Постанова від 16.04.2025 по справі 22/045-10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 22/045-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 (колегія суддів: Михальська Ю. Б. - головуючий, Тищенко А. І., Сибіга О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельна біржа України"

до: 1) Сквирської районної державної адміністрації, 2) Відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп"

про визнання незаконними дій, визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та зобов`язання повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами,

та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельна біржа України", 2) Сквирської районної державної адміністрації

про визнання права користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду

1.1. У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельна біржа України" (далі - ТОВ "Земельна біржа України") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської районної державної адміністрації та Відкритого акціонерного товариства "Сквирасільрибгосп" (далі - ВАТ "Сквирасільрибгосп"), в якому просило визнати незаконними дії Сквирської районної державної адміністрації щодо відмови в наданні в оренду земельних ділянок; визнати такими, що втратили чинність державні акти на право постійного користування землею від 16.04.1998 серії ІІ-КВ № 000983, від 20.04.1998 серії ІІ-КВ № 000981, від 16.04.1998 серії ІІ-КВ № 000980, від 13.04.1998 серії ІІ-КВ № 000988, а також зобов`язати ВАТ "Сквирасільрибгосп" повернути земельні ділянки разом з водними об`єктами загальною площею 402 га.

1.2. У березні 2010 року ВАТ "Сквирасільрибгосп" звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до ТОВ "Земельна біржа України" та Сквирської районної державної адміністрації про визнання права користування чотирма земельними ділянками.

1.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ "Земельна біржа України", а зустрічний позов ВАТ "Сквирасільрибгосп" задоволено та визнано за ВАТ "Сквирасільрибгосп" право користування спірними земельними ділянками.

1.4. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, 22.10.2010, що підтверджується відміткою штемпеля поштової установи на конверті, заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 у частині задоволення зустрічного позову ВАТ "Сквирасільрибгосп" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Сквирасільрибгосп".

Крім того, Прокурор в апеляційній скарзі виклав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10. Це клопотання було обґрунтовано тим, що про підстави для оскарження зазначеного рішення прокуратурі Київської області стали відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010.

1.5. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 у справі № 22/045-10 поновлено Прокурору в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10; порушено апеляційне провадження та прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

1.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 задоволено апеляційну скаргу Прокурора в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації, скасовано рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "Земельна біржа України" про зобов`язання ВАТ "Сквирасільрибгосп" повернути земельні ділянки разом із водними об`єктами загальною площею 402 га. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Земельна біржа України" про визнання незаконними дій Сквирської районної державної адміністрацій щодо відмови ТОВ "Земельна біржа України" в наданні земельних ділянок в оренду та про визнання державних актів на право постійного користування землею від 16.04.1998 серії ІІ-КВ № 000983, від 20.04.1998 серії ІІ-КВ № 000981, від 16.04.1998 серії ІІ-КВ №000980, від 13.04.1998 серії ІІ-КВ № 000988 такими, що втратили чинність. Крім того, вирішено відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ "Сквирасільрибгосп".

1.7. Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10 касаційну скаргу ВАТ "Сквирасільрибгосп" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 22/045-10 залишено без змін.

1.8. 30.11.2023 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) прийняв остаточне рішення у справі ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) за заявою № 27128/11 ВАТ "Сквирасільрибгосп", що було реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю, яким оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві - неприйнятними, а також констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції; зазначив, що встановлення порушення становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої підприємству-заявнику.

1.9. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент Прокурора про те, що строк було пропущено з "поважних причин", оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг Прокурор або загалом органи державної влади, в тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська районна державна адміністрація, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

1.10. При цьому ЄСПЛ зауважив, що підприємство-заявник також скаржилося за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначаючи, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, яке було ухвалено на його користь, було скасоване без наведення прийнятної причини, а позовні вимоги ВАТ "Сквирасільрибгосп" були незаконно залишені без задоволення апеляційним господарським судом.

1.11. Із посиланням на власну практику ЄСПЛ зазначив, що ця скарга обмежується оскарженням фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову підприємства-заявника та не видається належним чином обґрунтованою чи переконливою. Висновок ЄСПЛ про те, що поновлення строку на подання апеляційної скарги становило порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яке передувало відповідному скасуванню рішення, не означає, що подальший розгляд апеляційної скарги Прокурора по суті був неналежним або незаконним. Підприємство-заявник не стверджувало, що йому було відмовлено в можливості ефективно підтримувати свої позовні вимоги в апеляційній та касаційній інстанціях, а тому немає підстав для висновку, що провадження у цих судах характеризувалося такою кількістю недоліків, що з його результатом не можна було погодитися. Тому ЄСПЛ виснував, що ця частина заяви має бути відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

1.12. 14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквираплемрибгосп"), яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ "Сквирасільрибгосп", звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

1.13. Підставою для перегляду судових рішень у цій справі за виключними обставинами ТОВ "Сквираплемрибгосп" наводило рішення ЄСПЛ, яке стало остаточним 30.11.2023 та яким встановлено порушення державою Україна пункту 1 статті 6 Конвенції.

1.14. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 22/045-10 частково задоволено заяву ТОВ "Сквираплемрибгосп" про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10, а справу № 22/045-10 направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

1.15. Частково задовольняючи заяву ТОВ "Сквираплемрибгосп" про перегляд судових рішень за виключними обставинами, Велика Палата Верховного Суду врахувала висновок, викладений у рішенні ЄСПЛ від 30.11.2023 у справі ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) за заявою № 27128/11 ВАТ "Сквирасільрибгосп" про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування задоволення клопотання Прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та зазначила, що апеляційний суд не перевірив обґрунтованості тверджень Прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська районна державна адміністрація, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 № 05/1-1972вих. надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010. На звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції містяться підписи представників ТОВ "Земельна біржа України" та ВАТ "Сквирасільрибгосп" про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про надсилання в цей же день рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, за висновками Великої Палати Верховного Суду, апеляційний господарський суд здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 за апеляційною скаргою Прокурора з порушенням вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу України. При цьому під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 22/045-10 таке порушення виправлено не було. Наведене, за висновками Великої Палати Верховного Суду, є підставою для направлення справи № 22/045-10 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Прокурора та постановлення судового рішення відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Водночас Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні вимог ТОВ "Сквираплемрибгосп" про залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, оскільки ухвалення такого рішення буде передчасним і суперечитиме висновку про необхідність розгляду питань, пов`язаних із прийняттям апеляційної скарги Прокурора, від вирішення яких, зокрема, залежить набуття законної сили рішенням суду першої інстанції.

1.16. Після направлення Великої Палатою Верховного Суду справи № 22/045-10 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Прокурора, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 залишено без руху; роз`яснено, що протягом 10 днів із дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути наведені в ній недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначивши інші підстави для поновлення строку.

1.17. Зокрема, апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, в ухвалі від 20.01.2025 зазначив, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини (стосовно того, що про підстави для оскарження цього рішення Прокурору стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010) не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини - об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги прокуратурі звернутися до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

1.18. При цьому апеляційний господарський суд установив, що Прокурор був обізнаний про існування рішення в цій справі та його зміст станом на дату подання до суду клопотання про ознайомлення - 11.08.2010, однак апеляційна скарга була подана Прокурором до суду апеляційної інстанції лише 22.10.2010 (згідно з відбитком штемпеля поштової установи на конверті), тобто більше ніж через два місяці з моменту подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, рішення Господарського суду Київської області у № 22/045-10 27.05.2010 опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/9498212, тому його текст був доступним для загального ознайомлення. Суд також наголосив на тому, що обов`язок здійснювати нагляд за додержанням природоохоронного законодавства, зокрема, у сфері охорони земельних ресурсів, було покладено, у тому числі, на прокурорів областей ще наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2009 №3/2гн, тому такий нагляд у період існування спірних правовідносин мав здійснюватися постійно та не пов`язаний виключно з видачею Генеральною прокуратурою України завдання від 07.07.2010.

1.19. 30.01.2025 через систему "Електронний суд" та 03.02.2025 засобами поштового зв`язку через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 22/045-10 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому Прокурор зазначав таке.

На думку Прокурора, апеляційний господарський суд в ухвалі від 20.01.2025 про залишення апеляційної скарги без руху суперечить сам собі, оскільки відповідно до пункту 11 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прокурор також зазначав, що правила перегляду судових рішень у апеляційному порядку на момент ухвалення в 2010 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній до 15.12.2017. Визначена згідно з приписами статей 91, 93, 97, 98 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, і в разі, якщо був пропущений встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строк для апеляційного оскарження судового рішення, заявити про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, прокурор бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справі, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд Верховним Судом України рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. З урахуванням викладеного Прокурор вважав, що його апеляційна скарга була подана з дотриманням відповідних вимог процесуального закону, які діяли станом на 2010 рік, оскільки апеляційна скарга містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і обґрунтування необхідності її подання.

Крім того, за доводами Прокурора, в цьому випадку відсутня пасивна поведінка скаржника, а неможливість вчасного подання апеляційної скарги не має суб`єктивного характеру. Так, Прокурор не брав участі у справі № 22/045-10 під час її розгляду судом першої інстанції, а тому лише внаслідок ознайомлення з її матеріалами та наявними у справі документами з`ясував об`єктивну причину допущених при ухваленні оскаржуваного рішення порушень, які наведені в апеляційній скарзі та які були залишені поза увагою суду першої інстанції. Усі відображені Прокурором в апеляційній скарзі порушення і є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки судове рішення проголошується іменем України і має відповідати Конституції України та ухваленим на її підставі законодавчим актам. Прокурор зазначав, що суд надав можливість йому ознайомитися зі справою лише 11.10.2010, а сама апеляційна скарга подана 21.10.2010, тобто через 10 днів після ознайомлення з матеріалами справи, що кореспондується із визначеними строками на подання апеляційної скарги. Тривалий час ненадання Прокурору справи на ознайомлення пояснюється тим, що станом на 2010 рік діюче приміщення Київського апеляційного господарського суду на вул. Жилянській у м. Києві взагалі не мало місця для ознайомлення з матеріалами справи, тому сторони отримували можливість ознайомитися зі справою в коридорі під залом засідань і лише у випадку наявності вільного часу в помічника судді для цього. Крім того, процесуальне законодавство станом на 2010 рік не містило будь-яких обмежень чи присічних термінів, протягом яких можливо було вирішити питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження будь-якого рішення у будь-якому процесі.

Прокурор також просив звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 25.04.2024 у справі №587/1382/15, згідно з якими Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, на відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, не передбачав того, що Прокурор здійснює представництво інтересів держави саме в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень. Водночас представництво прокурором інтересів держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, і підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, а не бездіяльність уповноваженого органу державної виконавчої влади.

З урахуванням наведеного Прокурор у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, просив поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 22/045-10 відмовлено Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

Вирішено апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 з доданими до неї документами повернути скаржнику, а матеріали справи № 22/045-10 повернути до Господарського суду Київської області.

2.2. Апеляційний господарський суд, відмовляючи Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, виходив із того, що наведені Прокурором у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження не може визнати поважними.

2.3. Як зазначив апеляційний господарський суд, апеляційна скарга Прокурора була подана до Київського апеляційного господарського суду 22.10.2010, майже через сім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції від 24.03.2010 у цій справі, тобто після закінчення десятиденного строку на її подання, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України як у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення, так і в редакції, чинній станом на дату подання апеляційної скарги.

2.4. Апеляційний господарський суд не заперечив факту наявності у Прокурора станом на 22.10.2010 права на подання апеляційної скарги з метою захисту інтересів держави. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, така апеляційна скарга мала бути подана із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

2.5. Апеляційний господарський суд констатував, що особа (в тому числі прокурор), яка пропустила строк на апеляційне оскарження прийнятого рішення, в разі подання апеляційної скарги мала відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, чинного станом на дату її подання, не лише заявити клопотання про його поновлення, а й навести поважні причини такого пропуску, а суд повинен дослідити викладені скаржником причини та або визнати їх поважними, якщо такі були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і відновити такий строк, або у протилежному випадку відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та залишити апеляційну скаргу без розгляду.

