Ухвала

від 27.01.2025 по справі 925/1235/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"27" січня 2025 р. Справа№ 925/1235/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

розглядаючи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року

у справі №925/1235/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик"

про стягнення 3 953 679,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" на користь ТОВ "Житомирський картонний комбінат" - 3 937 608,95 грн. збитків завданих внаслідок простою котла у квітні 2018 року; 16 070,40 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 59 305,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.12.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., судді: Коробенко Г.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 18.12.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1235/18.

23.12.2024 супровідним листом Господарського суду Черкаської області №925/1235/18/15249/2024 від 20.12.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.12.2024 по 13.01.2025 року перебував у відпустці, тому фактично справу передано судді 14.01.2025 року.

У зв`язку перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року для розгляду справи №925/1235/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 наведеного закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується рішення суду першої інстанції, прийняте за наслідками розгляду позовної заяви майнового характеру про стягнення 3 953 679,35 грн., за подання якої позивачем було сплачено 59305,20 грн. судового збору.

В силу п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 88 957,80 грн. (59305,20х150%).

Але, як вбачається із апеляційної скарги, скаржником, в порушення ст.258 ГПК України, не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, а вказаний у додатках до апеляційної скарги доказ сплати судового збору відсутній, про що Північним апеляційним господарським судом складено Акт №925/1235/18/09.1-26/380/24 від 16.12.2024.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Окрім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Оскаржуване рішення складено 20.07.2020 року, отже останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року, з урахуванням вихідних днів, є 10.08.2020 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду 12.12.2024 засобами поштового зв`язку, тобто, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, з пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження більш ніж на чотири роки.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 ")Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, в обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що 16.07.2024 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області залучено до справи №904/82/22 про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" уповноважену особу засновників боржника - ОСОБА_1 .

Після ознайомлення із матеріалами справи про банкрутство скаржнику стало відомо, що рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1235/18 безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідача, майнові інтереси скаржника, оскільки на підставі цього рішення було порушено справу про банкрутство відповідача.

Оскільки представник скаржника ознайомився з матеріалами даної справи №925/1235/18 тільки 27.11.2024 в Господарському суді Черкаської області, що підтверджується клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи із відповідною розпискою про ознайомлення та зняття фотокопії, то апеляційна скарга, на думку скаржника, подається в межах 20-денного строку відповідно до 256 ГПК України.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Як встановлено судом та було зазначено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" на користь ТОВ "Житомирський картонний комбінат" - 3 937 608,95 грн. збитків завданих внаслідок простою котла у квітні 2018 року; 16070,40 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 59305,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

В подальшому, на підставі зазначеного вище рішення, 26.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик"; визнано грошові вимоги ТОВ "Житомирський картонний комбінат" в сумі 26 175 652,15 грн. - основний борг (4 черга задоволення); грошові вимоги ТОВ "Житомирський картонний комбінат" в сумі 3 737 355,40 грн. (3% річних та інфляційних витрат) відхилено; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 клопотання ОСОБА_1 від 22.05.2024 про залучення її до участі у справі №904/82/22 про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" в якості уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника задоволено; залучено ОСОБА_1 до участі у справі №904/82/22 про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо - впроваджувальна фірма "Енергетик" в якості уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що апеляційну скаргу подано уповноваженою особою засновника ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" ОСОБА_1 на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де остання значиться як засновник та кінцевий бенефіціарний власник товариства.

Відповідно до статті 211 ГК України, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Згідно статті 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав.

Наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 , як засновника ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик", як щодо фінансового та майнового стану товариства, так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства.

Одночасно суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань скаржника на обставини незалучення його до участі у справі як на єдину підставу для поновлення процесуального строку, позаяк можливість поновлення процесуального строку пов`язана із діями конкретної особи, які вона має вчинити протягом цього строку або з обставинами, які стали перешкодою для реалізації процесуальних прав чи виконанням обов`язків.

В даному випадку, суду не були повідомлені обставини про дату та обставини, за яких скаржник взагалі довідався про справу №904/82/22 про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик".

Крім того, посилання скаржника на ознайомлення зі справою №925/1235/18 тільки 27.11.2024 через свого представника колегією суддів оцінюється критично, оскільки будучи учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" з 16.07.2024 року та, відповідно, маючи можливість ознайомитись з матеріалами справи №904/82/22, скаржник не повідомив суд про обставини, які перешкодили йому ознайомитись з вказаною справою раніше, ніж через чотири місяці після залучення його 16.07.2024 року у справі про банкрутство ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик".

Судова колегія зауважує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду першої інстанції на підставі якого відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача і ставить під сумнів його законність.

Відтак, засновник ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик", як учасника провадження у даній справі у статусі відповідача, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В свою чергу, можливість отримання копії рішення суду першої інстанції від 24.06.2020 з часу, коли ОСОБА_1 було залучено до участі у справі №904/82/22 про банкрутство відповідача, або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Боржник, як учасник провадження у справі, як наслідок і засновник такого боржника, зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

Однак, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про вже відоме йому рішення суду від 24.06.2020, на підставі якого було відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача, як мінімум з 16.07.2024 - з дати залучення її у справу про банкрутство у якості засновника боржника, а також своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу протягом тривалого часу (більше ніж чотири місяці) з дати її залучення у справу про банкрутство відповідача.

Судова колегія також зазначає, що ані матеріали справи, ані апеляційна скарга не містять відомостей про те, з якого саме часу ОСОБА_1 є засновником та єдиним бенефіціарним власником ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик", частка якої складає 100% статутного капіталу товариства.

Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження судового акту місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення більш ніж на чотири роки з моменту його прийняття, а також чотири місяці з дня залучення його до справи про банкрутство відповідача, не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов`язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування, неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18 підлягає залишенню без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, та у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 256, 258, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2020 року у справі №925/1235/18 залишити без руху.

2.Надати ОСОБА_1 строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.

4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко