Ухвала

від 29.01.2025 по справі 569/9081/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід

29 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/9081/24

Провадження № 22-з/4815/15/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В.,Шимківа С.С.

секретар судового засідання - Андрошулік І. А.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича про відвід колегії суддів у справі за його апеляційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2024 року у справі №569/9081/24 за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя,

в с т а н о в и в:

В провадженні Рівненського апеляційного суду перебуває апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя.

Розгляд цієї апеляційної скарги призначено на 10 годину 45 хвилин 28 січня 2025 року.

В судовому засіданні 28 січня 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Дяденчуком Анатолієм Івановичем заявлено відвід колегії суддів, визначеній для розгляду її апеляційної скарги, у складі головуючого судді Ковальчук Н.М., суддів Хилевича С.В. та Шимківа С.С. з тих міркувань, що він не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом». На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 569/19798/20 позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Альянс Престиж Буд»), ПП «ЕГЗІТ», ПП«ЗІГЗАГ ЗЕТ», ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора, державної реєстрації прав власності та закриття розділів державного реєстру прав (відновлення становища, яке існувало до порушення) задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. В частині позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про відновлення (визнання) державної реєстрації обтяження нерухомого майна в державному реєстрі речових прав - власник ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПП «ЗІГЗАГ ЗЕТ» та ОСОБА_1 , припинення права власності на земельну ділянку та на об`єкт житлової нерухомості за ОСОБА_1 ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що постанова від 01 лютого 2022року у справі № 569/19798/20 ухвалена колегією суддів у складі суддів Хилевича С.В., Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.. Водночас колегією суддів у складі суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В. та Шимківа С.С. прийняли до свого провадження справу № 569/9081/24, після скасування їх постанови в касаційному порядку у справі № 569/19798/20, тобто фактично повторно беруть участь при ухваленні судового рішення по суті спору у цій же справі. При цьому, вважає, що підстави та мотиви обох позовів є аналогічними і колегія суддів у складі суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В. та Шимківа С.С. вже висловлювала свій правовий висновок по суті спору, незважаючи на те, що наразі нею вирішується спір в іншій справі. Просив відвести колегію суддів у складі суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., Шимківа С.С. від подальшого розгляду справи №569/9081/24.

Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича про відвід суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.та Шимківа С.С. підлягає до задоволення виходячи з такого.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною першою статті 36 ЦПК України, якою встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як встановлено судом, у листопаді 2020 року Акціонерне товариство ««УкрСиббанк» (звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Престиж Буд», Приватного підприємства «ЕГЗІТ», Приватного підприємства «ЗІГЗАГ ЗЕТ», ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора, державної реєстрації прав власності та закриття розділів державного реєстру прав (відновлення становища, яке існувало до порушення).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 569/19798/20 позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» були задоволено.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про відновлення (визнання) державної реєстрації обтяження нерухомого майна в державному реєстрі речових прав - власник ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Престиж Буд», Приватного підприємства «ЕГЗІТ», Приватного підприємства «ЗІГЗАГ ЗЕТ», визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між Приватним підприємством «ЗІГЗАГ ЗЕТ» та ОСОБА_1 , припинення права власності на земельну ділянку та на об`єкт житлової нерухомості за ОСОБА_1 , закриття розділу Державного реєстру прав відносно об`єкту житлової нерухомості, розподілу судових витрат скасовано. В частині позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про відновлення (визнання) державної реєстрації обтяження нерухомого майна в державному реєстрі речових прав - власник ОСОБА_2 , визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між Приватним підприємством «ЗІГЗАГ ЗЕТ» та ОСОБА_1 , припинення права власності на земельну ділянку та на об`єкт житлової нерухомості за ОСОБА_1 ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що Банк пред`явив позов, обравши неналежний спосіб захисту, а також з порушенням правил юрисдикції вирішення спорів.

З урахуванням таких мотивів Верховного Суду АТ «УкрСиббанк» повторно пред`явив до суду аналогічний позов, з тих саме підстав, який вирішувався апеляційним судом у постанові від 01 лютого 2022 року, змінивши предмет спору.

У справі, яка розглядається, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано права іпотекодержателя Акціонерного товариства ««УкрСиббанк», що виникли за договором іпотеки № 5453, укладеним 24 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «УкрСиббанк», посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Січовою Тамарою Іларіївною та зареєстрованим в реєстрі за № 3322, щодо нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 223,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1840551556101) та земельної ділянки (кадастровий номер 5610100000:01:055:0068), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 ..

Постанова Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 569/19798/20 ухвалена колегією суддів у складі суддів Хилевича С.В., Ковальчук Н.М., Шимківа С.С..

Разом з тим, колегією суддів у такому ж складі - судді Ковальчук Н.М., Хилевич С.В. та Шимків С.С. прийняли до свого провадження справу № 569/9081/24 після скасування постанови в касаційному порядку у справі № 569/19798/20, тобто фактично повторно беруть участь при ухваленні судового рішення по суті спору у цій же справі.

Враховуючи, що підстави та мотиви обох позовів є аналогічними, і колегія суддів у складі суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В. та Шимківа С.С. вже висловлювала свій правовий висновок по суті спору, розгляд цією ж колегію даної справи не відповідатиме вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» та за суб`єктивними та об`єктивними критеріями з боку стороннього спостерігача можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів при розгляді цієї справи, а відтак заявлений відвід слід задовольнити.

Згідно роз`яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Частиною 8 цієї статті передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене і керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича про відвід колегії суддів Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., Шимківа С.С. у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2024 року у справі №569/9081/24 за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя, задовольнити.

Справу передати в порядку ст. 41 ЦПК України для визначення складу суду без участі відведених суддів.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді С. В. Хилевич

С. С. Шимків