Ухвала

від 20.01.2025 по справі 914/1624/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1624/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (у складі колегії суддів: Панова І. Ю. (головуюча), Зварич О. В., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 (суддя Бортник О.Ю.) у справі

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ"

про стягнення заборгованості зі сплати неустойки в розмірі 165 253,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області рішенням від 17.09.2024, яке Західний апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2024 залишив без змін, позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у цій справі задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" (далі - ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ") на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 127 682,78 грн неустойки та 2 339,58 грн судового збору.

Не погодившись із вказаними рішеннями, 09.12.2024 ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також у касаційній скарзі скаржник клопоче про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 у цій справі.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду для розгляду касаційної скарги у справі № 914/1624/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А. (підтверджується відповідним протоколом від 09.12.2024).

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.12.2024 касаційну скаргу залишив без руху на підставі приписів статті 292 ГПК України через ненадання представником ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" належних доказів у підтвердження наявності повноважень на підписання та подання скарги.

На виконання вимог вказаної ухвали, скаржник надіслав до суду касаційної інстанції копію ордеру серії АО № 1154033 від 09.12.2024, а відтак вимоги ухвали суду виконав.

Водночас, вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Так, предметом позову у цій справі є стягнення 127 682, 78 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позову (302 800 грн станом на 2024 рік), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

У поданій касаційній скарзі підставами для оскарження рішень судів попередніх інстанцій ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" визначає приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Посилаючись на пп. "а" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у спорах щодо застосування п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Крім того, заявник стверджує, що справа № 914/1624/24 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України), оскільки вразі отримання позивачем судового наказу у справі та подано його до виконання, усі рахунки підприємства будуть заблоковані та робота підприємства повністю зупиниться, через що юридична особа перестане отримувати прибуток, що може призвести до того, що співробітники втратять робочі місця, зупиниться можливість надавати допомогу військовим та особам постраждалим від воєнних дій та підтримувати економіку держави.

Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником аргументи не підтверджують наявність підстав для відкриття касаційного провадження за поданою ним касаційною скаргою з огляду на таке.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Так, зокрема, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Ці критерії можливо використовувати і для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Суд дійшов висновку, що викладені у касаційній скарзі ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" аргументи не відповідають вказаним вище критеріям, позаяк не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржником не наведено та не обґрунтовано доводів, що свідчили б про існування актуальної правової проблеми в регулюванні відповідної сфери правовідносин, а його незгода з рішеннями попередніх судових інстанцій, ухваленими у цій справі, не може вказувати на наявність та невирішеність правового питання, що має фундаментальне значення.

Водночас викладені заявником аргументи також не дають підстав для висновку, що справа має для нього виняткове значення, оскільки ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ", діючи на власний ризик як суб`єкт господарювання, вільно обирає контрагентів і самостійно організовує свою підприємницьку діяльність, у тому числі на власний розсуд вступає в орендні правовідносини з метою здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 у справі № 914/1624/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, заява скаржника про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 залишається без розгляду.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 у справі № 914/1624/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.