Ухвала

від 05.02.2025 по справі 161/3280/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 161/3280/18

провадження № 61-1285ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ОСОБА_1 ,про визнання незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження від 05 травня 2016 року № 2080-р, видане відділом реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунальногогосподарства Луцької міської ради.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження від 05 травня 2016 року № 2080-р, видане відділом реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.

Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 704, 80 грн судового збору.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що дізнався про ухвалене рішення під час звернення доДепартаменту соціальної політикиЛуцької міської ради з питань оформлення субсидії на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , після чого 24 грудня 2024 року ознайомився з матеріалами справи та у цей же день отримав копію судового рішення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 -ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року. Також відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 січня 2025 року відмовленоу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, проте заявником, який був обізнаний про відкрите судове провадження у цій справі, не було обґрунтовано пропуск строку на апеляційне оскарження існуванням обставин непереборної сили.

28 січня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Носков О. М. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу представник заявника обґрунтовує тим, що копію оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 не отримував та про розгляд справи повідомлений не був.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц та від 21 червня 2023 року в справі № 202/32361/13-ц.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року складений 20 липня 2018 року.

Апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Носков О. М. подав 09 січня 2025 року, тобто через 6 років та 5 місяців з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про одне із судових засідань у цій справі -на 12 год 00 хв 08 травня 2018 року, що дає підстави для висновку про обізнаність останнього про відкрите судове провадження. Заявник не обґрунтовував клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження існуванням обставин непереборної сили, які перешкоджали йому поцікавитись та дізнатись про результати розгляду справи в суді безпосередньо після судового засідання 08 травня 2018 року, про виклик у якевін отримав судову повістку.

Копію рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року суд надіслав ОСОБА_1 листом від 08 серпня 2018 року № 161/3280/183370/2018.

Врахувавши факт подання апеляційної скарги після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, а також те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та апеляційна скарга не містить посилань на наявність обставин непереборної сили для її подання в установлений законом строк, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи, посилання адвоката Носкова О. М. у касаційній скарзі на те, що заявник не отримував копії рішення суду першої інстанції, не свідчать про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Будучи учасником справи, знаючи про її розгляд, ОСОБА_1 мав змогу дізнатись про рішення суду першої інстанції, а сам факт неотримання копії такого рішення не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання адвоката Носкова О. М. про звільнення заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ОСОБА_1 ,про визнання незаконним та скасуваннярозпорядження відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко