Ухвала

від 06.02.2025 по справі 22/045-10

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"06" лютого 2025 р. Справа№ 22/045-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Сибіги О.М.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010

у справі №22/045-10 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України»

до 1) Сквирської районної державної адміністрації;

2) Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп»

про визнання незаконними дій, визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та зобов`язання повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами,

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України»;

2) Сквирської районної державної адміністрації

про визнання права користування земельними ділянками,

за участю Київської обласної прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської районної державної адміністрації та Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», в якому просило суд визнати незаконними дії адміністрації щодо відмови у наданні в оренду земельних ділянок; визнати такими, що втратили чинність, акти на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000983 від 16.04.1998, серії ІІ-КВ № 000981 від 20.04.1998, серії ІІ-КВ № 000980 від 16.04.1998 та серії ІІ-КВ № 000988 від 13.04.1998, а також зобов`язати ВАТ «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами загальною площею 402 га.

У свою чергу, Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» заявило зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» та Сквирської районної державної адміністрації про визнання права користування земельними ділянками, а саме:

1) земельною ділянкою загальною площею 66,95 га в межах Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000988, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224086200:05:016:0034 (площа 19,44 га), 3224086201:01:019:0008 (площа 9,00 га), 3224086200:05:017:004 (площа 11,19 га), 3224086200:05:014:006 (площа 4,89 га), 3224086200:05:018:0023 (площа 9,59 га) та 3224086200:04:017:0002 (площа 12,84 га);

2) земельною ділянкою загальною площею 33,78 га в межах Краснолісівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000983, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224082801:01:013:0001 (площа 1,48 га), 3224082801:01:056:0001 (площа 18,03 га), 3224082801:01:006:0005 (площа 3,38 га), 3224082801:01:041:0011 (площа 10,10 га) та 3224082801:01:021:0001 (площа 0,79 га);

3) земельною ділянкою загальною площею 79,08 га в межах Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування землею серії II КВ № 000981, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224080301:01:042:001 (площа 0,61 га), 3224080301:01:018:0001 (площа 27,90 га), 3224080300:03:002:0001 (площа 27,41 га) та 3224080300:03:001:0001 (площа 23,16 га);

4) земельною ділянкою загальною площею 222,59 га в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за державним актом на право постійного користування серії II КВ № 000980, яка складається із земельних ділянок для риборозведення з кадастровими номерами 3224081201:01:014:0002 (площа 12,15 га), 3224081200:05:012:0001 (площа 208,43 га) та 3224081201:01:015:0007 (площа 2,01 га).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 відмовлено у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволено та визнано за ВАТ «Сквирасільрибгосп» право користування спірними земельними ділянками.

Не погодившись із прийнятим рішення, 22.10.2010, що підтверджується відміткою штемпеля «Укрпошти» на конверті, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову ВАТ «Сквирасільрибгосп».

Також в апеляційній скарзі прокурором викладене клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги у даній справі, мотивоване тим, що про підстави для оскарження цього рішення прокуратурі Київської області стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 у справі №22/045-10 відновлено заступнику прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації строк подання апеляційної скарги та прийнято цю апеляційну скаргу до розгляду й порушено апеляційне провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Попікова О.В.) задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Земельна біржа України» про зобов`язання Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» повернути земельні ділянки разом із водними об`єктами загальною площею 402 га. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Земельна біржа України» про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» у наданні земельних ділянок в оренду та про визнання державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ № 000983 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000981 від 20 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ №000980 від 16 квітня 1998 року, серії ІІ-КВ № 000988 від 13 квітня 1998 року) такими, що втратили чинність.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ВАТ «Сквирасільрибгосп» та залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у даній справі.

30.11.2023 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) прийняв остаточне рішення у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE, далі - Рішення ЄСПЛ) за заявою №27128/11 ВАТ «Сквирасільрибгосп», що було реорганізовано у Товариство, яким оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві - неприйнятними, а також постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції; встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.

У Рішенні ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з «поважних причин», оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

ЄСПЛ зауважив, що підприємство-заявник також скаржилося за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, яке було ухвалено на його користь, було скасовано без наведення прийнятної причини, і його позовні вимоги щодо спірних земельних ділянок були незаконно залишені без задоволення апеляційним судом 14.12.2010.

Із посиланням на власну практику ЄСПЛ вказав, що ця скарга обмежується оскарженням фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову підприємства-заявника та не видається належним чином обґрунтованою чи переконливою. Висновок Суду, що поновлення строку для подання апеляційної скарги становило порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яке передувало відповідному скасуванню рішення, не означає, що подальший розгляд апеляційної скарги заступника прокурора по суті був неналежним або незаконним. Підприємство-заявник не стверджувало, що йому було відмовлено в можливості ефективно підтримувати свої позовні вимоги в апеляційній та касаційній інстанціях, і немає підстав для висновку, що провадження у цих судах характеризувалося такою кількістю недоліків, що з його результатом не можна було погодитися. Звідси ЄСПЛ виснував, що ця частина заяви має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп», звернулось до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанов Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у цій справі, в якій просило, зокрема, скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010.

Підставою для перегляду судових рішень у цій справі за виключними обставинами ТОВ «Сквираплемрибгосп» вказало Рішення ЄСПЛ, яке стало остаточним 30.11.2023 та яким встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №22/045-10 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про перегляд судових рішень за виключними обставинами задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі №22/045-10, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Частково задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп», Велика Палата Верховного Суду врахувала висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та зазначила, що апеляційний суд не перевірив обґрунтованості тверджень прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська РДА, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання Прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 №05/1-1972вих надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010 (том 1, а.с. 120); в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010 (том 1, а.с. 136, 137); на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (том 1, а.с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про введення в цей же день рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.

Зазначене, за висновками Великої Палати Верховного Суду, є підставою для направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги заступника прокурора Київської області та постановлення судового рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні вимог ТОВ «Сквираплемрибгосп» про залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010, оскільки ухвалення такого рішення буде передчасним і суперечитиме висновку про необхідність розгляду питань, пов`язаних із прийняттям апеляційної скарги заступника прокурора Київської області, від вирішення яких, зокрема, залежить набуття законної сили рішенням суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 була подана до Київського апеляційного господарського суду.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

13.01.2025 матеріали справи №22/045-10 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Тищенко А.І., Сибіги О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 залишено без руху; роз`яснено Київській обласній прокуратурі (відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - юридичну особу «Прокуратура Київської області» у «Київська обласна прокуратура»), що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані в ній недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для поновлення строку.

Так, суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10, в ухвалі від 20.01.2025 зазначив про те, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини (те, що про підстави для оскарження цього рішення Прокуратурі Київської області стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010) не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги прокуратурі звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше, ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

Суд установив, що прокурор був обізнаний про існування рішення в даній справі та його зміст станом на дату подання до суду клопотання про ознайомлення - 11.08.2010, однак апеляційна скарга була подана прокурором до суду апеляційної інстанції лише 22.10.2010 (згідно відбитку штемпеля «Укрпошти» на конверті), тобто більш ніж через два місяці з моменту подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, рішення Господарського суду Київської області у даній справі опубліковане у ЄДРСР 27.05.2010 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/9498212, відповідно, його текст був доступним для загального ознайомлення. Також суд наголосив на тому, що обов`язок здійснювати нагляд за додержанням природоохоронного законодавства, зокрема, у сфері охорони земельних ресурсів, було покладено, у тому числі на прокурорів областей, ще наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2009 №3/2гн, відповідно, такий нагляд у період існування спірних правовідносин мав здійснюватися постійно та не пов`язаний виключно з видачею Генеральною прокуратурою України завдання від 07.07.2010.

30.01.2025 через підсистему «Електронний суд» та 03.02.2025 засобами поштового зв`язку через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому прокурор зазначив таке:

- суд в ухвалі від 20.01.2025 про залишення апеляційної скарги без руху суперечить сам собі, оскільки відповідно до пункту 11 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Так, правила перегляду судових рішень в апеляційному порядку на час постановлення у 2010 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній до 15.12.2017. Визначена згідно з нормами статей 91, 93, 97, 98 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, і в разі, якщо був пропущений встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строк для апеляційного оскарження судового рішення, заявити про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, прокурор бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справі, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Як висновок, апеляційна скарга, на думку прокурора, була подана з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли станом на 2010 рік, адже містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і обґрунтування необхідності її внесення;

- у даному випадку була відсутня пасивна поведінка скаржника, а неможливість вчасного подання апеляційної скарги не носить суб`єктивний характер. Так, прокурор не брав участі у даній справі №22/045-10 під час її розгляду судом першої інстанції, а тому лише внаслідок ознайомлення з її матеріалами та наявними у справі документами з`ясовано об`єктивну картину допущених при винесенні оскаржуваного рішення порушень, які відображені в апеляційній скарзі й які були залишені поза увагою суду першої інстанції. Усі відображені прокурором в апеляційній скарзі порушення і є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки судове рішення проголошується іменем України і має відповідати Конституції України та ухваленим на її підставі законодавчим актам. Суд надав можливість прокурору ознайомитись зі справою лише 11.10.2010, а сама апеляційна скарга подана 21.10.2010, тобто через 10 днів після ознайомлення з матеріалами справи, що кореспондується із визначеними строками на подання апеляційної скарги. Тривалий час ненадання прокурору справи на ознайомлення пояснюється тим, що станом на 2010 рік діюче приміщення Київського апеляційного господарського суду по вул. Жилянській в м. Києві взагалі не мало місця для ознайомлення з матеріалами справи, тому сторони отримували можливість ознайомитися зі справою в коридорі під залом засідань і лише у випадку наявності вільного часу у помічника судді для цього. Крім того, процесуальне законодавство станом на 2010 рік не містило будь-яких обмежень чи присічних термінів, протягом яких можливо було вирішити питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження будь-якого рішення у будь-якому процесі. Також скаржник просив звернути увагу на правові висновки ВП ВС, викладені у постанові від 25.04.2024 у справі №587/1382/15, згідно з якими Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 на відміну від Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 не вказував, що прокурор здійснює представництво інтересів держави саме в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень. Водночас, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, і підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, а не бездіяльність уповноваженого органу державної виконавчої влади.

З огляду на вказане у сукупності прокурор просить суд у заяві, поданій на виконання вимог про залишення апеляційної скарги без руху, поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010.

Оцінивши наведені прокурором у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, причини пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів не може визнати їх поважними з огляду на таке.

Як встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області була подана до Київського апеляційного господарського суду 22.10.2010 - майже через сім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції від 24.03.2010 у даній справі, тобто після закінчення десятиденного строку на її подання, установленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України як у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення, так і в редакції, чинній станом на дату подання апеляційної скарги.

У поданій заяві про усунення недоліків апеляційної скарги прокурор наголошує на суперечливості наведених в ухвалі суду від 20.01.2025 висновків, оскільки згідно з пунктом 11 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017, заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, за доводами прокурора, станом на дату подання апеляційної скарги особи, які не брали участі у справі, в тому числі й прокурор у відповідності до статті 29 Господарського процесуального кодексу України, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк, заявити клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, що й зробив прокурор у скарзі.

Колегія суддів не заперечує факту наявності у прокурора станом на 22.10.2010 передбаченого статтею 29 Господарського процесуального кодексу України та статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» права на подання апеляційної скарги з метою захисту інтересів держави, водночас, така скарга мала бути подана із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Так, за змістом статті 97 Господарського процесуального кодексу України у названій редакції апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Водночас, положеннями частин 1, 2 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у названій редакції було визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (частина друга).

Отже, особа (у тому числі і прокурор), яка пропустила строк на апеляційне оскарження прийнятого рішення, у разі подання апеляційної скарги мала у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, чинного станом на дату її подання, не лише заявити клопотання про його поновлення, а й навести поважні причини такого пропуску, а суд, відповідно, дослідити викладені скаржником причини та або визнати їх поважними, якщо такі були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій й відновити такий строк, або у протилежному випадку відмовити у відновленні строку та залишити апеляційну скаргу без розгляду.

Як уже зазначалося, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2024 у справі №22/045-10 врахувала висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та зазначила, що апеляційний суд, приймаючи апеляційну скаргу до розгляду та порушуючи апеляційне провадження, не перевірив обґрунтованості тверджень прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що і стало підставою для направлення даної справи до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги заступника прокурора Київської області та постановлення судового рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки після передачі справи до Північного апеляційного господарського суду наведені прокурором в апеляційній скарзі в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини суд визнав неповажними, а отже констатовано, що скаргу було подано без дотримання вимог процесуального закону, чинного станом на дату подання апеляційної скарги (22.10.2010), й було постановлено у відповідності до статті 260 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи зміст пункту 11 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017, ухвалу від 20.01.2025 про залишення апеляційної скарги заступника прокурора Київської області без руху.

У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги прокурор посилається на те, що у даному випадку відсутня пасивна поведінка скаржника й неможливість вчасного подання апеляційної скарги не носить суб`єктивний характер, адже прокурор не брав участі у даній справі під час її вирішення судом першої інстанції, а тому лише внаслідок ознайомлення з її матеріалами та наявними у справі документами з`ясував об`єктивну картину допущених при винесенні оскаржуваного рішення порушень, які й були відображені в апеляційній скарзі.

Так, як уже встановлено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, 11.08.2010 від начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 №05/1-1972вих. У поданому клопотанні вказано, що прокуратурою області виконується доручення Генеральної прокуратури України щодо проведення перевірки додержання земельного законодавства при використанні земельних ресурсів, вилучення земель, надання їх у власність і користування, продажу та зміні цільового використання. Зі змісту поданого клопотання також вбачається, що прокуратурі було відомо про прийняте у даній справі 24.03.2010 рішення та його зміст (при цьому прокурор не вказує чітко з якої дати).

Однак, не дивлячись на зазначене (обізнаність прокуратури про існування рішення в даній справі та його зміст, дату подання клопотання про ознайомлення - 11.08.2010), апеляційна скарга була подана прокурором до суду апеляційної інстанції лише 22.10.2010 (згідно відбитку штемпеля «Укрпошти» на конверті), тобто більш ніж через два місяці з моменту подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Прокурор у поданій заяві про усунення недоліків апеляційної скарги наголошує, що суд надав можливість ознайомитися зі справою лише 11.10.2010, а тривале ненадання її для ознайомлення пояснюється тим, що станом на 2010 рік діюче приміщення Київського апеляційного господарського суду по вул. Жилянській в м. Києві взагалі не мало місця для ознайомлення з матеріалами справи, тому сторони отримували можливість ознайомитися зі справою в коридорі під залом засідань і лише у випадку наявності вільного часу у помічника судді для цього.

Вказані доводи прокурора не приймаються колегією суддів до уваги як такі, що свідчать про поважність причин пропуску прокурором строків на апеляційне оскарження рішення в даній справі з огляду на таке.

Як було визначено чинною на час подання апеляційної скарги Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України №68 від 27.06.2006 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 за №860/12734, ознайомлення з матеріалами судових справ мало здійснюватися протягом усього робочого дня апарату суду.

У матеріалах справи (у кінці на обкладинці справи) дійсно міститься відмітка представника прокуратури про ознайомлення з матеріалами справи 11.10.2010.

Однак, доводи прокурора про те, що це було обумовлено невидачею тривалий час на клопотання прокурора від 11.08.2010 справи для ознайомлення працівниками суду не підтверджуються жодними доказами. Так, матеріали справи не містять доказів повторного звернення прокуратури до суду з проханням надати справу для ознайомлення протягом часу з 11.08.2010 по 11.10.2010 у зв`язку з відмовою надати справу на ознайомлення на клопотання від 11.08.2010. Прокурором також не надано доказів того, що у зв`язку з невидачею справи для ознайомлення ним подавалися скарги до керівника апарату суду чи голови суду на дії/бездіяльність працівників апарату суду.

Також колегія суддів звертає увагу прокурора на те, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи подавалось ним до Господарського суду Київської області, який був розташований за адресою: м Київ, вул. Комінтерну, 16, а не до Київського апеляційного господарського суду по вулиці Жилянській у місті Києві, де за словами прокурора не було приміщення для ознайомлення, що й спричинило тривале зволікання у наданні справи для ознайомлення.

Зазначені обставини підтверджують те, що процесуальна поведінка скаржника (прокурора) не демонструвала повноти та оперативності (враховуючи дату прийняття рішення, що оскаржувалось, та дату подання клопотання про ознайомлення) використання ним своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту інтересів держави, про порушення яких він стверджував в апеляційній скарзі, у судовому порядку.

Посилання скаржника на те, що усі відображені прокурором в апеляційній скарзі порушення норм матеріального права і є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження є недоцільними, оскільки допущені судом першої інстанції порушення при вирішенні справи по суті (якщо такі дійсно мали місце), не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у розумінні процесуального законодавства й узагалі не підлягають дослідженню судом на стадії вирішення питання про порушення (відкриття) апеляційного провадження.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 20.01.2025 суд також зазначив про надання скаржнику десятиденного строку на подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для такого поновлення, з урахуванням, зокрема, й того, як зазначив в своєму рішенні від 30.11.2023 ЄСПЛ та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2024 (пункт 8.23.), чи могли органи прокуратури та Сквирська районна державна адміністрація, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше.

Прокурор не зазначає у поданій заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, чи була Сквирська районна державна адміністрація, в інтересах держави в особі якої і було подано апеляційну скаргу, про що вказано прокурором в шапці самої скарги, обізнана зі змістом прийнятого 24.03.2010 рішення.

Водночас, судом установлено, що на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (том 1, а.с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітка суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010, вочевидь, Сквирській районній державній адміністрації як одному з трьох учасників справи (відповідачу-1 за первісним позовом та відповідачу-2 за зустрічним позовом).

Також у матеріалах справи міститься заява Сквирської районної державної адміністрації від 18.03.2010 №06-43-356 (том 1, а.с. 90) із проханням провести судове засідання 24.03.2010 без участі її представника, що свідчить про обізнаність відповідача-1 за первісним позовом про дату слухання справи, в яку і було прийняте оскаржуване у подальшому прокурором рішення.

Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у даній справі було опубліковане у ЄДРСР 27.05.2010 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/9498212, а отже Сквирська районна державна адміністрація відповідно до частин 1, 4 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, яка була обізнаною про стан наявного судового провадження, мала можливість ознайомитися з його текстом.

Отже, Сквирська районна державна адміністрація, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, вважаючи свої права порушеними рішенням суду, не була позбавлена права та можливості на вчасне отримання потрібної інформації і звернення до суду з апеляційною скаргою. Втім, такої скарги від Сквирської районної державної адміністрації не надходило, а у поданій до суду заяві від 18.03.2010 Сквирська РДА просила задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, що й було зроблено судом.

Прокурор зазначає, що Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991, який був чинним станом на дату подання апеляційної скарги, на відміну від Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, який чинний наразі, не вказував, що прокурор здійснює представництво інтересів держави саме в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, а визначав те, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, і підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, а не бездіяльність уповноваженого органу державної виконавчої влади.

При цьому прокурор послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 25.04.2024 у справі №587/1382/15.

Однак, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №587/1382/15 досліджувалось питання щодо можливості здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) згідно із Законом №1789-ХІІ та Законом №1697-VII й у пунктах 134-136 у контексті цього зроблено висновок, що чинний на час звернення прокурора до суду з позовами в цій справі Закон №1789-XII, зокрема стаття 36-1, не передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі державних компаній (підприємств). Визначення прокурором конкретних суб`єктів як позивачів зумовлювалося виключно нормами процесуального права. Для представництва прокурором інтересів держави в суді достатнім було лише обґрунтувати порушення або загрозу порушення інтересів держави. Якщо інтереси держави збігаються з інтересами державного підприємства, то до 15 липня 2015 року прокурор не міг бути позбавлений права звернення до суду в інтересах держави в особі такого державного підприємства, оскільки чинне на той час законодавство не передбачало жодних заборон чи обмежень на таке звернення.

Водночас, у пунктах 66, 67 постанови за наслідками аналізу статті 36-1 у редакції Закону №1789-ХІІ зазначено, що прокурор, який звертався до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначав, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовував необхідність їх захисту, а також зазначав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначав про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набував статусу позивача. Подібні правові висновки щодо застосування статті 36-1 Закону №1789-XII викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-5633/11, від 23 липня 2020 року у справі №902/862/15, від 17 вересня 2020 року у справі №922/1699/15, від 01 вересня 2021 року у справі №904/4933/15 та від 08 червня 2022 року у справі №372/266/15-ц.

Отже, прокурор хоча й виступав як самостійний суб`єкт подання апеляційної скарги у розумінні Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, однак це жодним чином не нівелювало його обов`язку у разі наявності уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вказувати його як орган, в інтересах якого подається апеляційна скарга, що, втім, і було зроблено прокурором у даній справі.

Відтак, незрозумілими є посилання прокурора на те, що Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 не вказував, що прокурор здійснює представництво інтересів держави саме в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, а прокурор при поданні апеляційної скарги мав зазначити лише про те, в чому полягає порушення інтересів держави. Водночас дана обставина у будь-якому випадку не знімала з прокурора обов`язку у разі пропуску строку подати апеляційну скаргу з належно обґрунтованим клопотанням про його поновлення та значенням поважних причин пропуску такого строку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги прокуратурі звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше, ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

Відповідно до частини 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене та приписи Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у даній справі, оскільки наведені апелянтом в апеляційній скарзі та заяві, поданій на виконання ухвали суду від 20.01.2025, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 234, 254, 256, 261, 272 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити заступнику прокурора Київської області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10.

2. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 з доданими до неї документами повернути Київській обласній прокуратурі (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996), а відповідну копію залишити у матеріалах справи.

3. Матеріали справи №22/045-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

О.М. Сибіга