2.6. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що від начальника відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Київської області до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 № 05/1-1972вих. У цьому клопотанні зазначено, що прокуратурою області виконується доручення Генеральної прокуратури України щодо проведення перевірки додержання земельного законодавства при використанні земельних ресурсів, вилучення земель, надання їх у власність і користування, продажу та зміні цільового використання. Зі змісту поданого клопотання також вбачається, що прокуратурі було відомо про прийняте у цій справі 24.03.2010 рішення та його зміст (при цьому Прокурор не вказує чітко, з якої дати). Проте, не дивлячись на зазначене (обізнаність прокуратури про існування рішення в цій справі та його зміст, дату подання клопотання про ознайомлення - 11.08.2010), апеляційна скарга була подана Прокурором до апеляційного господарського суду лише 22.10.2010 (згідно з відбитком штемпеля поштової установи на конверті), тобто більше ніж через два місяці з моменту подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

2.7. При цьому Прокурор у клопотанні про поновлення строку на апеляційне скарження, поданому на усунення недоліків апеляційної скарги, зазначав, що суд надав можливість ознайомитися зі справою лише 11.10.2010, а тривале ненадання її для ознайомлення пояснюється тим, що станом на 2010 рік діюче приміщення Київського апеляційного господарського суду на вул. Жилянській у м. Києві взагалі не мало місця для ознайомлення з матеріалами справи, тому сторони отримували можливість ознайомитися зі справою в коридорі під залом засідань, і лише у випадку наявності вільного часу у помічника судді для цього. Проте апеляційний господарський суд не взяв до уваги наведені доводи Прокурора, оскільки чинна на момент подання апеляційної скарги Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України №68 від 27.06.2006 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 № 860/12734, передбачала, що ознайомлення з матеріалами судових справ має здійснюватися протягом усього робочого дня апарату суду.

2.8. Апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи (на обкладинці справи) міститься відмітка представника прокуратури про ознайомлення з матеріалами справи 11.10.2010. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, жодними доказами не підтверджуються доводи Прокурора про те, що працівники апарату суду тривалий час не надавали справу на ознайомлення. Так, матеріали справи не містять доказів повторного звернення Прокурора до суду з проханням надати справу для ознайомлення в період із 11.08.2010 до 11.10.2010 у зв`язку з відмовою надати справу на ознайомлення на клопотання від 11.08.2010. Прокурором також не надано доказів того, що у зв`язку з невидачею справи для ознайомлення ним подавалися скарги до керівника апарату суду чи голови суду на дії / бездіяльність працівників апарату суду. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурор подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до Господарського суду Київської області, який був розташований за адресою: м Київ, вул. Комінтерну, 16, а не до Київського апеляційного господарського суду на вул. Жилянській у м. Києві, де, за доводами Прокурора, не було приміщення для ознайомлення, що й спричинило тривале зволікання в наданні справи для ознайомлення.

2.9. Наведене, за висновком апеляційного господарського суду, підтверджує те, що процесуальна поведінка скаржника (Прокурора) не демонструвала повноти та оперативності (враховуючи дату прийняття рішення, що оскаржувалося, та дату подання клопотання про ознайомлення) використання ним своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості для належного захисту інтересів держави, про порушення яких він стверджував в апеляційній скарзі.

2.10. Апеляційний господарський суд не взяв до уваги посилання скаржника на те, що всі відображені Прокурором у апеляційній скарзі порушення норм матеріального права і є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, як зазначив апеляційний господарський суд, допущені судом першої інстанції порушення при вирішенні справи по суті (якщо такі дійсно мали місце) не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні процесуального законодавства й узагалі не підлягають дослідженню судом на стадії вирішення питання про порушення (відкриття) апеляційного провадження.

2.11. Апеляційний господарський суд також зазначив, що в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 20.01.2025 запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку з урахуванням, зокрема, й того, як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні від 30.11.2023 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2024, чи могли органи прокуратури та Сквирська районна державна адміністрація, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше. Проте Прокурор не зазначив у поданому клопотанні, чи була Сквирська районна державна адміністрація в інтересах держави, в особі якої і було подано апеляційну скаргу, про що вказано Прокурором у самій скарзі, обізнана зі змістом прийнятого 24.03.2010 рішення. Водночас апеляційний господарський суд установив, що на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції містяться підписи представників ТОВ "Земельна біржа України" та ВАТ "Сквирасільрибгосп" про отримання 25.03.2010 копій рішення, а також відмітка суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010, вочевидь, Сквирській районній державній адміністрації як одному з трьох учасників справи. Апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи міститься заява Сквирської районної державної адміністрації від 18.03.2010 № 06-43-356 із проханням провести судове засідання 24.03.2010 без участі її представника, що, за висновком суду, свідчить про обізнаність Сквирської районної державної адміністрації про дату слухання справи, коли і було прийняте оскаржуване в подальшому Прокурором рішення.

2.12. При цьому апеляційний господарський суд установив, що рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі 22/045-10 було 27.05.2010 опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/9498212. Тому, за висновком суду, Сквирська районна державна адміністрація відповідно до частин 1, 4 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, була обізнаною про стан наявного судового провадження, мала можливість ознайомитися з його текстом. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд констатував, що Сквирська районна державна адміністрація, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, вважаючи свої права порушеними рішенням суду, не була позбавлена права та можливості на вчасне отримання потрібної інформації і звернення до суду з апеляційною скаргою. Однак такої скарги від Сквирської районної державної адміністрації не надходило, а у поданій до суду заяві від 18.03.2010 Сквирська районна державна адміністрація просила задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, що й було зроблено судом.

2.13. Крім того, апеляційний господарський суд не взяв до уваги посилання Прокурора на приписи Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, який був чинним станом на дату подання апеляційної скарги, та на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 25.04.2024 у справі № 587/1382/15, оскільки, як зазначив суд, Прокурор, хоча й брав участь як самостійний суб`єкт подання апеляційної скарги у розумінні Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, однак це жодним чином не нівелювало його обов`язку в разі наявності уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вказувати його як орган, в інтересах якого подається апеляційна скарга, що і було зроблено Прокурором у цій справі.

2.14. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд зазначив, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини - об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали можливості Прокурору звернутися до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

2.15. За таких обставин апеляційний господарський суд із посиланням на приписи статей 260, 261 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відмову Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 22/045-10, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу № 22/045-10 - передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів процесуального законодавства.

3.3. Заступник керівника Київської обласної прокуратури також зазначає, що відповідно до рішення ЄСПЛ від 30.11.2023 у справі "ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України", яке стало підставою для перегляду судових рішень у цій справі, оголошено прийнятною скаргу лише на ухвалу за пунктом 1 статті 6 Конвенції на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника, а решту скарг у заяві визнано неприйнятними. У рішенні ЄСПЛ також визнав неприйнятними доводи підприємства-заявника щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в частині оскарження фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову підприємства-заявника, оскільки в цій частині скарга не є належним чином обґрунтованою чи переконливою. Висновок суду про невиправдане поновлення строку для подання апеляційної скарги не означає, що подальший розгляд апеляційної скарги заступника прокурора по суті був неналежним або незаконним. Водночас ЄСПЛ встановив у рішенні необґрунтованість та непереконливість доводів ВАТ "Сквирасільрибгосп" щодо фактичних висновків національних судів і правової оцінки позову, відсутність підстав для висновку, що провадження у цих судах характеризувалося такою кількістю недоліків, що з його результатом не можна було погодитися, а тому ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність порушення державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції через несправедливий розгляд справи по суті, що не ставлять під сумнів рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі. З урахуванням викладеного скаржник наголошує на тому, що ЄСПЛ не встановив фактів порушення конвенційних та національних вимог законодавства в контексті цієї справи при прийнятті у ній апеляційним судом в 2010 році рішення по суті.

3.4. На думку скаржника, апеляційний господарський суд проігнорував положення пункту 11 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017), провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. При цьому правила перегляду судових рішень у апеляційному порядку на час ухвалення в 2010 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Посилаючись на наведене, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд за будь-яких обставин не мав права відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Прокурора, оскільки така заборона прямо вказана у наведених процесуальних приписах.

3.5. Крім того, за доводами заступника керівника Київської обласної прокуратури, апеляційний господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, залишив поза увагою те, що визначена згідно з приписами статей 91, 93, 97, 98 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строк для апеляційного оскарження судового рішення, із заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Скаржник наголошує на тому, що Прокурор у поданій апеляційний скарзі зазначав, що суд надав можливість ознайомитися зі справою лише 11.10.2010, а сама апеляційна скарга подана 21.10.2010, тобто через 10 днів після ознайомлення з матеріалами справи, що цілком кореспондується із визначеними строками на подання апеляційної скарги в тому випадку, якби Прокурор брав участь у справі із самого початку. За таких обставин скаржник вважає , що, апеляційна скарга була подана з дотриманням відповідних вимог процесуального закону, які діяли станом на 2010 рік, оскільки містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і обґрунтування необхідності її подання.

3.6. Крім того, як зазначає скаржник, апеляційний господарський суд виключно на припущеннях зробив висновок про обізнаність Сквирської районної державної адміністрації із прийнятим судовим рішенням. Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази отримання Сквирською районною державною адміністрацією рішення господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

3.7. При цьому, за доводами скаржника, відповідно до правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 19.10.2022 у справі № 369/16324/20, оприлюднення судового рішення в реєстрі не скасовує обов`язку суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 260/1888/20, від 19.02.2021 у справі № 909/541/19, від 31.03.2021 у справі № 240/13092/20, від 09.04.2021 у справі № 500/90/19, від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19, від 19.05.2021 року у справі № 910/16033/20.

3.8. Однак, незважаючи на викладене, на думку скаржника, апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прокурора, що має наслідком залишення без змін рішення суду, яким безпідставно визнано за ВАТ "Сквирасільрибгосп" право користування земельними ділянками, тобто фактично протиправне, безпідставне і безкоштовне користування земельними ділянками водного фонду загальною площею понад 402 га.

3.9. ТОВ "Сквираплемрибгосп" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. На думку ТОВ "Сквираплемрибгосп", апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що наведені Прокурором в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені обставини - об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали можливості Прокурору звернутися до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог чинного станом на дату її подання процесуального законодавства, раніше ніж 22.10.2010 (майже через сім місяців від дати прийняття рішення).

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Переглянувши оскаржувану ухвалу, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10. Тому завданням Верховного Суду є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прокурора на підставі частини 4 статті 260 та пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання Прокурором апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання Прокурором апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

4.6. Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України в наведеній редакції визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини 4 статті 91 цього Кодексу.

4.7. Колегія суддів, здійснивши системний аналіз наведених приписів процесуального законодавства, погоджується з доводами скаржника про те, що процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участі у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строк для апеляційного оскарження судового рішення із заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4.8. Водночас Верховний Суд зазначає, що в будь-якому випадку подана апеляційна скарга повинна була відповідати процесуальним вимогам, які були чинні на момент подання такої апеляційної скарги. При цьому колегія суддів зазначає, що подання апеляційної скарги із пропуском строку на апеляційне оскарження та клопотанням про поновлення такого строку не є безумовною підставою для прийняття судом такої апеляційної скарги до провадження, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до процесуального законодавства є правом суду, і в кожному конкретному випадку таке питання розглядається відповідно до матеріалів конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 916/626/18, від 13.02.2025 у справі № 910/13445/22, від 18.03.2023 у справі № 32/257-10.

4.9. Тому скаржник помилково вважає, що апеляційна скарга Прокурора була подана з дотриманням відповідних вимог процесуального закону, які діяли станом на 2010 рік, тільки з огляду на те, що вона містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і обґрунтування необхідності її подання.

4.10. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання Прокурором апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

4.11. Як установив апеляційний господарський суд, Прокурор, не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10, 22.10.2010, що підтверджується відміткою штемпеля поштової установи на конверті, подав в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10 у частині задоволення зустрічного позову ВАТ "Сквирасільрибгосп" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ВАТ "Сквирасільрибгосп". Крім того, в апеляційній скарзі Прокурор виклав клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10. Це клопотання було обґрунтовано тим, що про підстави для оскарження зазначеного рішення прокуратурі Київської області стало відомо лише 11.10.2010, після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 07.07.2010.

4.12. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 у справі № 22/045-10 поновлено Прокурору в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10; порушено апеляційне провадження та прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

4.13. Разом з тим 30.11.2023 ЄСПЛ прийняв остаточне рішення у справі "ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) за заявою № 27128/11 ВАТ "Сквирасільрибгосп", що було реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю, яким оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції на, як стверджувалося, невиправдане поновлення строку на подання апеляційної скарги у справі підприємства-заявника. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент Прокурора про те, що строк було пропущено з "поважних причин", оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг Прокурор або загалом органи державної влади, в тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська районна державна адміністрація, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше.

4.14. У подальшому постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 22/045-10 частково задоволено заяву ТОВ "Сквираплемрибгосп" про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та постанову Вищого господарського суду України від 23.02.2011 у справі № 22/045-10, а справу № 22/045-10 направлено до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

4.15. Після надходження справи № 22/045-10 до суду апеляційної інстанції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі №22/045-10 залишено без руху; роз`яснено, що протягом 10 днів із дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути наведені в ній недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначивши інші підстави для поновлення строку.

4.16. У подальшому апеляційний господарський суд, установивши, що апеляційна скарга Прокурора була подана до Київського апеляційного господарського суду 22.10.2010, майже через сім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції від 24.03.2010 у цій справі, з урахуванням висновків ЄСПЛ, викладених у рішенні від 30.11.2023 у справі ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) за заявою № 27128/11 ВАТ "Сквирасільрибгосп", та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.12.2024 у справі № 22/045-10, визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені Прокурором у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тому апеляційний господарський суд відмовив Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10.

4.17. Однак, на думку скаржника, апеляційний господарський суд проігнорував положення пункту 11 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Заступник керівника Київської обласної прокуратури вважає, що апеляційний господарський суд за будь-яких обставин не мав права відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Прокурора, оскільки така заборона прямо вказана у наведених процесуальних приписах.

4.18. Колегія суддів, перевіривши такі доводи скаржника, зазначає, що відповідно до пункту 11 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.19. Зміст наведених процесуальних приписів свідчить про неправильне розуміння скаржником зазначених процесуальних положень законодавства, а також про необґрунтованість доводів заступника керівника Київської обласної прокуратури щодо відсутності в апеляційного господарського суду права відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки у випадку недотримання скаржником відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд мав право вчиняти процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на момент здійснення судом таких процесуальних дій.

Тобто обмеження, наведені в пункті 4.18 цієї постанови, стосуються лише випадків, коли заяви чи скарги були подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України. Проте в цьому випадку апеляційний господарський суд установив, що апеляційна скарга Прокурора була подана із пропуском строку на апеляційне оскарження.

4.20. Водночас апеляційний господарський суд, перевірячи доводи Прокурора, наведені у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, установив, що в матеріалах справи (на обкладинці справи) міститься відмітка представника прокуратури про ознайомлення з матеріалами справи 11.10.2010. За висновком апеляційного господарського суду, жодними доказами не підтверджуються доводи Прокурора про те, що працівники апарату суду тривалий час не надавали справу на ознайомлення. Так, матеріали справи не містять доказів повторного звернення Прокурора до суду з проханням надати справу для ознайомлення в період із 11.08.2010 до 11.10.2010 у зв`язку з відмовою надати справу на ознайомлення на клопотання від 11.08.2010. Прокурор також не надав доказів того, що у зв`язку з невидачею справи для ознайомлення ним подавалися скарги до керівника апарату суду чи голови суду на дії / бездіяльність працівників апарату суду. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурор подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до Господарського суду Київської області, який був розташований за адресою: м Київ, вул. Комінтерну, 16, а не до Київського апеляційного господарського суду на вул. Жилянській у м. Києві, де, за доводами Прокурора, не було приміщення для ознайомлення, що й спричинило тривале зволікання у наданні справи для ознайомлення.

4.21. Наведене, за висновком апеляційного господарського суду, підтверджує те, що процесуальна поведінка скаржника (Прокурора) не демонструвала повноти та оперативності (враховуючи дату прийняття рішення, що оскаржувалося, та дату подання клопотання про ознайомлення) використання ним своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості для належного захисту інтересів держави, про порушення яких він стверджував в апеляційній скарзі.

4.22. Крім того, як установив апеляційний господарський суд, на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції містяться підписи представників ТОВ "Земельна біржа України" та ВАТ "Сквирасільрибгосп" про отримання 25.03.2010 копій рішення, а також відмітка суду про відправлення 02.04.2010 ще однієї копії судового рішення одному з трьох учасників справи.

4.23. За таких обставин Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови Прокурору у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 у справі № 22/045-10. Тому Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені Прокурором у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є неповажними.

4.24. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 369/16324/20, від 28.01.2021 у справі № 260/1888/20, від 19.02.2021 у справі № 909/541/19, від 31.03.2021 у справі № 240/13092/20, від 09.04.2021 у справі № 500/90/19, від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19, від 19.05.2021 року у справі № 910/16033/20, про те, що оприлюднення судового рішення в реєстрі не скасовує обов`язку суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, оскільки на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому висновок апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтований не лише тим, що рішення Господарського суду Київської області у № 22/045-10 27.05.2010 опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а й іншими встановленими обставинами.

4.25. Крім того, Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

4.26. Отже, процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не довів порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.

4.27. Таким чином, за результатами перегляду ухвали апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 22/045-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак