Постанова

від 20.01.2025 по справі 212/7107/2012

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 212/7107/2012

Провадження № 22-ц/801/293/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуСправа № 212/7107/2012м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Матківської М. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива»,

заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас», приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Івачковського Вячеслава Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Воробйова Р. В., у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено в повному обсязі:

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору №ML-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року у сумі 234 394,79 доларів США, що станом на 11 січня 2012 року, відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 7.9898 гривні), еквівалентно 1 872 767,40 грн та штрафні санкції у розмірі 5 403 290,97 грн;

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість про Кредитному договору №CNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року у розмірі 102 001,72 доларів США, що станом на 11 січня 2012року, відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 7.9898 гривні), еквівалентно 814 973,34 грн та штрафні санкції у розмірі 2 312 373,16 грн;

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на користь на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 219 грн, витрати на оголошення в газеті «Вінниччина» 180,48 грн.

Рішення суду залишається невиконаним.

10 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. було відкрито виконавче провадження №66788595 щодо стягнення заборгованості.

12 травня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. відкрито виконавче провадження №71802380 щодо стягнення за рішенням суду заборгованості з ТОВ «Перспектива»

Разом з тим, виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_3 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. було повернуто без виконання.

17 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір факторингу, згідно з яким первісний кредитор передає новому кредиторові право грошової вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, позичальником за якими є ОСОБА_2

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-B00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору №СNL-D00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ТОВ «Перспектива».

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладений з ОСОБА_3

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМL-В00/231/2006 від10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладений з ОСОБА_2

17 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові право грошової вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, позичальником за якими є ОСОБА_2

17 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору № СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ТОВ «Перспектива».

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладено з ОСОБА_3

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору №СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ОСОБА_3

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №PML-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладено з ОСОБА_2 .

Таким чином, за договором про відступлення права вимоги заявник, як новий кредитор одержав право вимоги від боржника належного виконання всіх зобов`язань. Заявник сплатив первісному кредитору ціну права вимоги і став кредитором за кредитними договорами.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у поданій заяві просив суд замінити сторону стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях, з примусового виконання виконавчих листів по справі № 212/7107/2012.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих провадженнях було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що як вбачаєтьсяіз встановлених обставин справи,з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів по справі №212/7107/2012.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Івачковський В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою вимоги заяви задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Матківська М. В., Шемета Т. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 січня 2025 року справу призначено до розгляду на 20 січня 2025 року об 11 год. 11 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

На думку скаржника, він є особою, яка має право вимоги до боржників, адже укладений між ним та ТОВ «ФК «Айквітас» договір відступлення права вимоги є чинним та недійсним у визначеному законом порядку не визнаний.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено в повному обсязі:

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору № ML-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року у сумі 234 394,79 доларів США, що станом на 11 січня 2012 року, відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 7.9898 гривні), еквівалентно 1 872 767,40 грн та штрафні санкції у розмірі 5 403 290,97 грн;

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору №CNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року у розмірі 102 001,72 доларів США, що станом на 11 січня 2012 року, відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 7.9898 гривні), еквівалентно 814 973,34 грн та штрафні санкції у розмірі 2 312 373,16 грн;

- стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» на користь на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 219 грн, витрати на оголошення в газеті «Вінниччина» 180,48 грн (а. с. 140-144, том 1).

12 грудня 2012 року місцевим судом видано виконавчі листи (а. с. 190-191, том 1).

10 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. було відкрито виконавче провадження №66788595 щодо стягнення за рішенням суду заборгованості зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №ML-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року (а. с. 185, том 1).

21 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. було відкрито виконавче провадження №67971371 щодо стягнення за рішенням суду заборгованості зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №CNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року (а. с. 188, том 1).

12 травня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. відкрито виконавче провадження №71802380 щодо стягнення за рішенням суду заборгованості з ТОВ «Перспектива» (а. с. 180, том 1).

17 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір факторингу, згідно з яким первісний кредитор передає новому кредиторові право грошової вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, позичальником за якими є ОСОБА_2 (а. с.154-156, том 1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-B00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору №СNL-D00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ТОВ «Перспектива» (а. с. 160-161, том 1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладений з ОСОБА_3 (а. с. 158-159, том 1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМL-В00/231/2006 від10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладений з ОСОБА_2 (а. с. 162-164, том 1).

17 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові право грошової вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, позичальником за якими є ОСОБА_2 (а.с. 165-167, т. 1)

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору № СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ТОВ «Перспектива» (а. с. 175 т.1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладено з ОСОБА_3 (а. с. 171-172, том 1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-В00/002/2007/1 від 15 січня 2007 року до кредитного договору №СNL-В00/002/2007 від 15 січня 2007 року, який укладено з ОСОБА_3 (а. с. 175-176, том 1).

27 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №PML-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року до кредитного договору №МL-В00/231/2006 від 10 серпня 2006 року, який укладено з ОСОБА_2 (а. с. 177-178, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістомстатті 512 ЦК України,статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Положення частини першоїстатті 1083 ЦК Українирегулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.

Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина першастатті 1083 ЦК України).

Визначення факторингу міститься устатті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Устатті 1077 ЦК Українизазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Із статей 1077 та 1079ЦК Українита частини п`ятоїстатті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 1 того ж Законуфінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цьогоЗаконунадаються суб`єктами господарювання.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другоїстатті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала згідно постанови від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі№ 906/1174/18 вважала за необхідне відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Таким чином, у судовій практиці релевантною залишається позиція, що якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.

Здійснюючи розмежування договору цесії від договору факторингу потрібно враховувати, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги,Цивільний кодекспередбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 512 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом (первісним кредитором) фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносин факторингу немає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третястатті 656 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене, апеляційний суд виснує, що укладені між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 договори про відступлення права вимоги за договорами кредиту, іпотеки та поруки, незважаючи на їх назву, за своєю правовою природою є договорами факторингу з огляду на те, що з укладенням договорів про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця фінансової установи, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, і яка надавала позичальникам у цій справі фінансові послуги. Крім того, про те, що вказані договори по своїй суті є договорами факторингу, свідчить і те, що розмір вимог, які відступаються є більшим, ніж сума, яку новий кредитор сплатив за відступлення таких вимог (а. с. 169, том 1).

З урахуванням наведено, оскільки укладені між ТОВ «ФК «Айквітас» та ОСОБА_1 договори по своїй суті є договорами факторингу, фізична особа ОСОБА_1 не може бути новим кредитором у спірних правовідносинах, адже для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, забезпеченого іпотекою, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор банк або інша фінансова установа, проте ОСОБА_1 не відноситься до фінансових установ у розумінніЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Оскільки за обставинами справи є очевидним, що з укладенням договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги відповідно оспорювані у цій справі договори суперечать положеннямстатті 1079 ЦК України.

Враховуючи те, що вказані правочини суперечать вимогамЦК України, такі правочини є недійсними з моменту укладення.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 761/41749/19 (провадження №61-11761ск21), від 20 січня 2021 року у справі № 344/19009/18-ц (провадження № 61-10448св20) та у постанові від 06 серпня 2021 року у справі № 639/6370/18 (провадження № 61-2747св20) та правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

З огляду на викладене, враховуючи, що попередній кредитор ТОВ «ФК «Айквітас» не перебував у процедурі ліквідації, ОСОБА_1 як фізична особа не може бути кредитором у зобов`язаннях, права кредитора за якими відступили, заміна його на стягувача у такому виконавчому провадженні неможлива.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти. України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїбез змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Івачковського Вячеслава Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Т. М. Шемета

М. В. Матківська