Ухвала

від 23.01.2025 по справі 917/1884/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1884/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області

на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Росток"

до Кременчуцької районної державної (військової) адміністрації та Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, визнання права користування,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 Градизька селищна рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024.

Верховний Суд ухвалою від 23.10.2024 повернув касаційну скаргу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024.

Верховний Суд постановою від 06.11.2024 касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Росток" залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

11.11.2024 Градизька селищна рада Кременчуцького району Полтавської області повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд ухвалою від 11.12.2024 залишив касаційну скаргу без руху та встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

19.12.2024 Градизька селищна рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків до якої додала клопотання про поновлення строку.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повторно зауважує, що представник скаржника - адвокат Фєдосєєв Д. О. перебував на лікарняному у період з 28.10.2028 по 08.11.2024. При цьому, іншої особи, яка б мала повноваження на повторне звернення з касаційною скаргою у скаржника немає.

Дослідивши матеріали заяви про усунення недоліків, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За положенням статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024.

Як вбачається зі змісту заяви, поданої на усунення недоліків касаційної скарги, скаржник не навів інших, відмінних від раніше названих та визнаних касаційним судом неповажними, причин пропуску визначеного статтею 288 ГПК України процесуального строку.

Суд вважає за необхідне повторно зазначити, що частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Скаржник у заяві, поданій на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.12.2024, не навів достатніх (в тому числі нових) обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому, колегія судді звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 56 ГПК юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною першою статті 58 ГПК встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже Верховний Суд зауважує, що скаржник є юридичною особою, а юридична особа не позбавлена права мати іншого представника для ведення судових справ, який має бути адвокатом або мати представника в межах самопредставництва.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував поважність причин звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції та не навів аргументів стосовно того, що саме позбавило його можливості звернутися до суду в межах процесуального строку встановленого ГПК України. Тож наведені в заяві обставини не є поважними причинами пропуску строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1884/23 за касаційною скаргою Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський