Рішення

від 18.11.2010 по справі 47/435

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/435

18.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДОБРОБУТ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНГ-ТРАНС"

Про стягнення 11 828,43 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Анзійчук А.І. – предст. (дов. у справі), Гніденко В.М. –дир. (особу встановлено);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 517,60 грн. вартості нестачі товару, пені у розмірі 310,83 грн., витрат на оплату послуг юриста у розмірі 3 000,00 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2010 було порушено провадження у справі № 47/435, розгляд якої було призначено на 19.10.2010.

Ухвалою від 19.10.2010, у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.11.2010, а 09.11.2010 на 18.11.2010.

Представники позивача в судовому засіданні 18.11.2010 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що між ним та відповідачем було укладено договір №30-04/2010 на перевезення вантажів від 30.04.2010, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався нести матеріальну та юридичну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження  і до прибуття в кінцевий пункт призначення і передачі вантажу отримувачу, у випадку нестачі товару в результаті крадіжки, втрати товару, пошкодження товару і т.п. перевізник (відповідач) зобов»язався відшкодувати збитки замовнику, а оскільки при прийнятті вантажу отримувачем товару було виявлено нестачу товару на суму 8 517,60 грн., позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з відповідача 8 517,60 грн. вартості нестачі товару, пені у розмірі 310,83 грн., витрат на оплату послуг юриста у розмірі 3 000,00 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. та судових витрат.

Представник відповідача в судові засідання 19.10.2010, 09.11.2010 та 18.11.2010 року не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.11.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2010 між позивачем –ТОВ "АГРО ДОБРОБУТ", в якості замовника, з однієї сторони, і відповідачем –ТОВ "КІНГ-ТРАНС", в якості перевізника, з іншої, був укладений договір на перевезення вантажу №30-04/2010, відповідно до умов якого, перевізник зобов»язався перевезти вантаж, який доручив йому замовник з місця відправки (завантаження) до місця призначення (розвантаження) і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов»язався оплатити перевізнику за надані транспортні послуги (п.1.1.), перевізник зобов»язався забезпечувати повне збереження вантажів замовника при їх транспортуванні (перевезенні) (п.2.1.2), перевізник зобов’язався нести матеріальну та юридичну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження  і до прибуття в кінцевий пункт призначення і передачі вантажу отримувачу, у випадку нестачі товару в результаті крадіжки, втрати товару, пошкодження товару і т.п. перевізник (відповідач) зобов»язався відшкодувати збитки замовнику (п.4.1.).

Відповідно до заявки №07 від 29.04.2010, позивач замовив відповідачу перевезення вантажу за маршрутом –м. Зайцево, м. Новомосковськ (Дніпропетровська обл.) –Обухів (Київська обл.) –м. Маньківка, м. Катеринопіль (Черкаська обл.). Згідно умов названої заявки були визначені вантаж –насіння в мішках, вага –8 т., автомобіль –марки Рено, державний номерний знак НОМЕР_1, напівпричеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 та інші умови перевезення.

Згідно накладної на відпуск товару №751 від 30.04.2010 НВФГ «Компанія «Маїс»(відповідно до умов договору купівлі-продажу №091222/1 від 22.12.2009) відвантажило на адресу позивача 680 мішків насіння гібридів кукурудзи 1 покоління на загальну суму137 904,00 грн., що також підтверджується листом НВФГ «Компанія «Маїс»від 19.05.2010. При цьому, ціна 1 мішку насіння гібридів кукурудзи «Сплав 290»дорівнювала 202,80 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 004352 від 30.04.2010 водієм відповідача водій Самсоновим П.І. було прийнято до перевезення 680 мішків насіння кукурудзи.

Комісією у складі представників позивача - вантажоотримувача, представника перевізника вантажу - ТОВ "КІНГ-ТРАНС" –водія ОСОБА_1 було складено та підписано акт про те, що при розвантаженні вантажу виявлено нестачу вантажу, насіння в кількості 42 мішка гібрида кукурудзи (сплав МС 290).

Позивачем 06.05.2010 було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 308 від 06.05.2010 з вимогою про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 8 517,60 грн., однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповіді на претензію відповідач не надав, у зв”язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 8 517,60 грн. вартості нестачі товару, пені у розмірі 310,83 грн., витрат на оплату послуг юриста у розмірі 3 000,00 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн..

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрав Української РСР №401 від 27.06.1969р., автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Відповідно до ст. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрав Української РСР №401 від 27.06.1969р., автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах:

а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу;

б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість;

в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.

Автотранспортні підприємства і організації поряд з відшкодуванням встановленого збитку, зв'язаного з втратою, недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу, що перевозиться, повертають провізну плату, стягнену за перевезення втраченого, невистачаючого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, якщо ця плата не входить в ціну вантажу. В разі використання автотранспортним підприємством або організацією для своїх потреб будь-яких вантажів, прийнятих до перевезення, особи, винні в цьому, притягаються в установленому порядку до відповідальності, а автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вартість вантажу в подвійному розмірі.

Статтею 137 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрав Української РСР №401 від 27.06.1969р. встановлено, що вартість вантажу визначається виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника. Автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок. Якщо по втраченому, невистачаючому, зіпсованому або пошкодженому вантажу вантажовідправник (вантажоодержувач) зобов'язаний сплатити податок з обороту, а рахунок вантажовідправника виписано по цінах без податку, до суми рахунку заявником претензії додається відповідна сума податку з обороту, підтверджена довідкою фінансового органу.

Відповідно до розділу 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, визначено правила складання актів.

Зокрема, п. 15.1. зазначених Правил встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Відповідно до п. 15.2. Правил, перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3 Правил).

Пунктом 15.4 Правил встановлено, що жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

Згідно п. 15.5 Правил, при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

При цьому cтаттею 547 цього ж Кодексу передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а правочин вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Згідно із ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов укладеного мiж сторонами договору №30-04/2010 на перевезення вантажів від 30.04.2010 та заявки №07 від 29.04.2010, позивачем у відповідача було замовлено перевезення, яке відповідачем було прийнято до виконання та направлено автомобіль під завантаження, у зв’язку з чим, вказаний автомобіль було завантажено відповідно до товарно-транспортної накладної № 004352 від 30.04.2010 мішками насіння кукурудзи в кількості 680 шт. (в т.ч. 220 мішків насіння «Сплав МС 290»), однак при прийнятті вантажу, комісією у складі представників позивача - вантажоотримувача, представника перевізника вантажу - ТОВ "КІНГ-ТРАНС" –водія ОСОБА_1 було складено та підписано акт про те, що при розвантаженні вантажу виявлено нестачу вантажу, насіння в кількості 42 мішка гібрида кукурудзи «Сплав»МС 290, у зв»язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 308 від 06.05.2010 з вимогою про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 8 517,60 грн.

Оскільки, відповідно до умов укладеного між сторонами договору було визначено обов’язок матеріальної та юридичної відповідальності відповідача (перевізника) за збереження вантажу з моменту його завантаження  і до прибуття в кінцевий пункт призначення і передачі вантажу отримувачу, суд приходить до висновку, що збитки, завдані позивачу втратою вантажу при транспортуванні (вартість визначена відповідно до накладної на відпуск товару №751 від 30.04.2010 НВФГ «Компанія «Маїс») у розмірі 8 517,60 грн. (42 втрачені мішки * 202,80 грн. вартість 1 мішку насіння «Сплав» МС 290) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості втраченого вантажу у розмірі 8 517,60 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 310,83 грн., то суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, яким ст.546 Цивільного кодексу України визначено неустойку, повинен бути вчинений обов’язково у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України), а умовами укладеного між сторонами договору №30-04/2010 на перевезення вантажів від 30.04.2010, сторонами не погоджено між собою стягнення неустойки (штрафу, пені) за втрату вантажу.

Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 2 000,00 грн. моральної шкоди. Позивач зазначає, що підприємство ТОВ «Агро Добробут»невиконало свої зобов"язання по відвантаженню контрагентам товару, який було втрачено перевізником (відповідачем), що спричинило втрату ділової репутації підприємства - позивача. Однак, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження цієї обставини, а саме: в частині невиконання позивачем зобов"язань перед контрагентами, а крім цього, позивачем не конкретизовано, в чому саме полягає втрата ділової репутації позивача та не наведено розрахунку суми моральної шкоди.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для відшкодування ТОВ «Агро Добробут» моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. за рахунок відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 517,60 грн. вартості втраченого вантажу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. понесених останнім витрат на оплату юридичних послуг, то суд дійшов висновку, що зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України (входять тільки витрати на адвокатські послуги) та не є обов»язковими, а тому підстав для їх відшкодування за рахунок відповідача немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –85,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 145,36 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНГ-ТРАНС"  (код ЄДРПОУ 31036090, місцезнаходження: 04073, м.Київ, пр. Московський, 20-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДОБРОБУТ" (код ЄДРПОУ 36315127, місцезнаходження: 20500, Черкаська обл., смт. Катеринопіль, вул. К.Маркса, 41) 8 517 (вісім тисяч п»ятсот сімнадцять) грн. 60 коп вартості втраченого вантажу, 85 (вісімдесят п»ять) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 145 (сто сорок п»ять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                      С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 23.11.2010