Рішення

від 13.07.2018 по справі 161/3280/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3280/18

Провадження № 2/161/1639/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

з участю секретаря судових засідань - Шолом С.І.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

05.03.2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою поліпшення житлових умов сім'ї, яка складалась: з його батька ОСОБА_5, матері ОСОБА_6 та нього, було передано у користування двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 була.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, його було визнано таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою. На підставі даного рішення та зняття його з реєстраційного обліку, його батько ОСОБА_5 приватизував квартиру на себе одноособово.

05.05.2016 року відділом реєстрації житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради ОСОБА_5 видано свідоцтва про право приватної власності на житло: квартиру АДРЕСА_1.

Дізнавшись про існування заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2015 року, яким задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позивач звернувся з заявою про перегляд даного заочного рішення.

Після скасування судом вищевказаного заочного рішення, ухвалою суду від 20.12.2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишено без розгляду. Дана ухвала набрала законної сили.

26.07.2017 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішенням Луцького місьрайонного суду Волинської області від 05.12.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням та зняття його з реєстраційного обліку, порушено його право взяти участь у приватизації квартири АДРЕСА_1.

Оскільки свідоцтво про право власності на житло від 05.05.2016 року видане ОСОБА_5 на підставі розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради № 2080-р від 05.05.2016 року, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати дане розпорядження.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана в користування сім'ї, яка складалась з ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_6 та сина ОСОБА_4

З довідки ЖКП № 3 від 12.04.2016 року № 1704 вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_5 з 1976 року. Крім ОСОБА_5 в даній квартирі був зареєстрований його син - ОСОБА_4 (а.с. 25).

Згідно п. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до п. 2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Внаслідок порушення з боку батька ОСОБА_5 житлових прав позивача, на підставі рішення Луцького міського суду Волинської області від 30.03.2001 року у справі №2-84/2001 останнього було вселено у квартиру АДРЕСА_1

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2015 року у справі №161/9295/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1

На підставі даного заочного рішення, Луцьким МВ УДМС України у Волинській області 30.09.2015 року ОСОБА_4 знято з реєстрації АДРЕСА_1

На підставі даного рішення та зняття позивача з реєстраційного обліку, ОСОБА_5 14.04.2016 року звернувся до відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради з заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 (а.с. 24).

05.05.2016 року ОСОБА_5, на підставі розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Про приватизацію державного житлового фонду № 2080-р від 05.05.2016 року, видано свідоцтво про право власності на житло від 05.05.2016 року (а.с. 5, 6).

Після звернення позивача до суду з заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2016 року заочне рішення від 30.09.2015 року у справі №161/9295/15-ц скасоване.

20.12.2016 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позов був залишений без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

У зв'язку зі скасуванням заочного рішення від 30.09.2015 року у справі №161/9295/15-ц, Луцьким МВ УДМС України скасовано зняття з реєстрації ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1

26.07.2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішенням Луцького місьрайонного суду від 05.12.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено (а.с. 10-12).

Згідно ч. 4 та 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ці обставини можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово вживав заходів стосовно недопуску ОСОБА_4 до спірної квартири, тобто фактично у примусовий та самовільний спосіб перешкоджав у користуванні йому квартирою. ОСОБА_4 не втратив інтересу до проживання та користування квартирою за адресою АДРЕСА_3, оскільки неодноразово звертався за захистом своїх порушених житлових прав в органи внутрішніх справ, крім того, він мав ключі від квартири та майно, яким користувач, а тому підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою немає.

Отже, ОСОБА_4 на момент приватизації спірної квартири мав право на отримання її у спільну сумісну або часткову власність, однак на підставі заочного рішення суду від 30 вересня 2015 року був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4, а тому його батько ОСОБА_5 незаконно приватизував дане житло на своє їм'я.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична чи юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

У відповідності до частини третьої статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3, 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, враховуючи, що приватизація спірної квартири була здійснена без участі позивача, який на той час на підставі рішення суду був знятий з реєстрації у даній квартирі, суд вважає, що право позивача на приватизацію спірної квартири порушено і підлягає захисту, тому його позов підлягає задоволенню.

Крім того на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 704,80 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.328 ЦК України, Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження № 2080-р від 05.05.2016 року, видане відділом реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради в користь ОСОБА_4 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо їїне булоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.07.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк