Постанова
від 15.01.2025 по справі 910/20172/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа№ 910/20172/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: Бондаренко Г.А.

від відповідача: Стеценко О.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Шевченко Ігоря Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024

у справі № 910/20172/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Шевченко Ігоря Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост»

до ОСОБА_2

про стягнення 5 267 932,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Шевченко Ігор Васильович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» та є його єдиним учасником (далі-позивач), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» діями його посадової особи (колишнього директора) в розмірі 5 267 932,56 грн, на підставі ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 89 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично не доведено наявність та розмір понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками. Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв`язку з чим поведінка відповідача у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимоги позивача про відшкодування збитків є безпідставними та необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Шевченко Ігор Васильович звернувся в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/20172/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції в рішенні вказує на необхідність надання позивачем доказів визнання додаткової угоди №4 від 15.09.2023 до контракту від 04.01.2021 (далі-контракт) недійсною, однак позивач надав докази (належні та допустимі) того, що позивач укладенням додаткової угоди №4 та достроковим розірванням контракту перевищив повноваження, встановлені статутом Товариства та посадовою інструкцією, на якій стоїть його підпис, діяв не в інтересах Товариства, а з особистою зацікавленістю, чим наніс збитки юридичній особі, директором якої був в день укладення додаткової угоди №4 (15.09.2023).Також надав витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження 12023116130001246 щодо неправомірних дій відповідача, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст.356 КК України. Апелянт вважає, що позивач вибрав той спосіб захисту, який є найбільш ефективним з точки зору відновлення його порушених прав.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено такий доказ, як посадова інструкція директора Товариства, якою передбачено, що дії директора мають бути направлені на досягнення високих економічних та фінансових результатів Товариства.

Апелянт також зауважує, що судом першої інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, в якій зазначено, що суд повинен з`ясувати мету вчинення екс-директором правочинів від імені Товариства, з`ясувати, чи була в цих правочинах його особиста зацікавленість, чи не були вчинені правочини необачно та марнотратно.

Так, апелянт вказує, що судом не з`ясовано мету укладення відповідачем додаткової угоди № 4 та дострокового розірвання контракту, при цьому, апелянтом було надано належні докази, що контракт виконувся належним чином, його було двічі пролонговано, Товариство отримувало від ТОВ «Джентерм Україна» надані послуги і жодної претензії щодо якості послуг від ТОВ «Джентерм Україна» не було.

Також апелянт посилається на те, що суд не надав оцінку тому факту, що 18.09.2023 із корпоративної пошти заступника директора Товариства ОСОБА_4 до ТОВ «Джентерм Україна» було надіслано додаткову угоду №4 про припинення дії контракту та проект договору між ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» та ТОВ «Джентерм Україна». При цьому, на оригінальному екземплярі додаткової угоди №4 стоїть дата « 15.09.2023». І вже 01.10.2023 відповідач, як директор ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» уклав з ТОВ «Джентерм Україна» такий же договір на ті ж послуги, лише їх вартість становила на 50% дорожче. При цьому, ТОВ «Джентерм Україна» у поясненнях до АМКУ чітко вказує, що вони спочатку думали, що ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» є афілійованою з Товариством юридичною особою, тобто, відповідач ввів їх в оману.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 19.02.2020 у справі № 904/3852/18, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 з тотожних правовідносин про стягнення підприємством збитків з його колишньої посадової особи, в якій Верховний Суд здійснив тлумачення положень ст.92 ЦК України.

Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції невірно застосовано ст. 86 ГПК України та не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.01.2024 у справі № 911/266/22 щодо оцінки доказів, наданих позивачем.

Скаржник також зауважує, що суд першої інстанції при винесені не застосував ст. 92 ЦК України та ч.2 ст. 89 ГК України, ст.23 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 40, 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Враховуючи те, що витрати на правову допомогу покладано судом першої інстанції на позивача, а тому у разі задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції, додаткове рішення від 06.08.2024 також підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу відповідачу.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі №910/20172/23 залишити без змін.

Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними засобами доказування неправомірність укладення додаткової угоди № 4 від 15.09.2023, зокрема, не подано доказів визнання даної додаткової угоди недійсною, як такої, що укладена від імені Товариства особою, яка не мала на те повноважень (укладена відповідачем (виготовлена та підписана) після його звільнення заднім числом).

Крім цього, відповідач звертає увагу суду, що між ТОВ «Вест Рост» та ТОВ «Джентерм Україна» було укладено контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, який за своєю правовою природою є договором підряду та договір №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Хоч ці два договори були укладені в один день, але вони мають різні номери та різні предмети та виконувалися ТОВ «Вест Рост» одночасно.

Проте, позивач не надає жодного доказу, який би підтверджував, що контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування та договір №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, це є один і той же договір.

Натомість, відповідач звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи контракт № 01-04-01 від 04.10.2021, акти наданих послуг та рахунки на оплату в яких за весь період виконання робіт, в тому числі і за 2023 рік в яких графі «договір» зазначено «№01-04-01 від 04.01.21», тобто в жодному акті чи рахунку немає посилання на договір № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021.

Також, відповідач зазначає, що у відповіді на запит адвоката в листі №08/02 від 21.02.24, який був досліджений судом, ТОВ «Джентерм Україна» вказало, що з ТОВ «Вест Рост» було укладено саме договір №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, та укладено саме додаткову угоду до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021,т ому саме договір № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 є припиненим. Тобто, ТОВ «Джентерм Україна» підтверджує, що було укладено саме договір № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, який у подальшому був розірваний на підставі додаткової угоди № 4 від 15.09.2023, а не контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, який у подальшому змінив свій номер та предмет на № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021.

Отже, відповідач вказує, що очевидна недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між підписанням відповідачем додаткової угоди № 4 від 15.09.2023 до договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, а саме, недоотримання доходу у розмірі 5 267 932,56 грн за контрактом № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування.

Відповідач наголошує, що ним не вчинялися жодні дії щодо контракту № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 був достроково припинений, якщо він був дійсно достроково припинений за ініціативи або за участю відповідача.

Також, відповідач звертає увагу, що для підтвердження збитків, позивач в матеріали справи надає докази, що, на його думку, підтверджують отримання ним доходу за період з січня 2021 по вересень 2023 року, а саме, акти наданих послуг та рахунки на оплату. На думку відповідача, вони є неналежними доказами, оскільки акт приймання виконаних робіт є документом, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю, а рахунок на оплату є бухгалтерським документом, який виконавець надає замовнику і в ньому перераховуються роботи, які були надані і загальна вартість, що підлягає оплаті.

Натомість документом, що підтверджує факт отримання доходу є саме розрахунковий документ, у вигляді квитанції, платіжної інструкції, банківської виписки, тощо.

Відповідач зауважує, що позивачем не було надано до матеріалів справи жодного розрахункового документу, що підтверджував би отримання ним доходу за контрактом № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме, недоотримання доходу у розмірі 5 267 932,56 грн за контрактом № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування.

Відповідач вказує, що як вжиття заходів для одержання доходів за контрактом № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, позивач посилається на електронні листи, які були направленні на адресу ТОВ «Джентерм Україна» та Джентерм ГМБХ, але, як видно, після їх дослідження вони стосуються саме договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, а не контракту № 01-04-01 від 04.01.2021.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував, що ним вживалися заходи із виконання робіт для ТОВ «Джентерм Україна» за контрактом № 01-04-01 від 04.10.2021, для отримання доходу в жовтні - грудні 2023 року, а саме, наявності трудових ресурсів для виконання такого виду робіт, направлення працівників до ТОВ «Джентерм Україна», тощо.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв`язку з чим поведінка відповідача у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не застосував правову позицію Верховного Суду у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, відповідно до якої законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Відповідач звертає увагу суду, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23 січня 2018 у справі № 753/7281/15-ц, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, не є схожою зі справою, що розглядається, а саме, предметом розгляду справи № 753/7281/15-ц є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що ніяк, не співпадає ні по суб`єктному складу, ні по нормам застосування, ні по схожості обставин.

Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі вказано про незастосування судом першої інстанції ряду постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відповідач, звертає увагу, що посилання позивача на постанови Верховного Суду, які не є подібними за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже останні суттєво відрізняються за предметами, підставами позовів, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, а також фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених позивачем за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення релевантними до обставин цієї справи.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом першої інстанції не було досліджено такого доказу як посадова інструкція директора Товариства, листів відповідача, повідомлення відповідача в групі Вайбер. Відповідач звертає увагу суду, що в судовому засіданні суду першої інстанції досліджено усі докази в справі та надано можливість кожній із сторін, звернути увагу суду на певний доказ та більш детально його дослідити, проте суд не описував їх у своєму рішенні.

Крім цього, відповідач вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних об`єднанням робіт та послуг, поведінці сторін, а також враховуючи середню вартість аналогічних послуг, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 20 000,00 грн., яку стягнув із позивача.

Узагальнені доводи відповіді позивача на відзив відповідача на апеляційну скаргу

08.10.2024 представник позивача надала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де зазначила, що твердження відповідача, що він не був директором ТОВ «Вест Рост», а управління ТОВ «Вест Рост» здійснювали інші особи, це є веденням суду в оману, оскільки юридичний статус відповідача у період з 19.04.2017 до 25.09.2023, як директора ТОВ «Вест Рост», був встановлений на підставі наданих до суду документів.

При цьому, представник позивача зазначила, що відповідач, будучи директором ТОВ «Вест Рост», заздалегідь обдумав намір: як бенефіціар зареєстрував 08.09.2023 в ЄДРПОУ таку ж агенцію з працевлаштування ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» , тобто, є афілійованою йому юридичною особою. Учасника ТОВ «Вест Рост» він про це не повідомив, згода учасника Товариства (загальних зборів учасників) відповідачу на те, щоб він займав посаду директора ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (як це встановлено статутом ТОВ «Вест Рост»), відсутня. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями директора Товариства (розірвання контракту №04/01-01 від 04.01.2021 між Товариством та ТОВ «Джентерм Україна» для можливості укладення договору на ідентичні послуги між ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» та ТОВ «Джентерм Україна») і завданими збитками (неотримання грошових коштів за жовтень, листопад, грудень 2023 року, як виконавцем за контрактом №04/01-01 від 04.01.2021, які гарантовано мали бути у власності Товариства) позивач вважає очевидним. Відповідач чітко уявляв собі характер і розмір наслідків вчиненого ним діяння.

Також представник відповідача у суді першої інстанції зазначив, що Дєлов Є.О. 30.09.2023 розірвав договори з фізичними особами, з якими у ТОВ «Вест Рост» були укладені договори цивільно-правового характеру на надання послуг на заводі ТОВ «Джентерм Україна». Тобто, відповідач, не будучи директором ТОВ «Вест Рост», здійснив дії, як директор ТОВ «Вест Рост», розірвавши договори. У полаьшому з цими ж особами він уклав договори на такі ж послуги від імені ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ». Працівники, яким затримували оплату, телефонували у жовтні 2023 року бухгалтеру та учаснику ТОВ «Вест Рост» та вимагали заплатити їм кошти. Тобто, їх фактично ввели в оману, дали підписати документи, не пояснивши що і для чого це робиться.

Також представник позивача звернула увагу, що твердження відповідача про те, що його направив у відрядження учасник ТОВ «Вест Рост», не відповідає дійсності, оскільки у наказі на відрядження чітко написано, що відповідач сам себе відправив у відрядження, однак завдання на відрядження відсутнє, звіту про результати відрядження, протоколу зустрічі з паном ОСОБА_3 не надано.

Представник позивача зазначила, щодо протиправних дій відповідача відкрите кримінальне провадження №12023116130001246, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст.356 КК України, витяг з ЄРДР було надано до суду першої інстанції.

Позивач надав докази (належні та допустимі) того, що відповідач укладенням додаткової угоди №4 та достроковим розірванням контракту перевищив повноваження, встановлені статутом Товариства та посадовою інструкцією, на якій стоїть його підпис, діяв не в інтересах Товариства, а з особистою зацікавленістю, чим наніс збитки юридичні особі, директором якої був в день укладення додаткової угоди №4 (15.09.2023).

Представник позивача також наголосила, що 04.01.2021 між ТОВ «Вест Рост» та ТОВ «Джентерм Україна» було укладено один контракт, інших договорів, контрактів в цей день не укладалось. Питання нумерації - це питання внутрішнього документообороту сторін договору, тому номери договору (контракту) у його сторін можуть бути різними.

Крім того, представник позивача зауважила на тому, що суд першої інстанції не встановив мету розірвання відповідачем контракту від 04.01.2023р., та чи були дії відповідача з дострокового розірвання контракту, наслідком чого була втрата доходу (нанесена шкода (збитки) позивачу), добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах Товариства.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив на апеляційну скаргу

У свою чергу, 24.10.2024 представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких вказує про ненадання позивачем жодного доказу, на підтвердження вчинення відповідачем дій, які не були направлені на досягнення високих економічних та фінансових результатів Товариства.

Відповідач вважає, що твердження позивача щодо протиправних дій відповідача та відкриття кримінального провадження №12023116130001246, за правовою кваліфікацією за ст.356 КК України, не відповідає дійсності оскільки, як видно з Витягу з ЄРДР, кримінальне провадження порушене з вказівкою на те, що ймовірно громадянин ОСОБА_2 міг вчинити певні дії, а зважаючи на те, що майже за рік відповідачу не було пред`явлено підозри або вручено обвинувального акту та навіть не запрошено на допит, очевидним є те, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується, що ОСОБА_2 вчинив якісь протиправні дії. Таким чином, посилання позивача на доведеність протиправності дій відповідача на підставі порушення кримінального провадження, є безпідставним та недоведеним належними та допустимими доказами.

Також відповідач звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено останньому реєструвати та володіти своїм підприємством тим більше погоджувати з кимось управління ним. При цьому, сам по собі факт неповідомлення позивача та отримання від нього згоди на таку реєстрацію не привів до жодних негативних наслідків для позивача, про що було вірно вказано судом першої інстанції.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що дії відповідача з розірвання договору №04/01-01 від 04.01.2021 про надання послуг з підбору персоналу призвели до збитків позивача за таким договором, а отже відсутній умисел відповідача, як такий.

Відповідач зауважує, що акти виконаних робіт на які посилається позивач не є документами, що підтверджують отримання коштів, натомість позивачем не було надано до матеріалів справи жодного розрахункового документу, що підтверджував би отримання ним доходу за контрактом № 01- 04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування. Отже, вищевказане твердження позивача є безпідставним та документально не підтвердженим.

Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що відповідача не направляв у відрядження учасник ТОВ «Вест Рост» не відповідає дійсності, оскільки в матеріали справи був наданий лист № 08/02 від 21.02.24 ТОВ «Джентерм Україна», в якому вказано, що на зустрічі в другій половині липня 2023 року в м. Виноградів директор ТОВ «Джентерм Україна» п. Орбан Чобо та директор ТОВ «Вест Рост» п. ОСОБА_2 , зокрема, обговорили проблеми виконання сторонами договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 та можливе припинення його дії, й дійшли згоди щодо даного питання. Таким чином, мета візиту відповідача та наслідки переговорів є доведеними належними і допустимими доказами, а твердження позивача про недоведеність є безпідставною.

Відповідач звертає увагу суду, що представник відповідача ніколи не висловлювався про те, що ОСОБА_2 30.09.2023 розірвав договори з фізичними особами, з якими у ТОВ «Вест Рост» були укладені договори цивільно-правового характеру на надання послуг на заводі «Джентерм Україна», навпаки, представник відповідача вказував, що це міг зробити тільки теперішній директор позивача, а тому дане твердження позивача є не більше ніж фантазією представника позивача. Тому, суд не звернув уваги та не надавав оцінки цій заяві, оскільки вона не підтверджена жодним доказом учасників справи.

