Ухвала

від 20.01.2025 по справі 22/045-10

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"20" січня 2025 р. Справа№ 22/045-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Сибіги О.М.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010

у справі №22/045-10 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України»

до 1) Сквирської районної державної адміністрації;

2) Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп»

про визнання незаконними дій, визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та зобов`язання повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами,

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України»;

2) Сквирської районної державної адміністрації

про визнання права користування земельними ділянками,

за участю Прокуратури Київської області,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської районної державної адміністрації та Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», в якому просило суд визнати незаконними дії адміністрації щодо відмови у наданні в оренду земельних ділянок; визнати такими, що втратили чинність, акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000983 від 16.04.1998, серії ІІ-КВ № 000981 від 20.04.1998, серії ІІ-КВ № 000980 від 16.04.1998 та серії ІІ-КВ № 000988 від 13.04.1998, а також зобов`язати ВАТ «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами загальною площею 402 га.

У свою чергу, Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» заявило зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» та Сквирської районної державної адміністрації про визнання права користування земельними ділянками, а саме:

1) земельною ділянкою загальною площею 66,95 га в межах Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000988, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224086200:05:016:0034 (площа 19,44 га), 3224086201:01:019:0008 (площа 9,00 га), 3224086200:05:017:004 (площа 11,19 га), 3224086200:05:014:006 (площа 4,89 га), 3224086200:05:018:0023 (площа 9,59 га) та 3224086200:04:017:0002 (площа 12,84 га);

2) земельною ділянкою загальною площею 33,78 га в межах Краснолісівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000983, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224082801:01:013:0001 (площа 1,48 га), 3224082801:01:056:0001 (площа 18,03 га), 3224082801:01:006:0005 (площа 3,38 га), 3224082801:01:041:0011 (площа 10,10 га) та 3224082801:01:021:0001 (площа 0,79 га);

3) земельною ділянкою загальною площею 79,08 га в межах Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000981, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224080301:01:042:001 (площа 0,61 га), 3224080301:01:018:0001 (площа 27,90 га), 3224080300:03:002:0001 (площа 27,41 га) та 3224080300:03:001:0001 (площа 23,16 га);

4) земельною ділянкою загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування серії II КВ № 000980, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224081201:01:014:0002 (площа 12,15 га), 3224081200:05:012:0001 (площа 208,43 га) та 3224081201:01:015:0007 (площа 2,01 га).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 відмовлено у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволено та визнано за ВАТ «Сквирасільрибгосп» право користування спірними земельними ділянками.

Не погодившись із прийнятим рішення, 22.10.2010, що підтверджується відміткою штемпеля «Укрпошти» на конверті, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову ВАТ «Сквирасільрибгосп».

Також в апеляційній скарзі прокурором викладене клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги у даній справі, мотивоване тим, що про підстави для оскарження цього рішення прокуратурі Київської області стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 у справі №22/045-10 відновлено заступнику прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації строк подання апеляційної скарги та прийнято цю апеляційну скаргу до розгляду й порушено апеляційне провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Попікова О.В.) задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Земельна біржа України» про зобов`язання Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом із водними об`єктами загальною площею 402 га. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Земельна біржа України» про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» у наданні земельних ділянок в оренду та про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ №000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ВАТ «Сквирасільрибгосп» та залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у даній справі.

30.11.2023 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) прийняв остаточне рішення у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE, далі - Рішення ЄСПЛ) за заявою №27128/11 ВАТ «Сквирасільрибгосп», що було реорганізовано у Товариство, яким оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві - неприйнятними, а також постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції; встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.

У Рішенні ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з «поважних причин», оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

ЄСПЛ зауважив, що підприємство-заявник також скаржилося за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яке було ухвалено на його користь, було скасовано без наведення прийнятної причини, і його позовні вимоги щодо спірних земельних ділянок були незаконно залишені без задоволення апеляційним судом 14.12.2010.

Із посиланням на власну практику ЄСПЛ вказав, що ця скарга обмежується оскарженням фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову підприємства-заявника та не видається належним чином обґрунтованою чи переконливою. Висновок Суду, що поновлення строку для подання апеляційної скарги становило порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яке передувало відповідному скасуванню рішення, не означає, що подальший розгляд апеляційної скарги заступника прокурора по суті був неналежним або незаконним. Підприємство-заявник не стверджувало, що йому було відмовлено в можливості ефективно підтримувати свої позовні вимоги в апеляційній та касаційній інстанціях, і немає підстав для висновку, що провадження у цих судах характеризувалося такою кількістю недоліків, що з його результатом не можна було погодитися. Звідси ЄСПЛ виснував, що ця частина заяви має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», звернулось до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у цій справі, в якій просило, зокрема, скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010.

Підставою для перегляду судових рішень у цій справі за виключними обставинами ТОВ «Сквираплемрибгосп» вказало Рішення ЄСПЛ, яке стало остаточним 30.11.2023 та яким встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №22/045-10 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про перегляд судових рішень за виключними обставинами задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №22/045-10, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Частково задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп», Велика Палата Верховного Суду врахувала висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та зазначила, що апеляційний суд не перевірив обґрунтованості тверджень прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська РДА, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання Прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 №05/1-1972вих надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010 (том 1, а.с. 120); в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010 (том 1, а.с. 136, 137); на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (том 1, а.с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про введення в цей же день рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.

Зазначене, за висновками Великої Палати Верховного Суду, є підставою для направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги заступника прокурора Київської області та постановлення судового рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні вимог ТОВ «Сквираплемрибгосп» про залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, оскільки ухвалення такого рішення буде передчасним і суперечитиме висновку про необхідність розгляду питань, пов`язаних із прийняттям апеляційної скарги заступника прокурора Київської області, від вирішення яких, зокрема, залежить набуття законної сили рішенням суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 була подана до Київського апеляційного господарського суду.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

13.01.2025 матеріали справи №22/045-10 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Тищенко А.І., Сибіги О.М.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, апеляційний господарський суд зазначає таке.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 13 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 та є чинною станом на дату прийняття даної ухвали, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, згідно з частиною 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України у вказаній вище редакції передбачалось, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Водночас, на час подання апеляційної скарги заступника прокурора Київської області (22.10.2010) стаття 93 Господарського процесуального кодексу України зазнала змін та була викладена в редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу (частина перша). Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (частина друга).

Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області була подана до Київського апеляційного господарського суду 22.10.2010 майже через сім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції від 24.03.2010, тобто після закінчення строку, установленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, в апеляційній скарзі прокурором було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги у даній справі, мотивоване тим, що про підстави для оскарження цього рішення прокуратурі Київської області стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010.

Згідно з пунктом 11 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, оскільки ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 про відновлення заступнику прокурора Київської області строку подання апеляційної скарги та прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі було скасовано Великою Палатою Верховного Суду, Північний апеляційний господарський суд, враховуючи набрання чинності 15.12.2017 Господарським процесуальним кодексом України у новій редакції та зміст його Перехідних положень, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у даній справі, зобов`язаний керуватися нормами чинного Господарського процесуального кодексу України, які, зокрема, передбачають, такі наслідки розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження як 1) відкриття провадження у справі внаслідок визнання причин пропуску строку поважними, 2) залишення апеляційної скарги без руху, 3) відмова у відкритті апеляційного провадження.

Так, за змістом частин 3, 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони або іншого учасника справи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Колегія суддів, поруч із цим, звертає увагу на положення, закріплені у статті 129 Конституції України, згідно яких основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Колегія суддів враховує, що право на суд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

У силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) (заява №3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Дослідивши обставини, на які прокурор посилається в апеляційній скарзі як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду в даній справі, суд доходить висновку, що такі не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Прокурор не був учасником справи під час її розгляду Господарським судом Київської області.

Водночас, відповідно до статті 35 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній станом на дату подання прокурором апеляційної скарги) прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов`язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Оскаржуване в даній справі рішення було прийняте місцевим господарським судом 24.03.2010, отримано наручно позивачем та відповідачем-2 за первісним позовом 25.03.2010, про що свідчить розписка їх представників в отриманні повного тексту рішення.

06.04.2010 Господарським судом Київської області було видано наказ на примусове виконання рішення суду в даній справі. У наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.04.2010.

Відповідно до частин 1, 4 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов`язків, у порядку, передбаченому цим Законом.

Рішення Господарського суду Київської області у даній справі опубліковане у ЄДРСР 27.05.2010 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/9498212, відповідно, його текст був доступним для загального ознайомлення.

11.08.2010 від начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 №05/1-1972вих. У поданому клопотанні вказано, що прокуратурою області виконується доручення Генеральної прокуратури України щодо проведення перевірки додержання земельного законодавства при використанні земельних ресурсів, вилучення земель, надання їх у власність і користування, продажу та зміні цільового використання.

Зі змісту поданого клопотання також вбачається, що прокуратурі було відомо про прийняте у даній справі 24.03.2010 рішення та його зміст (при цьому прокурор не вказує чітко з якої дати), однак, задля вирішення питання щодо наявності підстав для його оскарження з метою захисту інтересів держави, за твердженнями прокурора, існувала необхідність ознайомлення з матеріалами справи.

У свою чергу, не дивлячись на зазначене (обізнаність прокуратури про існування рішення в даній справі та його зміст, дату подання клопотання про ознайомлення - 11.08.2010), апеляційна скарга була подана прокурором до суду апеляційної інстанції лише 22.10.2010 (згідно відбитку штемпеля «Укрпошти» на конверті), тобто більш ніж через два місяці з моменту подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Виходячи із вищенаведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що процесуальна поведінка скаржника (прокурора) не демонструвала повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту інтересів держави, про порушення яких він стверджував в апеляційній скарзі, у судовому порядку.

Прокурором не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість, пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок здійснювати нагляд за додержанням природоохоронного законодавства, зокрема, у сфері охорони земельних ресурсів, було покладено, у тому числі на прокурорів областей, ще наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2009 №3/2гн, відповідно, такий нагляд у період існування спірних правовідносин мав здійснюватися постійно та не пов`язаний виключно з видачею Генеральною прокуратурою України завдання від 07.07.2010.

З огляду на викладене у сукупності, суд доходить висновку, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги прокуратурі звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше, ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

Як уже зазначалося, відповідно до положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Із урахуванням викладеного та на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у даній справі без руху із наданням скаржнику десятиденного строку на подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для такого поновлення, зокрема, як зазначив в своєму рішенні ЄСПЛ від 30.11.2023 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024, чи могли органи прокуратури та Сквирська районна державна адміністрація, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - юридичну особу «Прокуратура Київської області» у «Київська обласна прокуратура».

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 залишити без руху.

2. Роз`яснити Київській обласній прокуратурі, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані в ній недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку.

3. Попередити Київську обласну прокуратуру, що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

4. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями Північного апеляційного господарського суду та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сибіга