зупинення виконання судового рішення у справі у зв"язку з тим, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України " Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не припиняє виконання зобов"язання.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування своїх заперечень відносно позовних вимог відповідач посилається на положення ст.12 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", оскільки по відношенню до нього  порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ( письмовий відзив на позовну заяву - а.спр.26-28 ).

Хоч в тексті апеляційної скарги відсутні посилання на положення ст.12 вищезазначеного закону, апеляційний суд з врахуванням приписів ч.2 ст.101 ГПК України вважає за необхідне зазначити про помилковість викладених у відзиві на позов посилань скаржника на безпідставність вимог про стягнення сум інфляційних нарахувань і процентів річних, так як такі посилання ґрунтуються на неправильному тлумаченні частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до чинного на момент прийняття рішення у справі                       №10/193-07 абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань   і  зобов'язань  щодо  сплати  страхових  внесків  на загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  податків  і зборів   (обов'язкових   платежів).  За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема  частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, згідно з якою ( як вже зазначалось ) боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник безпідставно ототожнює зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього Закону ( аналогічною є позиція ВГСУ в його постанові від 01.08.2006 р. №14/14 ).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем в порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено факт надіслання на адресу  відповідача вимоги про сплату 3% річних та інфляційних нарахувань.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом така вимога може бути надіслана, якщо строк виконання зобов"язання не визначений ( ст.530 ЦК України ).

У даному випадку строк виконання зобов"язання визначений в договорі. Проте у встановлений строк відповідач не сплатив кошти за газ, а тому наступає відповідальність згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 вказаної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Одним із доводів скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" є те, що господарський суд Вінницької області, порушуючи положення п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, безпідставно розглянув по суті позовні вимоги при наявності рішення господарського суду по вирішенню господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження у справі №10/193-07 слід було припинити.

Такі доводи, на думку судової колегії, є недоречними, оскільки 3 % річних та інфляційні, стягнення яких було позовною вимогою у справі №14/37-05, нараховано за інший період.

Отже, правові підстави для припинення місцевим судом провадження у справі №10/193-07 по  п.2 ч.1 ст.80 ГПК України були відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по суті.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 375561,60грн. - 3% річних, нарахованих за період з 11.03.2005 р. по 15.06.2007 р., обґрунтовані, а тому місцевий суд правомірно стягнув їх з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, здійснивши новий розрахунок інфляційних, дійшов висновку, що вимога в частині стягнення інфляційних, нарахованих за період з квітня     2005 р. по травень 2007 р. підлягає задоволенню частково в сумі 835847,66грн. (5840795,30 х 108,6%; 2958620,06 х 110,1%; 2169915,72 х 101,6%) , в решті вимог (60191,62грн.) слід відмовити.

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого суду, визнаючи здійснений ним розрахунок інфляційних  вірним.

Суд першої інстанції також вірно вирішив питання розподілу судових витрат, поклавши їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог.

Судова колегія вважає, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, вони спростовуються матеріалами справи.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 вересня 2007 року у справі №10/193-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення.

2. Справу №10/193-07 повернути до господарського суду  Вінницької області.  

Головуючий суддя                                                                 Зарудяна Л.О.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

 Віддрук. 4 прим.:

----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд