Ухвала

від 14.01.2025 по справі 157/1892/24

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1892/24

Провадження №1-кс/157/34/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_5 , подану у порядку ст. 206 КПК України, на незаконне затримання, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2024 року за № 12024030530000819 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області із скаргою, в якій просить визнати незаконним його затримання 12 листопада 2024 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у зазначеній скарзі, та витребувати матеріали досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено 11 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030530000819 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України. В обґрунтування скарги зазначає, що СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено 11 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030530000819 за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 263 КК України, і в якому він має статус підозрюваного. За наслідком його ознайомлення 07 січня 2025 року з матеріалами досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження вважає, що його затримання 12 листопада 2024 року не було законним, у зв`язку із чим подається ця скарга в порядку ст. 206 КПК України. Як убачається з долучених до цієї скарги документів слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 12 листопада 2024 року о 22 годині 23 хвилині у м. Камені-Каширському Волинської області по вул. Шевченка, 6, склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, про те, що фактично о 19 годині 47 хвилин 12 листопада у с. Мукошин Камінь-Каширського району Волинської області по вул. Поліська його було затримано на тій підставі, що нібито безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. При цьому у протоколі деталізовано ці відомості та додатково вказано, що 12 листопада 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено чотири патрони до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45x39 мм, які він (нібито) незаконно придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу. До того ж, 10 листопада 2024 року близько 21 години 50 хвилин (прим. - за два дні до його затримання) начебто він приїхав до магазину «У Надії», що по вул. Поліська, 93 у с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, на автомобілі марки «Renault» моделі «Тrаfіс» з д.н.з. НОМЕР_1 , з-під капоту якого дістав автомат конструкції Калашникова (АК-74) калібру 5,45x39 мм із заводським номером НОМЕР_2 , який за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав, однак будучи виявленим працівниками поліції, втік з місця пригоди, викинувши вказану зброю з рук. Таким чином, його було затримано за підозрою у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України. Вважає, що слідством не було дотримано положень чинного процесуального законодавства при фактичному його затриманні та допущено наступні його порушення: 1) порушення п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки відсутньою є обов`язкова ознака для правової кваліфікації випадку як виняткового та такого, що дозволяло здійснити його затримання без ухвали слідчого судді, - безпосередність після вчинення злочину. Як убачається з матеріалів досудового розслідування подія кримінального правопорушення за першим епізодом, що йому інкримінується та за яким він фактично був затриманий, мала місце 10 листопада 2024 року близько 21 години 50 хвилин, однак саме фактичне його затримання відбулось лише 12 листопада 2024 року. Тобто, проміжок часу між подією правопорушення та його затриманням становить майже 2 доби, що вочевидь не може трактуватись «безпосередньо після вчинення злочину». При цьому, у протоколі затримання не значиться, що на його тілі чи одязі наявними є певні сліди, котрі б пов`язували його з розслідуваною подією за другим епізодом, а також про те, що на нього вказують очевидці розслідуваної за цим епізодом події, внаслідок чого вказана стороною обвинувачення підстава затримання з покликанням на п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України не є виправданою та належним чином доведеною до його відома. Більш того, як убачається з самого протоколу обшуку місця його проживання, вилучена камуфляжна кофта, у якій були виявлені набої, йому не належить, а слідство і досі не з`ясувало, хто є її власником, і жодних доказів її взаємозв`язку з ним не здобуло, що повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, на витребуванні та дослідженні яких він наполягатиме під час вирішення цієї скарги. Подане 09 січня 2025 року його захисником клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи задля встановлення наявності та подальшої ідентифікації біологічних слідів на цих набоях, слідчий в цілому проігнорував, хоча впевнений, що за наслідком цієї експертизи було б достовірно встановлено факт неналежності вилучених боєприпасів йому (на них не може бути жодного його біологічного сліду). У зв`язку із цим доречно згадати рішення Європейського суду з прав людини від 23 травня 2024 року (CASE OF RYTIKOV v. UKRAINE (справа «Ритіков проти України»), заява № 52855/19), згідно із яким протокол затримання особи повинен містити підстави для такого затримання. Це особливо актуально в обставинах цієї справи, в якій положення ч. 1 ст. 208 КПК було лише згадано (пункт 8 цього рішення), тоді як ні протокол затримання, ні протокол обшуку не містили жодної конкретної інформації і не спиралися на жодні конкретні обставини, які б пояснювали, який злочин вчинив заявник перед затриманням або які ознаки явно вказували на те, що він щойно вчинив злочин. Таким чином, не можна стверджувати, що органи влади зіткнулися з невідкладною ситуацією, яка підпадає під один з винятків, передбачених ч. 1 ст. 208 КПК України, таких як, наприклад, затримання особи на місці злочину (flagrante delicto) (пункт 27 рішення), у зв`язку із чим ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція). Абсолютно аналогічні порушення мали місце і в кримінальному провадженні відносно нього, оскільки затримання відбулось за відсутності попереднього дозволу суду та за відсутності жодної законної підстави для його здійснення, а в самому протоколі затримання слідчим не було чітко відображено, яка саме з виняткових підстав слугувала передумовою його затримання та в чому така конкретно полягала; 2) порушення ч. 2 ст. 5 Конвенції, оскільки слідчий не довів до його відома законних та обґрунтованих підстав затримання; 3) порушення п. «с» ч. 3 ст. 5 Конвенції, оскільки не було забезпечено участі його захисника за договором - ОСОБА_7 , щодо якого зазначено у самому протоколі затримання, а сторона обвинувачення не має у своєму володінні жодного доказу на підтвердження вжиття слідством заходів, спрямованих на повідомлення адвоката про затримання його клієнта. У такий спосіб слідчий порушив і положення ст.ст. 59, 63 Конституції України, та ст.ст. 20, 22, 213 КПК України; 4) порушення ч. 1 ст. 213 КПК України, оскільки слідством не було забезпечено йому можливості повідомити про своє затримання адвоката за договором - ОСОБА_7 , відповідні відомості в протоколі не значаться.

Заявник ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні скаргу підтримали з викладених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення скарги та прокурор пояснив, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 подано до Любешівського районного суду Волинської області, що підтверджується відміткою суду на супровідному листі, та під час досудового розслідування не було скарг ні на затримання, ні на слідчих, ні на прокурорів.

Заслухавши пояснення заявника, доводи захисника, прокурора та слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 28 Конституції України встановлено, що кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Як вбачається із змісту поданої скарги, її подано слідчому судді у порядку ст. 206 КПК України у зв`язку із затриманням ОСОБА_5 , яке останній вважає незаконним.

Згідно з частиною 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Отже, ст. 206 КПК надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Зазначений висновок наведено у постанові об`єднаної палата Касаційного кримінального суду від 27.05.2019 у справі № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18.

Встановлено, що Камінь-Каширським РВП ГУНП у Волинській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 11 листопада 2024 року за № 12024030530000819, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 12 листопада 2024 року о 19 год 47 хв на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КК України (безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин). Зокрема у протоколі затримання зазначається, що 12 листопада 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено чотири патрони до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45x39 мм, які він незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області своєю ухвалою від 13 листопада 2024 року за клопотанням слідчого у межах зазначеного кримінального провадження застосував щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, тобто до 10 січня 2025 року включно, а також визначив розмір застави - 242240 гривень.

Після внесення 14 листопада 2024 року застави ОСОБА_5 звільнено з-під варти та щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, встановлених зазначеною вище ухвалою слідчого судді.

Таким чином, на момент звернення зі скаргою на незаконне затримання ОСОБА_5 не тримається під вартою, не позбавлений свободи.

Крім того, як вбачається із супровідного листа № 51-85ВИХ-25 від 13 січня 2025 року за підписом заступника керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_8 , обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, в межах якого останнього було затримано і застосовано на цей час запобіжний захід у вигляді застави, передано до Любешівського районного суду Волинської області та отримано цим судом 13 січня 2025 року.

З урахування зазначених вище обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги на незаконне затримання ОСОБА_5 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і який не позбавлений свободи.

Відповідно до ст. 283 КПК України направлення прокурором обвинувального акту до суду є формою закінчення досудового розслідування.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Частиною 2 ст. 303 КПК України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

З урахування зазначених положень процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 , щодо якого слідчим суддею після затримання за підозрою у вчиненні злочину розглянуто у встановлений законом строк клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано цей запобіжний захід та визначено розмір застави, і якого після внесення застави звільнено з-під варти, та він на цей час свободи не позбавлений, має право подати заяви, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів, у тому числі висловити відповідні заперечення щодо його затримання, під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті Любешівським районним судом Волинської області.

Відмова слідчим суддею у задоволені скарги на незаконне затримання з урахуванням зазначених вище обставин та стадії кримінального провадження жодним чином не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 , який на цей час свободи не позбавлений.

Керуючись ст.ст. 206, 303, 307 КПК України, -

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, на незаконне затримання у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 листопада 2024 року за № 12024030530000819, - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, і щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, що заяви (скарги) обвинуваченого на рішення, дії чи бездіяльність слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні під час судового провадження розглядає суд, який здійснює це провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Дата проголошення повного тексту ухвали - 16 год. 17 січня 2025 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1