Ухвала

від 20.01.2025 по справі 161/3280/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3280/18 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/254/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

вивчивши апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження,

встановив:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року задоволено позов ОСОБА_3 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано розпорядження № 2080 від 05.05.2016, видане відділом реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, проведено розподіл судових витрат.

Предметом спору у цій справі була вимога щодо скасування розпорядження № 2080 від 05.05.2016, виданого відділом реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, про передачу у приватну власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ,

Представник третьої особи ОСОБА_2 09.01.2025 подав апеляційнускаргу на дане рішення суду.

До апеляційної скарги представник ОСОБА_2 долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 дізнався про ухвалене рішення при зверненні до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради з питань оформлення субсидії на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , після чого ознайомився з матеріалами цивільної справи 24.12.2024, копію судового рішення отримав 24.12.2024.

Просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року.

Відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року.

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року в даній справі залишено без руху, надано строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі апеляційного суду.

На виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявником надано квитанцію про сплату судового збору та клопотання від 14.01.2025 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року, зміст якого є тотожним клопотанню від 09 січня 2025 року, яке вже вирішено апеляційним судом.

Оскільки в повторно поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду заявник не повідомив, чи було йому відомо про відкрите провадження у цій справі, апеляційним судом для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження витребувано матеріали цивільної справи № 161/3280/18 за позовом ОСОБА_3 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що листом від 16.03.2018 № 161/3280/1811166/2018 ОСОБА_1 повідомлявся про призначене на 10.00 год.04 квітня 2018 року судове засідання, яке було відкладене у зв`язку із його неявкою.

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про судове засідання у цій справі, яке було призначене на 12.00 годину 08 травня 2018 року, та яке було відкладене на 14 червня 2018 року, 11.00 годину.

Листами від 08.05.2018 № 161/3280/181936/2018 та від 14.06.2018 № 161/3280/1825609/2018 третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 повідомлявся про призначені судові засідання у цій справі на 11.00 год. 14 червня та на 09.00 год. 13 липня 2018 року, проте судові повістки повернулися до суду без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Листом від 08.08.2018 року № 161/3280/183370/2018 ОСОБА_1 надсилалась копія рішення Луцького міськрайонного суду від 13 липня 2018 року, однак відомості про одержання відсутні.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскраження рішення Луцького міськрайонного суду від 13 липня 2018 року у цій справі апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень (що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України, заява № 2446504, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania)).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia)).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 подана через 6 років і 6 місяців з дня ухвалення рішення Луцьким міськрайонним судом, яке набрало законної сили та виконано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 зроблено правовий висновок щодо тлумачення змісту пункту першого частини першої статті 358 ЦПК України, згідно з яким «особа не повідомлена про розгляд справи - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи».

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху колегією суддів було звернуто увагу заявника на необхідність повідомити, чи було йому відомо про відкрите судове провадження у справі, однак у повторному клопотанні від 14 січня 2021 року він про таку обставину умовчує.

З матеріалів цивільної справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про одне із судових засідань у цій справі - на 12.00 годину 08 травня 2018 року, що дає підстави для висновку про обізнаність ОСОБА_1 про відкрите судове провадження. Заявник не обгрунтовує клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження існуванням обставин непереборної сили, які перешкоджали йому поцікавитися та дізнатися про результати розгляду справи в суді безпосередньо після судового засідання 08 травня 2018 року, про виклик в яке він отримав судову повістку.

Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 , був предметом розгляду Луцького міськрайонного суду, і рішенням цього суду від 05 грудня 2017 року у справі 161/11413/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 про втрату права на житло ОСОБА_3 відмовлено, що додатково вказує на те, що третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 , отримавши судову повістку, в якій повідомлялось про необхідність з"явитися до Луцького міськрайонного суду, мав причини проявити інтерес до чергового виклику його в судове засідання судовою повісткою, поцікавитися наслідками розгляду справи в суді, цікавитися надісланням на його адресу поштової кореспонденції та отримувати таку кореспонденцію, не був позбавлений можливості своєчасно одержати копію ухваленого в справі судового рішення, однак не робив цього тривалий час.

Ураховуючи встановлені обставини обізнаності ОСОБА_1 про відкрите провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України, у зв`язку спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 260, ч. 2 статті 358 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий-суддя

Судді: