Постанова

від 20.03.2008 по справі 10/193-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/193-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 березня 2008 р.                                                                                    № 10/193-07  

          Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:            

ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)

СуддівБернацької Ж.О., Воліка І.М.

перевіривши  касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

на постановувід 06.12.2007 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№10/193-07 господарського суду Вінницької області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

простягнення 1271600,88 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача : Плотніков А.О.  

- відповідача: Кравчук О.В., Каленський І.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 р. дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з  позовом про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" 375561,60  грн.  3% річних та 896039,28 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за час прострочки  сплати основного боргу,  визначеного рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2005 року у справі   14/37-05 у  розмірі  5840795,30 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2007р. (суддя Даценко М.В.) позовні вимоги задоволені частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 375561,60 грн. –3% річних, 835847,66 грн. інфляційних втрат, 12114,09 грн. державного мита та 112,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. (головуючий Зарудяна Л.О., судді Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Зобов'язання відповідача щодо сплати 5840795,30 грн. боргу за поставлений йому у 2002  році природний газ, ґрунтуються на актах приймання-передачі. Обсяг цього зобов'язання визнано і рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2005 р. у справі №14/37-05.

На день подання позову вищевказане рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2005 року у справі   14/37-05 є невиконаним, а заборгованість –непогашеною.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.   

За таких обставин господарські суди прийшли до правильного висновку про те, що прийняття рішення суду щодо стягнення  суми боргу, відкриття виконавчого провадження та зупинення його згідно п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" на період участі  боржника у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не припиняє грошових зобов'язань відповідача  та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому вимоги про відшкодування позивачу втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і відсотків за час користування його коштами підлягають задоволенню.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 28.03.2006р. зі справи №2-4/1319-2004.

З огляду на викладене, враховуючи повноваження касаційної інстанції та те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які прийняті при повному з'ясуванні обставин та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2007р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 р.  у справі №10/193-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Бернацька Ж.О.

С у д д я                                                                                      Волік І.М.