Відповідач зауважує, що позивачем не спростовано жодним чином, що контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування та договір №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, мають різні предмети, що на відміну від нумерації договорів є істотною вимогою до договору, а отже, про наявність саме двох договорів підтверджується належними і допустимими доказами, які надані в матеріали справи.

Відповідач наголошує, що ним не розривався та не вчинялися жодні інші дії щодо контракту № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів, що контракт № 01-04-01 від 04.10.2021 був достроково припинений. Отже, відповідач не має жодного відношення до можливого припинення дії контракту № 01-04-01 від 04.10.2021 з виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, та до можливих збитків, спричинених відповідачем за таким контрактом у зв`язку із його припиненням.

Додаткові пояснення сторін, у зв`язку з наданими поясненнями ТОВ «Джентерм Україна»

1.У додаткових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 16.12.2024 представник позивача вказує, що Північне міжобласне відділення АМКУ у відповіді про результати розгляду заяви позивача від 05.02.2024 №60-02/495 (витяг з відповіді додано до клопотання про витребування доказів від 01.03.2024) повідомляє про те, що згідно з наявною інформацією, зокрема, наданій ТОВ «Джентерм Україна», останнє припинило співпрацю з ТОВ «Вест Рост» 30.09.2023 за договором №04/01-01 від 04.01.2021 з ініціативи ТОВ «Вест Рост», додаткова угода №4 від 15.09.2023 була направлена 18.09.2023 ОСОБА_4 (на той момент заступник директора ТОВ «Вест Рост») з корпоративної електронної пошти ТОВ «Вест Рост» на адресу ТОВ «Джентерм Україна» та примірник договору про співпрацю із ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ». При цьому, станом на 18.09.2023р. ОСОБА_4 не була працівником ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ».

Цей документ в повному обсязі був предметом дослідження судом першої інстанції в судовому засіданні. Адвокат позивача Бондаренко Г.А. звертала увагу суду саме на цей доказ, в якому є інформація яким чином розривався контракт (договір) від 04.01.2021. Відповідачем не було заявлено клопотання про визнання цього доказу недійсним, неналежним тощо.

При цьому мета розірвання контракту (договору) від 04.01.2021 судом першої інстанції не встановлена, а наявність конфлікту інтересів (між посадовими обов`язками ОСОБА_2 , як директора ТОВ «Вест Рост» та приватними інтересами ОСОБА_2 , як бенефіціарного власника та директора ТОВ «Про Єйчар Сервісез») відповідачем не спростована.

У своїх поясненнях (вих.№06/12 від 09.12.2024, одержано судом 11.12.2024 вх. №09.1-13/9039/24) ТОВ «Джентерм Україна» посилається на п.8.1 контракту (договору) від 04.01.2021, що в даному конкретному випадку є недоречним, тому що в п.8.1 контракту (договору) від 04.01.2021 передбачена можливість розірвання контракту в односторонньому порядку з попереднім письмовим попередженням іншої сторони за 30 календарних днів з зазначенням причин дострокового розірвання контракту (договору). Такого письмового повідомлення із зазначенням причин розірвання контракту (договору) не було. Всі акти наданих послуг за період з 04.01.2021 до 30.09.2023 підписані замовником (ТОВ «Джентерм Україна») без зауважень, тобто, у замовника (ТОВ «Джентерм Україна») не було жодної причини для розірвання контракту (договору) від 04.01.2021 та укладення нового контракту в кінці календарного року з компанією, зареєстрованою менше місяця тому (22 дні) та з 1 офіційним працівником (директором ОСОБА_2 ), без трудових ресурсів, матеріальної бази, зі статутним капіталом в 1000 грн, відсутності жодного укладеного контракту на тотожні послуги тощо.

Договір, укладений 01.10.2023 між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», майже повністю співпадає з умовами контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ "Вест Рост", не співпадають вони тільки в одному, - вартість послуг на 50% більша, ніж вартість послуг в контракті (договорі) від 04.01.2021.

Твердження ТОВ «Джентерм Україна» про пошук інших надавачів послуг в період з 04.01.2021 до 30.09.2023 не підтверджується жодним доказом. ТОВ «Джентерм Україна», як міжнародна компанія, обирає постачальників послуг через тендери. ТОВ «Вест Рост» стало переможцем такого тендеру і з ним було укладено контракт (договір) від 04.01.2021. На сайті ТОВ «Джентерм Україна» та в мережі інтернет відсутня будь-яка інформація про пошук нових виконавців подібних послуг, оголошений тендер та його переможця.

При цьому, інформацію про ТОВ «Про Єйчар Сервісез» внесено в ЄДРПОУ 08.09.2023, тобто, до цієї дати воно ніяк не могло приймати участь в будь-яких тендерах.

Послуги на заводі надаються на безперервній підставі, тобто, якщо ТОВ «Вест Рост» припинило надавати послуги 30.09.2023, то вже 01.10.2023 послуги мають надаватись новим виконавцем.

Отже, ТОВ «Джентерм Україна» мало оголосити тендер в проміжок часу з 08.09.2023 до 01.10.2023, претенденти мали підготувати свої конкурсні пропозиції, заповнити заявки, підготувати та надати пакети документів, провести конкурс, ТОВ «Джентерм Україна» мало перевірити всіх претендентів, їх документи, досвід, фінансовий стан, наявність/відсутність судових проваджень, обрати переможця (ТОВ «Про Єйчар Сервісез»), укласти з ним договір, та новий виконавець мав завезти людей у м. Виноградів, розселити їх десь (приблизно 160 чоловік) та почати надавати послуги вже 01.10.2023. При цьому, враховуючи засади економічної конкуренції в Україні ТОВ «Вест Рост» також мало право приймати участь в цьому тендері, однак позивачу нічого не було відомо про такий оголошений тендер.

Тому є незрозумілим, яким чином ТОВ «Про Єйчар Сервісез» могло стати переможцем тендеру, інформація про яку внесена в ЄДРПОУ 22 дні тому, при тому, що обов`язковими документами для участі в тендері є укладені контракти на подібні послуги та фінансова звітність компанії за 3 останніх роки.

Щодо невизнання додаткової угоди №4 від 15.09.2023 недійсною, то позивач вважає, що даний спосіб буде неефективним для поновлення порушених його прав та, у цьому випадку, на думку позивача, був саме умисел відповідача у тому, що ТОВ «Вест Рост» подасть позов до ТОВ «Джентерм Україна» стосовно визнання додаткової угоди недійсною, при цьому повернутись в жовтень 2023 року та почати надавати послуги за минулий період є неможливим.

2.У додаткових поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 16.12.2024 представник відповідача вказує, що доводи позивача про навмисне розірвання договору відповідачем для укладення аналогічного контракту з ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» не відповідають дійсності, оскільки домовленість про розірвання контракту була задовго до реєстрації відповідачем ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ». І ця домовленість про розірвання була саме з ініціативи ТОВ «Джентерм Україна», яке було незадоволено якістю та термінами виконання робіт, та співпрацею з позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Також відповідач звертає увагу суду, що ТОВ «Вест Рост» не вживало жодних дій для продовження дії контракту, не направляло персонал для виконання робіт, не здійснювало виїзду до замовника для проведення переговорів, а в матеріалами справи надає виключно однобокі докази у вигляді листів про те, що вони хочуть поновити співпрацю, але не надає жодної відповіді ТОВ «Джентерм Україна» на такі листи, в яких очевидно, є інформація, що ТОВ «Джентерм Україна» описувало проблеми співпраці та можливі причини припинення контракту.

Відповідач також зауважує, що ТОВ «Джентерм Україна» на перемовинах в липні 2023 року вказало відповідачу, що окрім ТОВ «Вест Рост», до виконання аналогічних робіт також залучені ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «КОНТАКТ ЛОГІСТИК МЕНЕДЖМЕНТ», для зменшення ризиків неякісного та невчасного виконання робіт. ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «КОНТАКТ ЛОГІСТИК МЕНЕДЖМЕНТ» є конкурентами ТОВ «Вест Рост» у Західному регіоні України.

Крім цього, як 2023 році, так і зараз ТОВ «Джентерм Україна» проводить постійні тендери для пошук оптимальних по ціні та якості підрядників, а тому є звичною практикою, що для ТОВ «Джентерм Україна» одночасно виконують роботи декілька підрядників у різних цехах.

Тобто, укладання між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» контракту взагалі ніяким чином не підтверджує, що об`єм робіт, який виконувало ТОВ «Вест Рост» почало виконувати ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» і ці роботи могли виконувати ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «КОНТАКТ ЛОГІСТИК МЕНЕДЖМЕНТ», або всі разом в залежності від бажання ТОВ «Джентерм Україна».

Відповідач також наголошує, що текст контракту є типовим для ТОВ «Джентерм Україна», і є всі підстави вважати, що Товариство підписувало аналогічні за текстом контракти, що з ТОВ «Вест Рост», що з ТОВ «ХАСКІ МЕНЕДЖМЕНТ», що з ТОВ «КОНТАКТ ЛОГІСТИК МЕНЕДЖМЕНТ», що з ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», або з іншими підрядниками.

Також, відповідач звертає увагу суду, що після розірвання контракту між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Вест Рост» у останнього відсутні будь-які збитки.

Так в своїх запереченнях на відзив позивач вказує, що 160 осіб працювало на заводі ТОВ «Джентерм Україна». При цьому, якщо б твердження про те, що позивач не знав про розірвання контракту та дізнався про це тільки 11.10.2023, було правдивим, вищезазначені 160 осіб були б звільнені тільки після того, як позивач дізнався про розірвання контракту, тобто після 11.10.2023, і виплата заробітної плати їм за цей період та виплати у зв`язку з звільненням були б реальними збитками позивача, але ж вищевказані особи були звільнені та розраховані саме 30 вересня 2023 року, що підтверджує відсутність таких реальних збитків. При цьому, звільнення 160 осіб було здійснено саме 30.09.2023 новим директором ОСОБА_6 , що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні та тим, що до матеріалів справи позивачем надано акти виконаних робіт, датовані 30.09.2023 згідно яких вищевказані особи виконували роботи аж до 30.09.2023, тобто у період коли відповідача було вже звільнено.

3. У свою чергу відповідач 13.01.2024 надав додаткові пояснення у справі, з урахуванням отриманих судом апеляційної інстанції від ТОВ «Джентерм Україна» пояснень, в яких зазначає, що ТОВ «Джентерм Україна» повністю підтверджує доводи відповідача про те, що не він був ініціатором припинення дії контракту та бажання ТОВ «Джентерм Україна» припинити дію контракту з ТОВ «ВЕСТ РОСТ» було відомо ще в липні 2023 року, після зустрічі відповідача з директором ТОВ «Джентерм Україна».

Також відповідач вважає, що ТОВ «Джентерм Україна» підтвердило доводи відповідача, що послуги, які надавало ТОВ «Вест Рост» для ТОВ «Джентерм Україна» не були унікальними, і у другій половині 2023 року аналогічні послуги для ТОВ «Джентерм Україна» надавали і інші компанії, а не виключно ТОВ «Вест Рост».

Відповідач вказує, що з 12.08.22 він виїхав за кордон та перебуває на даний час за кордоном, в червні - липні 2023 року відповідач повернувся в Україну для закриття питання про звільнення з ТОВ «Вест Рост». У другій половині липня передав всі свої справи з управління ТОВ «Вест Рост», документи та печатку підприємства ОСОБА_6, який в подальшому став директором позивача та 23.07.2023 виїхав за кордон, що підтверджується відміткою про перетин кордону в закордонному паспорті відповідача. Тобто, починаючи з кінця липня 2023 року, відповідач був номінальним директором ТОВ «Вест Рост» та до свого звільнення 21.09.2023 не приймав жодної участі в діяльності Товариства, фактично компанією управляли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому, відповідач наголошує, що він ніколи не був знайомий та ніколи не бачився з Шевченком І.В., який є номінальним власником ТОВ «Вест Рост».

Відповідач зазначає, що про вищевказані обставини були надані відповідні пояснення, і правоохоронним органам, і Антимонопольному комітету на його запит, в рамках збору інформації за заявою ТОВ «Вест Рост».

Також відповідач звертає увагу, що він починаючи з липня 2023 року не мав доступу до документів ТОВ «Вест Рост». Відповідачу достеменно відомо, що в 2021 році він заключав декілька договір з ТОВ «Джентерм Україна» від імені ТОВ «Вест Рост», а тому очевидно, що коли відповідач ознайомився з додатками до позову та побачив копію контракту № 01-04-01 від 04.10.2021 року із виконання робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується в галузі автомобілебудування, та копію додаткових угод до договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, логічно припустив, що це два різні договори, які були ним підписані в 2021 році, оскільки вони мають різний номер та різний предмет.

Відповідач зазначає, що юрисконсульт ТОВ «Вест Рост» при підготовці проектів додаткових угод самовільно змінить номер договору та назву договору, та надав такі змінені проекти додаткових угод на підпис сторонам.

Щодо підписання додаткової угоди № 4 від 15.09.23 до договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, то відповідач вказує, що перед самим звільненням ОСОБА_6 надав відповідачу на підпис пакет документів, що стосувалися господарської діяльності позивача за попередні періоди, які він, будучи в той період номінальним директором, відповідно підписав. Можливо серед цих документів була додаткова угода № 4 від 15.09.2023 до договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021. При цьому, відповідач не готував та не направляв ТОВ «Джентерм Україна» додаткової угоди № 4 від 15.09.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, а те що він, будучи номінальним директором підписав, разом з іншими документами, вищевказану додаткову угоду не робить його винним у розірванні контракту, оскільки про розірвання контракту всім було відомо ще в червні 2023 року, що підтвердило ТОВ «Джентерм Україна». Додаткову угоду № 4 від 15.09.2023 до договору №04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 готували та направляли ТОВ «Джентерм Україна» юрисконсульт та заступник директора ТОВ «Вест Рост», що підтверджено самим позивачем. При цьому, немає жодного доказу, що підтверджував би, що вони це робили за дорученням відповідача, а не за дорученням ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 , які фактично управляли ТОВ «Вест Рост».

Таким чином, відповідач вважає, що у можливих діях відповідача з підписання додаткової угоди № 4 від 15.09.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, відсутній будь який умисел.

Відповідач звертає увагу суду, що у відповідача не було конфлікту інтересів, оскільки відповідач зареєстрував ТОВ «Про Єйчар Сервісез», в період коли був номінальним директором ТОВ «Вест Рост», та не мав жодного управління діяльності останнього. А договір з ТОВ «Джентерм Україна» відповідач, як директор ТОВ «Про Єйчар Сервісез» підписав взагалі коли був звільнений з посади директора ТОВ «Вест Рост». Тому очевидним є відсутність будь якого конфлікту інтересів, як такого.

Також відповідач зазначає, що взагалі не зрозуміла необхідність письмового повідомлення із зазначенням причин розірвання контракту (договору), якщо сторони все обговорили на зустрічі та дійшли згоди про припинення контракту.

Відповідач звертає увагу суду, що сам факт підписання актів не є доказом того, що не було підстав для розірвання контракту, а тому твердження позивача про те, що не було жодної причини для розірвання контракту (договору) від 04.01.2021 є виключно припущенням. Крім цього, відповідно до контракту ТОВ «Джентерм Україна» направляло на адресу ТОВ «Вест Рост», для підписання акти, в яких вказували об`єм, який вважають за потрібне заплатити. При цьому, ТОВ «Джентерм Україна» в односторонньому порядку могло застосувати штрафні санкції, зменшивши відповідно об`єм та ціну наданих послуг, а ТОВ «Вест Рост» могло або погодитися з штрафними санкціями і підписати акт, або відмовитися і тоді ТОВ «Джентерм Україна» не надавало б замовлення на наступний період. Повноту виконання робіт та її якості можна перевірити тільки співставивши замовлення ТОВ «Джентерм Україна» з фактичним виконанням робіт згідно із актом за аналогічний період. Але позивачем не надано до матеріалів справи жодного замовлення ТОВ «Джентерм Україна» до контракту.

Таким чином, твердження позивача про те, що у разі підписання актів, ТОВ «Джентерм Україна» було задоволене співпрацею та були відсутні підстави для розірвання контракту не відповідає дійсності,а базується тільки на припущеннях представника позивача. Також є виключно припущення, що ТОВ «Джентерм Україна» не могло укласти контракт із зареєстрованою менше місяця тому (22 дні) та з 1 офіційним працівником (директором ОСОБА_2 ), без трудових ресурсів, матеріальної бази, зі статутним капіталом в 1000 грн, відсутності жодного укладеного контракту на тотожні послуги тощо. Так, позивачем не надано жодного доказу, що на момент укладання контракту ТОВ «Джентерм Україна» з ТОВ «Про Єйчар Сервісез» був 1 офіційним працівником (директором ОСОБА_2 ), без трудових ресурсів, матеріальної бази. Натомість відповідач повідомляє суд, що на момент підписання контракту між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про Єйчар Сервісез» у останнього було офіційно працевлаштовано більше 70 осіб, а не тільки директор, що більш ніж достатньо для того щоб надавати послуги, також була наявна матеріальна база. Працевлаштування та сплата податків до бюджету за осіб ,які виконують роботи на заводі ТОВ «Джентерм Україна», були одним із основних критеріїв проведеного тендеру ТОВ «Джентерм Україна». Щодо розміру статутного капіталу ТОВ «Про Єйчар Сервісез» у розмірі 1000 грн, який був на той час, то відповідач звертає увагу, що у ТОВ «Вест Рост» він також становить 1000 грн, і цей факт жодним чином не впливає на надання послуг.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач сам підтверджує, що послуги, які надає ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» на 50% дорожчі за послуги, які надавало ТОВ «Вест Рост». Тобто, цим самим позивач підтверджує доводи відповідача, що договори не є тотожними, не стосуються одного і того ж об`єму робіт та є різні за цінною, а те, що майже повністю співпадають, підтверджується тільки тим, що ця форма договору розроблена ТОВ «Джентерм Україна» та надається в імперативному порядку, з можливістю внесення деяких змін, для підписання всім своїм контрагентам, що надають аналогічні послуги.

Відповідач також зауважує, що позивачу, як і відповідачу, не відомо як проводить тендери ТОВ «Джентерм Україна», а тому посилатись на систему «Прозоро» та якісь строки є досить не доречним. Водночас і на те, що позивач не знав про тендер то його не було, оскільки на комерційні тендери не поширюються правила, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі», а тому комерційні тендери проводяться за власними правилами та у спосіб, який суб`єкт господарювання вважає за необхідним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 справу № 910/20172/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20172/23.

09.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20172/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченко Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 та та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 та призначено розгляд справи на 28.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Шевченко Ігоря Васильовича до 18.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Шевченко Ігоря Васильовича до 16.12.2024. Відповідно до ч.4 ст. 74 ГПК України зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» надати інформацію стосовно укладених контрактів №01-04-01 від 04.01.2021 та №04/01-01 від 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» та надати до суду апеляційної інстанції належним чином завірені копії.

У судовому засіданні 16.12.2024 протокольною ухвалою було оголошено перерву у розгляді справи №910/20172/23 до 15.01.2025 узв`язку із надходженням відповіді від ТОВ «Джентерм Україна» та наданням можливості учасникам судового процесу надати свої пояснення.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2025 підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Шевченко Ігор Васильович є власником частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Статутом Товариства в редакції 2020 року (далі - Статут).

Товариство було створено 21.02.20217 рішенням засновника ОСОБА_7 та 22.02.2017 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41167697; видами діяльності Товариства серед іншого є: діяльність агентств працевлаштування, діяльність агентств з тимчасового працевлаштування, діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.

ОСОБА_2 з 19.04.2017 був призначений директором Товариства, що підтверджується протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства від 21.02.2017 та наказом Товариства № 1-к від 18.04.2017.

Рішенням учасника Товариства № 19/09/23 від 19.09.2023:

1) відсторонено від посади директора Товариства ОСОБА_2 на підставі ст. 99 Цивільного кодексу України з 19.09.2023. Встановлено, що з 20.09.2023 ОСОБА_2 не має права підпису жодних документів без виключення від імені Товариства, не має права представляти інтереси Товариства у будь-яких установах, підприємствах, організаціях, будь-якої форми власності та у відносинах з юридичними та фізичними особами;

2) призначено з 20.09.2023 на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора Товариства ОСОБА_6 з усіма правами, що передбачені Статутом для директора Товариства.

У подальшому рішенням учасника Товариства № 25/09/23 від 25.09.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади директора Товариства 25.09.2023 на підставі поданої заяви (підтверджується заявою про звільнення від 25.09.2023), а також наказом Товариства № 253-к від 25.09.2023.

Позивач зазначає, що 20.09.2023, відповідач після відсторонення його від виконання обов`язків директора Товариства та заборони здійснювати будь-які дії від імені Товариства, з електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) почав розсилати листи контрагентам ТОВ «Вест Рост», зазначаючи, що він є діючим юридичним директором та керуючим партнером Товариства; повідомив про створення ним ТОВ «Pro HR SERVICES» та необхідність контрагентам Товариства продовження діяльності від цієї новоствореної особи з командою експертів в особі менеджерів, з якими контрагенти Товариства контактували раніше (тобто, мова йде про перехід працівників Товариства до ТОВ «Pro HR SERVICES»); зазначив про необхідність ігнорувати листи з офіційного поштового сервера ТОВ «Вест Рост» @гоstgroup.com.ua.

Дані дії відповідача позивач розцінює як пряме порушення статутних документів ТОВ «Вест Рост» та рішення учасника Товариства від 19.09.2023, а також перевищенням своїх службових повноважень як виконавчого органу Товариства.

Також позивач зазначає, що 22.09.2023 відповідач, створивши в месенджері Viber групу Rost Group з 20 учасників та, будучи її адміністратором, надіслав повідомлення, в якому чітко зазначив, що, на його думку, компанію (тобто ТОВ «Вест Груп») готують до продажу і це відбудеться незабаром; повідомив про створення ним своєї компанії та починає розглядати пропозицію співпраці з ним. Після чого 4 працівника Товариства написали заяви про звільнення.

Позивач вказує, що 19.10.2023 на адресу електронної пошти бухгалтера Товариства Вікторії Братченко (Viktoriya.Bratchenko@bushservises.com.ua) надійшла розсилка по внесенню рахунків на оплату у внутрішню систему ТОВ «Джентерм Україна»; отримано ордер на компанію Pro HR SERVICES. Також на вказану електронну пошту бухгалтера було отримано рахунки на оплату № 9 від 17.11.2023 та № 10 від 17.11.2023, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 7 від 17.11.2023 та № 8 від 17.11.2023. У даних документах є чітке посилання на те, що за договором № 10-01-01 від 01.10.2023 замовником є ТОВ «Джентерм Україна», виконавцем є ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», предметом якого є послуги ідентичними тим, які Товариство надавало ТОВ «Джентерм Україна» відповідно до умов контракту та який було розірвано 30.09.2023. Таким чином, Товариство отримало підтвердження того, що причиною розірвання контракту № 01-04-01 від 04.01.2021 був умисел відповідача укласти такий же договір на ті ж послуги, але між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (в якому відповідач є кінцевим бенефіціарним власником та директором).

Позивач зазначає, що 11.10.2023 юрисконсульт Товариства отримала повідомлення з Укрпошти про необхідність отримати кореспонденцію. В листі виявився оригінал додаткової угоди № 4 від 15.09.2023 до контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між Товариством (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (як замовник).

Позивач стверджує, що розірванням наведеного контракту відповідачем, як директором Товариства, було нанесено позивачу збитки, які розраховано наступним чином: 15 803 797,68 грн (вартість послуг за 9 місяців) : 9 місяців = 1 755 977,52 грн; 1 755 977,52 грн х 3 місяці (жовтень, листопад, грудень 2023 року) = 5 267 932,56 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2021 між Товариством «Вест Рост» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (замовник) укладено контракт № 01-04-01, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням замовника узгоджений сторонами обсяг робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування, своїми силами, але із матеріалів замовника, використовуючи засоби та інструменти замовника та на території виробничого об`єкту замовника за адресою: вул. Вакарова, 13, м. Виноградів, 90300, Закарпатська обл., Україна, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити вартість виконаних робіт, зі строком дії до 31.12.2021 (п. 12.3 контракту).

Додатковою угодою № 1 від 04.01.2022 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 дію останнього було продовжено до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 3 від 02.01.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 дію останнього було продовжено до 31.12.2023.

Також в матеріалах справи наявна додаткова угода № 4 від 15.09.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, згідно якої пункт 12.3 договору викладено у новій редакції наступного змісту: «Даний договір набирає чинності з 02.01.2023 та діє до 30.09.2023 (включно)». Дана додаткова угода від імені Товариства підписана Дєловим Є.О.

Крім того, судом встановлено, що 08.09.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (код ЄДРПОУ 45177756) учасником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником якої зазначено - ОСОБА_2 (відповідач); тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток голосу - 100%.

Отже, судом першої інстанції зазначено, що відповідач будучи директором Товариства зареєстрував зазначену вище юридичну особу, видами діяльності якої також є: діяльність агентства працевлаштування; діяльність агентства тимчасового працевлаштування; діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.

Відповідно до п. 12.11.5 Статуту директор Товариства зобов`язаний подати Товариству перелік своїх афілійованих осіб. У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа у п`ятиденний строку з дня, коли їй стало відомо про таку зміну, зобов`язана повідомити про це Товариство.

Афілійованими особами вважаються юридичні або фізичні особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» при обранні на посаду посадова особа товариства зобов`язана подати товариству перелік своїх афілійованих осіб. У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа у п`ятиденний строк з дня, коли їй стало відомо про таку зміну, зобов`язана повідомити про це товариство.

Згідно з ч. 9 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» афілійованими особами вважаються особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» надано наступне визначення афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи):

- юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи;

- члени сім`ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);

- фізична особа та члени її сім`ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою;

Відповідно до п. 12.11.11 Статуту директор Товариства без згоди загальних зборів учасників не може: здійснювати господарську діяльність як фізична особа-підприємець у сфері діяльності Товариства; бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері Товариства; бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності Товариства.

Позивач з огляду на викладене вважає, що афілійованою особою відповідача є ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ», а тому відповідач зобов`язаний був подати Товариству заяву з переліком афілійованих осіб в строки, передбачені Статутом та Законом, тобто до 14.09.2023, проте відповідач таку заяву не подав. Позивач зазначає, що згода учасника Товариства відповідачу на те, щоб він займав посаду директора ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» відсутня.

Судом встановлено, що відповідач всупереч положенням Статуту та вимог ч. 4 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у визначений строк не повідомив Товариство про афілійовану особу; відповідну згоду загальних зборів учасників Товариства не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (замовник) укладено контракт № 10-01-01, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням замовника узгоджений сторонами обсяг робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування, своїми силами, але із матеріалів замовника, використовуючи засоби та інструменти замовника та на території виробничого об`єкту замовника за адресою: вул. Вакарова, 13, м. Виноградів, 90300, Закарпатська обл., Україна, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити вартість виконаних робіт, зі строком дії до 31.12.2024 (п. 11.3 контракту).

Судом першої інстанції встановлено, що умови даного контракту майже повністю співпадають з умовами контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між ТОВ «Вест Рост» та ТОВ «Джентерм Україна».

Позивач в діях відповідача вбачає злочинний умисел (вид вини), який полягає у: реєстрації в ЄДРПОУ юридичної особи - ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» з діяльністю в тій же галузі, що здійснює і Товариство; розірванні контракту з ТОВ «Джентерм Україна»; надсиланні листів контрагентам Товариства з пропозицією розірвати договори з Товариством та укласти їх з ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ»; повідомивши працівників про продаж Товариства запросивши їх працювати до ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ».

При цьому позивач зазначив, що 11.11.2023 щодо протиправних дій відповідача відкрито кримінальне провадження 12023116130001246, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоправство), наразі ведеться досудове слідство.

Фактично єдиною підставою понесення Товариством збитків позивач визначає розірвання відповідачем контракту № 01-04-01 від 04.01.2021.

Пунктом 12.11.7 Статуту передбачено, що директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.

Відповідно до п. 12.11 Статуту виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників (п. 12.11.1 Статуту).

Згідно з п. 12.11.3 Статуту директор Товариства має право, зокрема укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені Товариства, видавати довіреності на представництво інтересів Товариства.

Суд першої інстанції у рішенні від 09.07.2024 дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування неправомірність укладення додаткової угоди № 4 від 15.09.2023, зокрема, не подано доказів визнання даної додаткової угоди недійсною, як такої, що укладена від імені Товариства особою, яка не мала на те повноважень (укладена відповідачем (виготовлена та підписана) після його звільнення заднім числом). Позивачем не доведено умисел (вину) в діях відповідача.

Також суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Спір у справі про стягнення збитків, завданих позивачу його посадовою особою, колишнім директором ТОВ «Веста Рост» ОСОБА_2 .

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

За змістом приписів частини 2 статті 89 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спору) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Для відшкодування шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п.55 постанови).

Водночас, у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд здійснив тлумачення положень статті 92 ЦК України, зазначивши таке.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на приписи ст. 92 ЦК України. При цьому зазначив, що позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв`язку з чим поведінка відповідача у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

Такі висновки колегія суддів вважає передчасними, оскільки, як правильно вказує позивач у апеляційній скарзі, вони здійснені без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/19, а також у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17.

Як було зазначено вище, 04.01.2021 між Товариством «Вест Рост» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (замовник) укладено контракт № 01-04-01, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням замовника узгоджений сторонами обсяг робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування, своїми силами, але із матеріалів замовника, використовуючи засоби та інструменти замовника та на території виробничого об`єкту замовника за адресою: вул. Вакарова, 13, м. Виноградів, 90300, Закарпатська обл., Україна, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити вартість виконаних робіт, зі строком дії до 31.12.2021 (п. 12.3 контракту).

Додатковою угодою № 1 від 04.01.2022 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 дію останнього було продовжено до 31.12.2022. Додатковою угодою № 3 від 02.01.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 дію останнього було продовжено до 31.12.2023. Також додатковою угодою № 4 від 15.09.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, згідно якої пункт 12.3 договору викладено у новій редакції наступного змісту: «Даний договір набирає чинності з 02.01.2023 та діє до 30.09.2023 (включно)». Дана додаткова угода від імені ТОВ «Вест Рост» підписана директором Товариства - ОСОБА_2 . Відповідач визнав, що саме його підпис стоїть на додатковій угоді №4, що означає волевиявлення відповідача достроково розірвати контракт з настанням наслідків такого розірвання.

Відповідач перебував на посаді директора ТОВ «Вест Рост» у період з 19.04.2017 по 25.09.2023, що підтверджується наступними документами: копією протоколу №1 загальних зборів учасників Товариства від 21.02.2017, копією наказу №1-к від 18.04.2017, посадовою інструкцією (підписана відповідачем), рішенням учасника Товариства №19/09/23 від 19.09.2023, випискою з ЄДРПОУ від 22.09.2023, наказу №253-к від 19.09.2023, рішенням учасника Товариства №25/09/23 від 25.09.2023, заявою про звільнення від 25.09.2023, наказом №258-к від 25.09.2023.

Отже, твердження відповідача, що він не був директором ТОВ «Вест Рост», а управління ТОВ «Вест Рост» здійснювали інші особи у цей проміжок часу є надуманими та необгрунтованими.

При цьому, відповідно до Посадової інструкції директора Товариства (про ознайомлення з якою свідчить особистий підпис відповідача, як директора Товариства), дії директора мають бути направлені на досягнення високих економічних та фінансових результатів Товариства.

Як встановлено вище, відповідач будучи директором ТОВ «Вест Рост» 08.09.2023 зареєстрував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (код ЄДРПОУ 45177756) учасником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником якої зазначено - ОСОБА_2 (відповідач); тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток голосу - 100%, яке є афілійованою особою відповідача.

Відповідач всупереч положенням Статуту та вимог ч. 4 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у визначений строк не повідомив Товариство про афілійовану особу; відповідну згоду загальних зборів учасників Товариства не отримав.

Тобто директор Товариства (відповідач), як особа, яка відповідає за організацію фінансово-господарської діяльності у Товаристві та яка 19.09.2023 була відсторонена учасником Товариства від виконання обов`язків директора Товариства з забороною вчиняти будь-які дії від імені Товариства та забороною представляти Товариство перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, вочевидь, мав намір завдати збитків юридичній особі, яка перебувала під його керівництвом.

Відповідач, як бенефіціар зареєстрував в ЄДРПОУ юридичну особу ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» з діяльністю в тій же галузі, яку здійснює і Товариство, розірвав контракт, а також написав листи іншим контрагентам Товариства з пропозицією розірвати договори з Товариством та укласти їх з ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», повідомив працівників Товариства про продаж Товариства та запросив їх перейти працювати до ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ». Відповідач чітко уявляв собі характер і розмір наслідків вчиненого ним діяння.

Стосоно тверджень відповідача про порядок розірвання договору від 04.01.2021, що не він був ініціатором припинення дії контракту, а ТОВ Джентерм Україна» бажало припинити дію контракту з ТОВ «Вест Рост» у липні 2023 року, після зустрічі відповідача з директором ТОВ «Джентерм Україна», то вони не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем до суду першої інстанції доказами.

Позивачем було надано належні та допустимі докази (акти наданих послуг, рахунки про оплату наданих послуг) того, що за контрактом від 04.01.2021 за надані послуги Товариство отримало від ТОВ «Джентерм Україна» за 2021 рік - 25 960 516,72 грн., за 2022 рік - 21 360 938,93 грн., за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 - 15 803 797,68грн., контракт від 04.01.2021 було укладено до 31.12.2021, його було двічі продовжено (до 31.12.2022р., до 31.12.2023р.) та претензій щодо якості та строку надання послуг від ТОВ «Джентерм Україна» не було.

Всі акти наданих послуг за період з 04.01.2021 до 30.09.2023 підписані замовником (ТОВ «Джентерм Україна») без зауважень, тобто, у замовника (ТОВ «Джентерм Україна») не було причин для розірвання контракту (договору) від 04.01.2021.

Проте, директор Товариства (відповідач) укладає додаткову угоду №4 та достроково розриває контракт 30.09.2023.

Контракт від 04.01.2021 є договором послуг, послуга - це те, що споживається в процесі її надання. А на ці ж послуги відповідачем, як директором ТОВ «Про Єйчар Сервісез» вже було укладено такий же контракт 01.10.2023.

У своїх поясненнях (вих.№06/12 від 09.12.2024р., одержано судом 11.12.2024р. вх.№09.1-13/9039/24) ТОВ «Джентерм Україна» не спростовує інформацію, надану ТОВ «Джентерм Україна» до Антимонопольного комітету України про порядок розірвання даного контракту (договору) від 04.01.2021.

Північне міжобласне відділення АМКУ у відповіді про результати розгляду заяви позивача від 05.02.2024 №60-02/495 (витяг з відповіді додано до клопотання про витребування доказів від 01.03.2024) повідомило про те, що згідно з наявною інформацією, зокрема, наданій ТОВ «Джентерм Україна», останнє припинило співпрацю з ТОВ «Вест Рост» 30.09.2023 за договором №04/01-01 від 04.01.2021 з ініціативи ТОВ «Вест Рост», додаткова угода №4 від 15.09.2023 була направлена 18.09.2023 ОСОБА_4 (на той момент заступник директора ТОВ «Вест Рост») з корпоративної електронної пошти ТОВ «Вест Рост» на адресу ТОВ «Джентерм Україна» та примірник договору про співпрацю із ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ». При цьому, станом на 18.09.2023 ОСОБА_4 не була працівником ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ».

Водночас, ТОВ «Джентерм Україна» повідомило, що протягом літа 2023 року ними проводився пошук інших компаній, які можуть надавати схожі послуги. Таким чином, з 01.10.2023 ними було продовжено співпрацю з новим, спочатку як вони вважали «афілійованим», а потім як виявилось «не афілійованим» підприємством групи «Rost Group» - ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІС», оскільки вони змогли забезпечити надання якісних та вчасних послуг. Станом на теперішній час вони продовжують співпрацю з ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІС», одночасно розглядаючи нові умови можливого паралельного відновлення співпраці з ТОВ «Вест Рост».

З огляду на викладене, послідовних та логічних доказів на спростування належного надання виконавцем послуг згідно із контрактом (договору) від 04.01.2021, ні ТОВ «Джентерм Україна», ні відповідачем, як ініціатором розірвання даного контракту, не надано.

Колегія суддів заначає, що судом першої інстанції не встановлена мета розірвання контракту (договору) від 04.01.2021 та чи були дії відповідача з дострокового розірвання контракту, наслідком чого була втрата доходу (нанесена шкода (збитки) позивачу), добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах Товариства.

Також у своїх поясненнях від 11.12.2024 ТОВ «Джентерм Україна» посилається на п.8.1 контракту (договору) від 04.01.2021 щодо права сторін дострокового розірвання контракту, що у даному випадку колегія суддів вважає недоречним, оскільки в п.8.1 контракту (договору) від 04.01.2021 передбачена можливість розірвання контракту в односторонньому порядку за попереднім письмовим попередженням іншої сторони за 30 календарних днів з зазначенням причин дострокового розірвання контракту (договору). Такого письмового повідомлення з зазначенням причин розірвання контракту (договору) позивачу не надходило.

Договір, укладений 01.10.2023 між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», був предметом дослідження в судовому засіданні в суді першої інстанції, і судом встановлено, що умови даного контракту (№10-01-01 від 01.10.2023) майже повністю співпадають з умовами контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ "Вест Рост», за виключенням вартості послуг, які на 50% більші, ніж вартість послуг в контракті (договорі) від 04.01.2021, укладеному між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Вест Рост», що також свідчить про не зовсім вигідні умови для ТОВ «Джентерм Україна».

Отже, пояснення ТОВ «Джентерм Україна» підтверджують добросовісне здійснення представником позивача своїх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо надання доказів, в той же час підтверджують недобросовісне здійснення своїх процесуальних прав представником відповідача, який у відзиві на апеляційну скаргу (стор.5 абзац 6), та у судовому засіданні заявляв про наявність двох контрактів (№04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 та №01-04-01 від 04.01.2021 про виконання робіт щодо виготовлення продукції, не маючи жодного доказу на підтвердження цього, чим намагався сформувати хибне уявлення суду про обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вказані обставини, непослідовність та суперечливість доказів відповідача, свідчать про недоведеність наявності неналежного виконання ТОВ «Вест Рост» взятих на себе зобов`язань за контрактом №01-04-01 від 04.01.2021, зокрема, з 04.01.2021 по 30.09.2023, у той час, як фактичне припинення надання таких послуг Товариством з 30.09.2023 було обумовлено волею директора.

Проаналізувавши дані обставини, колегія суддів дійшла висновку про перевищення ОСОБА_2 , як директором ТОВ «Вест Рост» своїх повноважень при розірванні контракту №01-04-01 від 04.01.2021, оскільки він діяв не в інтересах цього Товариства, а в інтересах ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», засновником якого з часткою 100% та власником і керівником він був сам.

Стосовно стягнення упущеної вигоди, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За змістом приписів частини четвертої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ним господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).

Колегією суддів враховано, що чинним законодавством обов`язок доведення наявності порушення відповідачем покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє відповідача від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина заподіювача презюмується та не підлягає доведенню постраждалим, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У даному випадку фактична суть спору в цій частині полягає у тому, що Товариство вважає збитками суму коштів неотриманого прибутку за наслідками протиправного розірвання відповідачем контракту від 04.01.2021 щодо подальшого виконання виконавцем умов даного контракту.

Відповідно до пункту п.2.1 загальна вартість робіт складається з вартості робіт, виконаних виконавцем за весь час дії контракту, на підставі підписаних сторонами актів. Періодом надання послуг було визначено до 31.12.2021 (п.12.3 контракту), у подальшому його було двічі продовжено (до 31.12.2022, до 31.12.2023).

Як зазначалось вище, за контрактом від 04.01.2021 за надані послуги Товариство отримало від ТОВ «Джентерм Україна» за 2021 рік - 25 960 516,72 грн., за 2022 рік - 21 360 938,93 грн., за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 - 15 803 797,68 грн та претензій щодо якості та строку надання послуг від ТОВ «Джентерм Україна» не було.

На момент припинення відповідачем додатковою угою № 4 від 15.09.2023 зазначеного вище контракту, виконавцем було надано, а замовником прийнято без зауважень та в послідуючому оплачено послуги у поточному році на загальну суму 15 803 797,68 грн. Всі акти наданих послуг підписані замовником (ТОВ «Джентерм Україна») без зауважень, тобто, у замовника (ТОВ «Джентерм Україна») не було причин для розірвання контракту (договору) від 04.01.2021.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з позивачем, що середньомісячна вартість вже наданих виконавцем за контрактом послуг становить 1 755 977,52 грн (15 803 797,68 грн : 9 місяців (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2023 року)), що фактично дорівнює за кожний місяць надання послуг окремо, які були прийняті замовником.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при наданні виконавцем визначених контрактом послуг до кінця строку його дії (до 31.12.2023) він обґрунтовано міг очікувати на отримання прибутку не менше визначеної в актах виконаних робіт ціни, а тому колегія суддів визнає обґрунтованим розмір збитків, як упущену вигоди, виходячи з розміру вартості фактично наданих послуг (до моменту блокування можливості подальшого їх надання з боку відповідача), розмір яких становить суму 5 267 932,56 грн (1 755 977,52 х 3 міс. (жовтень, листопад, грудень 2023 року)).

Водночас, колегія суддів зазначає, що додатковою угодою №3 від 02.01.2023 до контракту від 04.01.2021 визначено, зокрема щогодинну тарифікацію наданих послуг, що не впливає на суму неодержаних збитків, адже зміст актів (тарифікація години наданих послуг) на період укладання такої угоди (02.01.2023) та після неї (до 31.12.2023)- не змінився. Тобто оформлення приймання-передачі наданих послуг не змінювалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується розмір не одержаного виконавцем доходу, який він міг би одержати у разі продовження надання послуг за контрактом до кінця строку його дії, що становить суму 5 267 932,56 грн.

При цьому, фактичне припинення надання виконавцем з 30.09.2023 послуг за контрактом зумовлено виключно діями відповідача, свідомо направленими на це, однак їх правомірність відповідач у межах даного спору довести не зміг, а суд апеляційної інстанції встановлено, що правових підстав у відповідача для відмови від подальшого надання виконавцем послуг не було.

Отже, існує причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача, як посадової особи ТОВ «Вест Рост» та навністю збитків у останього у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 , що полягає у здійсненні дій всупереч інтересам товариства.

Досліджуючи наявність у діях відповідача усіх елементів господарського правопорушення, колегія суддів виходить з того, що:

- протиправна поведінка ОСОБА_2 полягає в тому, що відповідач будучи директором ТОВ «Вест Рост» 08.09.2023 зареєстрував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» учасником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником якої зазначено - ОСОБА_2 (відповідач).

- наявні збитки в розмірі 5 267 932,56 грн, заявлені позивачем.

- причинний зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 і шкодою обумовлений тим, що внаслідок реєстрації відповідачем в ЄДРПОУ юридичної особи - ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» з діяльністю в тій же галузі, яку здійснює і Товариство, розірвання ним контракту з ТОВ «Джентерм Україна» та 01.10.2023 уклавши з останнім такий же контракт, а також написання листів іншим контрагентам Товариства з пропозицією розірвати договори з Товариством та укласти їх з ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», повідомивши працівників Товариства про продаж Товариства та запросивши їх перейти працювати до ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», відповідач чітко уявляв собі характер і розмір наслідків вчиненого ним діяння. Відповідачем не спростовано, що припинення надання ТОВ «Вест Рост» послуг за контрактом було наслідком інших чинників, а не його прямих дій, у той час, коли з наявних у матеріалах справи документів вбачається намагання достроково розірвати дію контракту у своїх інтересах.

- вина відповідача як посадової особи виражена перевищенням повноважень, установлених йому статутом ТОВ «Вест Рост».

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає не обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо не доведеності наявності та розміру збитків та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 , оскільки такі дії не відповідають статуту ТОВ «Вест Рост», і спричинили цьому Товариству майнової шкоди у розмірі 5 267 932,56 грн із врахуванням положень статей 86, 236 ГПК України.

У постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав таке. Згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Представник відповідача у судовому засіданні, надаючи пояснення у межах доводів апеляційної скарги, не зміг пояснити, з якою метою ТОВ «Вест Рост», від імені якого скаржник діяв як директор, розірвало контракт з ТОВ «Джентерм України» на користь ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», директором та кінцевим бенефіціаром якого виступав ОСОБА_2 . Представник також не пояснив, яким чином розірвання даного контракту від 04.01.2021 могло покращити становище Товариства. За словами представника скаржника, відповідачем розірвано контракт з ініціативи ТОВ «Дженттерм України» у зв`язку з наданням неякісних та невчасних послуг, хоча матеріалами справи спростовується дане твредження.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про збитковість дій ОСОБА_2 для ТОВ «Вест Рост», адже ці дії вочевидь вчинялися з метою, що суперечить інтересам цього Товариства.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про не доведеність позивачем наявності та розміру понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками, а також недоведеність наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності є передчасним та зробленим без належного врахування обставин справи та оцінки поведінки сторін на предмет її відповідності критеріям добросовісності, розумності, справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частинами 1, 3 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Тому важливим при здійснені оцінки правомірності заявлених позивачем вимог є урахування обставин, а саме дій відповідача Дєлова Є.О., як керівника ТОВ «Вест Рост» в контексті добросовісності поведінки останнього, в інтересах цього Товариства.

Колегія суддів наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

З огляду на вищевикладене очевидно, що дії відповідача про розірвання контракту від 04.01.2021 з ТОВ «Джентерм Україна», а згодом укладення такого же договору з останнім є недобросовісними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 підлягає скасуванню.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи частково заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд оцінив витрати Дєлова Є.О. з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума витрат у розмірі 20 000,00 грн на правничу допомогу є справедливою та співрозмірною.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у cправі № 922/3289/21.

Крім того, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судови витрати, пов`язані з роглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови у позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/20172/23 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 також слід скасувати, а у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Стеценка О.Л. про стягнення з ТОВ «Вест Рост» судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/20172/23 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Також, оскільки суд апеляційної інстанції інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/20172/23, то додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 також слід скасувати.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченко Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/20172/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/20172/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» (ЄДРПОУ 41167697, 01033, м.Київ, вул.Прахових Сім`ї, буд. 58/10) збитки у розмірі 5 267 932,56 грн, 79 019,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції.

3. Апеляційну скаргу Шевченко Ігоря Васильовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 задовольнити.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Стеценка Олексія Леонідовича про ухвалення додаткового рішення відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» (ЄДРПОУ 41167697, 01033, м.Київ, вул.Прахових Сім`ї, буд. 58/10) 118 528,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.

6. Матеріали справи №910/20172/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.01.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	15.01.2025
Оприлюднено	28.01.2025
Номер документу	124685057
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.01.2025 по справі 910/20172/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/20172/23

Постанова від 15.01.2025

Постанова
від 15.01.2025 по справі 910/20172/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД