Ухвала

від 13.01.2025 по справі 754/3497/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/3497/23

провадження № 61-17032ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє адвокат Гресько Василь Васильович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного торговельно-економічного університету, третя особа - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу в частині відрахування з числа студентів коледжу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного торговельно-економічного університету, третя особа - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20 жовтня

2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_1 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет у приміщені навчального закладу (в аудиторії);

- поновити його студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за кошти державного (регіонального) бюджету, Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія»;

- стягнути з Державного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 05 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20 жовтня

2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_1 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет в приміщені навчального закладу (в аудиторії).

Поновлено ОСОБА_1 на навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету, студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою комп`ютерна інженерія,

за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія», із фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету (державне замовлення).

Стягнуто з Державного торговельно-економічного університету на користь

ОСОБА_1 20 000,00 грн, у якості відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 05 серпня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено

у задоволенні позову.

21 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько В. В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року.

Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Гресько В. В., подав до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1

є неповнолітнім, навчається на контрактній формі навчання, стипендії не отримує, інших доходів немає. На підтвердження наведеного надав суду Договір про платні освітні послуги від 09 листопада 2022 року № 138, з якого вбачається,

що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання, спеціальності

073 «Менеджмент» з фінансуванням навчання за рахунок коштів фізичної особи.

Розглядаючи вказане клопотання, суд доходить висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 152 Сімейного кодексу України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Станом на 13 січня 2024 року ОСОБА_1 16 років.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства

за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають

із відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення

чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону

та є вичерпним.

Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір»,

яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб,

які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи

за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх

чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати

на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», касаційний суд виснує про задоволення вказаного клопотання, оскільки

з наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання, у якого відсутні доходи, є позивачем у справі про визнання незаконним та скасування наказу в частині відрахування з числа студентів коледжу

та відшкодування моральної шкоди та предметом позову є захист соціальних прав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт

2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

З огляду на зміст судових рішень, між сторонами виник спір про визнання

та скасування наказу про відрахування з числа студентів коледжу, поновлення студентом та відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн,

що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).

Отже, касаційна скарга подана на судове рішення в справі з ціною позову,

що не перевищує двісті п`ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення

для формування єдиної правозастосовчої практики та стосується прав та інтересів неповнолітньої особи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу

та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення чи відмови

у відкритті касаційного провадження немає.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд

в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв

чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту»).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 394, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович, про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович, від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 754/3497/23 за позовом ОСОБА_1

до Державного торговельно-економічного університету, третя особа - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу в частині відрахування з числа студентів коледжу та відшкодування моральної шкоди.

Учасникам справи надіслати копію цієї ухвали.

Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який

за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська