Ухвала

від 27.01.2025 по справі 916/4912/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4912/24Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" про відвід судді Литвинової В.В. від розгляду справи № 916/4912/24

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спільне підприємство "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 38775051,78грн

встановив:

Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" про стягнення 38775051,78грн збитків, заподіяних внаслідок відмови прийняття томатів за договором поставки № 18/03/24-01 від 07.11.2023.

Ухвалою від 07.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.12.2024, залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спільне підприємство "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

В засіданні 04.12.2024 судом оголошено перерву до 11.12.2024.

В засіданні 11.12.2024 відкладено розгляд справи на 18.12.2024.

Ухвалою від 18.12.2024 відкладено розгляд справи на 26.12.2024.

Ухвалою від 26.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 22.01.2025.

Ухвалою від 22.01.2025 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 05.02.2025.

24.01.2025 відповідач через підсистему Електронний суд подав заву про відвід судді Литвинової В.В. (вх. № 2-94/25 від 27.01.2025)

Заява мотивована тим, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1).

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2).

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (ч. 3).

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7).

Розглянувши заяву про відвід судді Литвинової В.В., суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідач посилається на те, що «в засіданні 22.01.2025 було встановлено обставину, що позивачем було порушено норми п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, тобто звертаючись з позовом позивач не надіслав всіх додатків сторонам у справі, що були подані з позовом.»

Суд зауважує, що судом ні в засіданні 22.01.2025, ні раніше, не було встановлено такої обставини.

Навпаки, суд розглянувши в засіданні 22.01.2025 клопотання відповідача від 22.01.2025 про залишення позову без руху, відмовив в його задоволенні, про що судом зазначено також в ухвалі від 22.01.2025 з наведенням мотивування такої відмови.

Відповідач у заяві про відвід зазначає, що «В судовому засіданні 22.01.2025 суддя Литвинова В.В. продемонструвала, що не вивчала взагалі матеріали справи та не перевіряла позовну заяву та додатки до неї на відповідність вимогам ГПК України, адже суддя Литвинова В.В. при всіх учасниках справи почала питати у представників Позивача які докази міститься на електронному носій FLASH DRIVE USB DEVICE 32, чим самостійно продемонструвала, що не перевіряла та не досліджувала матеріали подані Позивачем. На заперечення представника Відповідача, що електронні докази які містяться на електронному носії можуть містити інформацію необхідну для побудови захисту Відповідачем у даному спорі, а тому дуже важливим є той факт, що відповідні докази додані в додатки до позовної заяви повинні перевірятись судом при прийнятті, адже порядок дослідження їх є відмінним від дослідження звичайних доказів, а отже пропрієтарне програмне забезпечення суду може навіть не дозволяти здійснити їх дослідження під час розгляду справи по суті. Але, судом було проігноровано доводи Відповідача та повірено на слово представникам Позивача про зміст електронного носія. Відповідні дії явно свідчать про прихильність судді Литвинової В.В. до представників Позивача. Норми ч. 11 ст. 176 ГПК України чітко говорять про встановлення обставини саме суддею після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу. Представник Відповідача заявив лише доводи про подання позову з недоліками, а суддя перевірила та встановила 22.01.2024 відповідний факт, а отже в порядку прямої норми суддя повинна була постановити ухвалу про залишення заяви без руху. Але, по змісту спілкування та поведінці судді з представниками Позивача (зафіксовано записом судового засідання), суддя Литвинова В.В. діяла не як «суд встановлений законом», порушила вимоги ГПК України, принцип безсторонності суду та рівності сторін що може свідчити про прояв прихильності в сторону Позивача.

Також судом проігноровано вимогу Відповідача та не встановлено порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Суддя Литвинова В.В. без врахування правових вказівок Верховного Суду, Європейського Суду відкрито демонструвала ігнорування доводів представників Відповідача, чим ще раз порушила права Відповідача право на захист, підготувати правову позицію у справі з урахуванням всіх наявних доказів у справі.

При цьому, суддею явно було неодноразово ігноровано недоведеність представниками Позивача зазначеного в судовому засіданні, наприклад, крім іншого, на доводи представника Позивача про зазначення норм статті на які він посилається та запевняє суд, що в ГПК України є пряма норма яка чітко говорить, що електронний доказ не надсилається сторонам у справі. На відповідне представником Відповідача було вказано, що не існує такої норми, та було перепитано частину та статтю. В цей же час суддя Литвинова В.В. шукаючи відповідну вигадану норму представником Відповідача в ГПК України, також перепитала за її існування. За наслідком відповідного, було встановлення введення суду в оману, але суддя проігнорувала відповідну поведінку представника Позивача, та врахувала ці доводи, чим знов проявила прихильність до сторони Позивача.».

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені ст. 35 ГПК України. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

Отже, незгода відповідача з процесуальними рішеннями судді (відмова в задоволенні його клопотання про залишення позовної заяви без руху) не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що заявник жодними належними і допустимими доказами не довів наявність обставин, з якими закон, зокрема, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, пов`язує наявність підстав для відводу судді.

Викладені у заяві про відвід судді доводи фактично зводяться до надуманих припущень заявника про неупередженість та необ`єктивність судді у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу, заявленого в цій справі судді Литвиновій В.В.

Суд зауважує, що заява про відвід надійшла до суду більше ніж за три робочі дні до засідання у справі № 916/4912/24.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 39 ГПК України, заява підлягає передачі на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 234 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Передати заяву про відвід судді у справі № 916/4912/24 на повторний авторозподіл для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 32 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2025. Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання і не підлягає оскарженню окремо від рішення.

Суддя В.В. Литвинова