Постанова

від 28.01.2025 по справі 490/11763/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.01.25

22-ц/812/134/25

Провадження №22-ц/812/134/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Травкіною В.Р.,

за участі позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Важеніної С.А., представника відповідача Бражка А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/11763/23 за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Миколаївське кабельнетелебачення» на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Чулупа Олександра Степановича у приміщенні цього суду 30 вересня 2024 року, повний текст складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» (далі ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 жовтня 1991 року він працював в Миколаївському відділені телекомпанії «ТОНІС», яке у 1991 році було реорганізоване у ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення». 29 квітня 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір, згідно з яким позивачу було доручено роботу на посаді начальника ділянки №5 мережі МКТБ. 25 жовтня 2023 року наказом №17-к ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 25 жовтня 2023 року з посади начальника дільниці №5 за скороченням численності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки йому не було запропонована посада начальника дільниці №2, яка зберігалась за ОСОБА_2 , та на яку було можливо прийняти працівника за строковим трудовим договором. жодної вакантної посади на підприємстві, хоча роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Позивач також вказує, що згідно з штатним розкладом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», затвердженого наказом № 11 від 21 серпня 2023 року на підприємстві в наявності 5 посад начальників дільниць. Проте відповідачем не було проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі, і позивача, як це передбачає статтею 42 КЗпП України. Позивач вказує, що він працює на підприємстві з моменту його створення, а саме - з 01 жовтня 1991 року, та має найдовший стаж роботи на цьому підприємстві в порівнянні з іншими працівниками, які обіймають посади начальників дільниць підприємства, а відповідач не дослідив цей факт при прийнятті рішення про звільнення позивача. Крім того відповідач не взяв до уваги положення норми пункту 2 статті 42 КЗпП України, в якому зазначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. У момент звільнення позивача 25 жовтня 2023 року в його сім`ї він був єдиним, хто працював, оскільки його дружина - ОСОБА_3 , яка працювала в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», була звільнена 18 серпня 2023 року у зв`язку із скороченням штату. Також позивач вказує, що в 2023 року у нього має виникнути право на пенсійне забезпечення (на пенсію за віком), а тому згідно пункту 10 статті 42 КЗпП України він мав переважне право при на залишення на роботі.

На думку позивача відповідач пропустив двомісячний строк з дня повідомлення про звільнення (з урахуванням знаходження позивача на лікарняному) для його звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що також свідчить про незаконність звільнення. До того ж відповідно до трудового договору від 29 квітня 2021 року позивач працював на посаді начальника ділянки мережі МКТБ 3%, тоді як в наказі про звільнення зазначено про його звільнення з посади начальника дільниці №5, на яку він не приймався на роботу, тому такий наказ підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що згідно повідомлення відповідача про нараховані та виплачені суми при звільненні його заробітна плата становить 6700 грн. на місяць, тоді як згідно штатних розкладів від 30 листопада 2021 року та від 01 січня 2022 року його заробітна плата становить 6700 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 25 жовтня 2023 року № 17-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника дільниці № НОМЕР_1 ;

2) поновити ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення»;

3) стягнути з ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9642 грн. 29 коп. за період з 26 жовтня 2023 року по 27 листопада 2023 року, а також судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2024 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки того ж суду від 05 листопада 2024 р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Наказ №17-к від 25 жовтня 2023 р. ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дільниці №5 ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення».

Стягнуто з ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» 66667 грн 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застереженням, що таке стягнення слід провести з вирахуванням встановлених податків та зборів.

Стягнуто з ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що на час звільнення позивача з роботи на підприємстві були наявні посади, які могли бути запропоновані позивачу при звільненні, проте відповідач всупереч вимог частини 3 статті 49 КЗпП України позивачу таку роботу не пропонував, тобто відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, чим порушив процедуру звільнення, а за такого суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача є незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Крім того, судом встановлено, що період вимушеного прогулу позивача складає з 25 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року та дорівнює 212 робочих днів та стягнув 66667 грн 64 коп. середнього заробітку за цей період часу.

В апеляційній скарзі ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» вказує, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам, діючому законодавству та практики Верховного Суду, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач звільнений зроботи напідставі пункту1статті 40КЗпП черезскорочення йогопосаді,про щовін бувповідомлений належнимчином (алепісля попередженняпро звільненнябув відсутнійна робочомумісці будьпояснень причинитакої відсутності),без наданняіншої посадиу зв`язкуз відсутністютакої посади.Так,судом дослідженотабелі облікуробочого часуза травень вересень2023року тазроблений висновок,що такіпосади як:начальник технічноїслужби(2),начальник дільниці№ 4(10),головний інженер(14),оператор трансляції(15),начальник технічноїслужби (18)є вільнимиу штатномурозписі відповідачаі малиб бутизапропоновані позивачу.Зазначені посадивідмічені втабелі облікущоденно як«І»,тобто «інше».З вищевказанихтабелів,на думкувідповідача,судом зробленоневірний висновокпро те,що оскількизазначені посадитарифіковані,та позначенів табеліобліку як«І»,тобто «інше»,це свідчитьпро те,що працівникиякі сзазначеними навказаних посадахроботу невиконують,не знаходятьсяна лікарняному,не знаходятьсяу відрядженнічи відпустці,тощо тавідповідно вказані посади є вільними. Зазначені вище посади, які суд помилково визначив вакантними, обіймали наступні працівники:

Начальник технічної служби - Беляев М.І.

Начальник ділянки № 4 - Табунщик О.В.

Головний інженер - Шипов О.Г.

Оператор трансляцій Яковенко О.І.

Начальник технічної служби ОСОБА_4 .

Начальник технічної служби ОСОБА_5 .

У зв`язку із збройною агресією російської федерації зазначеними працівниками були складені заяви про надання відпусток з 01 березня 2024 р. до закінчення воєнного стану. Саме тому в табелях обліку робочого часу і були проставлені позначки «І» - інші причини неявок. Враховуючи численні продовження воєнного стану Верховною Радою України та Президента України, зазначені особи на дату звільнення ОСОБА_1 перебували в законній відпустці і їхні посади вакантними не були. Відтак, інших посад які б можна було запропонувати ОСОБА_1 на дату звільнення не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Важеніна С.А. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив мотивованотим,що оскаржуванерішення єтаким,що прийнятез урахуваннямвимог процесуальногозаконодавства,норм матеріальногоправа таобставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частина 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону не повною мірою.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 01 жовтня 1991 року, його було прийнято роботу на посаду монтажника-ремонтника ділянки № 1 Миколаївського відділення телекомпанії «ТОНІС». Згідно запису у трудовій книжці від 31 жовтня 1991 року Миколаївське відділення телекомпанії «ТОНІС» реорганізовано в «Миколаївське кабельне телебачення» (том 1, а.с. 17-22).

29 квітня 2021 року ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» та ОСОБА_1 уклали трудовий договір, згідно якого працівнику ОСОБА_1 доручається робота на посаді начальника ділянки мережі МКТБ № 5 (том 1, а.с. 14).

Позивач ОСОБА_1 здобув вищу освіту за напрямком «Електромеханіка», йому присвоєно кваліфікацію «технік-електрик». (том 1, а.с.33, 34).

Наказом директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення № 5-к від 31 травня 2023 року «Про скорочення штату» зважаючи на зменшення кількості абонентів та зниження доходів, з метою зниження витрат та оптимізацію роботи підприємства ліквідовано у штатному розкладі підприємства посаду начальника дільниці № 5 з 10 серпня 2023 року, наказано внести відповідні зміни до штатного розкладу (том 1, а.с. 37).

02 червня 2023 року відповідач направив позивачеві поштою повідомлення про його звільнення з посади з 10 серпня 2023 року у зв`язку із скороченням посади начальника дільниці № НОМЕР_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (том 1, а.с. 68-70).

Наказом директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 8-к від 09 серпня 2023 року «Про внесення змін та доповнення до наказ № 5-к від 31 травня 2023 року «Про скорочення штату» змінено дату скорочення штату підприємства та ліквідації посади начальника дільниці №5 з 25 жовтня 2023 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника.(а.с.71)

Згідно штатного розпису працівників ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 21 серпня 2023 року у Товаристві обліковуються посади в кількості 27 одиниці, в тому числі і посади начальника ділянки № НОМЕР_3 , начальника ділянки № НОМЕР_4 , начальника ділянки № НОМЕР_5 , начальника ділянки № НОМЕР_6 , начальника ділянки № 5. Оклад за посадою начальник ділянки №5 становить 6700 грн. (том 1, а.с. 31).

Наказом директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 17-к від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади начальника дільниці № НОМЕР_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (том 1, а.с. 15).

Згідно виданого позивачу повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми від 25 жовтня 2023 року йому нараховано заробітну плату за серпень 2023 року в розмірі 1827,27грн.; за вересень 2023 року 4147,62грн.

Відповідно до акту ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 25 жовтня 2023 року «Про відмову від ознайомлення з наказом №17-к від 25 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання його копії та був повідомлений директором Товариства про відсутність жодної вакантної посади на підприємстві (том 1, а.с. 95).

Наказом директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 01 листопада 2023 року з огляду на розбіжності у формулюванні посади працівника ОСОБА_1 у наказі № 13-к від 30 листопада 2021 року та наказі № 17-к від 25 жовтня 2023 року щодо назви посад, а саме: «начальник ділянки мережі МКТБ №5», «начальник ділянки № 5», «начальник дільниці № 5», ці назви посад наказано вважати тотожними.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із порушенням процедури звільнення, а саме недотримання вимог законодавства про працю щодо вчинення заходів до його працевлаштування, а тому задовольнив позов.

Оцінюючи правильність такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 частини першої статті 40КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно усталеній судовій практиці, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою, на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив, що у ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» відбулися скорочення штату працівників, а саме було скорочено посаду, яку обіймав позивач начальника ділянки мережі МКТБ №5.

В силу положень статті 64 Господарського Кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

При цьому колегія суддів враховує те, що штатний розпис це внутрішній документ підприємства, який визначає структуру, штатний склад, чисельність працівників, а також їхні оклади (див. лист Мінсоцполітики від 22 березня 2012 року № 42/06/186-12).

Зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству, в якому мають бути висвітлені причини внесення цих змін. Існує два способи внесення змін до штатного розпису: шляхом видання наказу про внесення змін до штатного розпису з перерахуванням зміни в тексті цього наказу або шляхом затвердження наказом нового штатного розпису.

Наказ про внесення змін складається у довільній формі. У ньому вказуються підстави змін і конкретну дату, з якої зміни набирають чинності.

Періодичність затвердження та внесення змін до штатного розпису підприємствами та установами не державної форми власності законом не регламентована. Не містить законодавство також положень, які унеможливлюють внесення змін до штатного розпису декілька разів на рік.

Як убачається з матеріалів справи наказом № 5-к від 31 травня 2023 року, зважаючи на зменшення кількості абонентів та зниження доходів, з метою зниження витрат та оптимізацію роботи підприємства відповідачем ліквідовано у штатному розкладі підприємства посаду начальника дільниці № 5 з 10 серпня 2023 року, наказано внести відповідні зміни до штатного розкладу (том 1, а.с. 37), відповідно до наказу № 8-к від 09 серпня 2023 року внесено зміни та доповнення до наказу № 5-к від 31 травня 2023 року, а саме - змінено дату скорочення штату підприємства та ліквідації посади начальника дільниці №5 з 25 жовтня 2023 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника (а.с.71), наказом директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 17-к від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнений з посади начальника дільниці № 5 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (том 1, а.с. 15).

Отже, з 25 жовтня 2023 року в штатному розкладі Товариства була ліквідована посада начальника дільниці № 5 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

При цьому апеляційний суд відхиляє аргумент відзиву на апеляційну скаргу про те, що матеріали справи не містять доказів зменшення у ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» кількості абонентів та зниження доходів підприємства (відповідних довідок, статистичної звітності, порівняльний аналіз щодо кількості абонентів, аналіз доходів витрат, доказів зниження витрат та оптимізації роботи ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення»), про що зазначає відповідач, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 80 ГК України та частини 1 статті 113 ЦК України товариства з обмеженою відповідальністю є самостійним господарським товариством, яке має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, штампи, бланки, може мати фірмовий знак, а також знак для товарів і послуг та інші реквізити; діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов`язань; самостійно планує свою господарську діяльність і провадить таку діяльність на підставі договорів; реалізує власну продукцію (роботи, послуги), тощо.

Розглядаючи справи за позовами про поновлення звільнених на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, так як право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21 та від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу про неврахування відповідачем наявності у позивача переважного права на залишення на роботі при скороченні.

Так, суд першої інстанції відхилив аргументи позивача щодо наявності у нього переваг на залишення на роботі та виходив при цьому з того, що скорочувалася одна посада позивача, яка не є аналогічною іншим посадам на підприємстві, тому у роботодавця були відсутні підстави для порівняння працівників.

Колегія суддів також зауважує, що позивач апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, який встановив факт скорочення штату працівників у Товаристві, а саме посади, яку обіймав позивач, та не встановив незаконність такого скорочення чисельності штату та наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, не подавав, а в силу положень статті 367 ЦПК України переглядає рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Щодо додержання відповідачем норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, при звільненні позивачки, а саме - виконання відповідачем вимог законодавства в частині працевлаштування працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

У справі, яка переглядається, разом із повідомленням позивача 02 червня 2023 року про наступне звільнення з посади з 10 серпня 2023 року у зв`язку із скороченням посади начальника дільниця №5 роботодавець про наявність вакантних посад на підприємстві не повідомляв, а згідно акту ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовився від отримання копії наказу про звільнення, одночасно директор ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» повідомив ОСОБА_1 про відсутність вакантних посад на підприємстві.

Суд, першої інстанції, дослідивши табелі обліку робочого часу Товариства за травень-вересень 2023 року, з яких вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби (2), начальник дільниці №4 (10), головний інженер (14), оператор трансляції (15), начальник технічної служби (18) позначені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше», вважав, що ці посади є вільними, оскільки працівники, які їх обіймають, роботу не виконують, не знаходяться на лікарняному, у відрядженні чи відпустці тощо. За такого суд дійшов висновку, що не запропонувавши ці посади позивачу, відповідач не виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковими, оскільки зазначені посади у Товаристві на день звільнення ОСОБА_1 не були вільними, тому що згідно наказу директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 3-к від 01 березня 2022 року працівники, які їх обіймали, перебували у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 01 березня 2022 року на підставі поданих ними заяв (том 2, а.с. 93-99).

Натомість апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні спору врахувати наступне.

Так, згідно наказу директора ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» №7-к від 29 квітня 2022 року начальника ділянки №2 ОСОБА_2 було увільнено від роботи із збереженням місця роботи з 29 квітня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби (том 1, а.с. 64), а на підставі заяви ОСОБА_2 від 19 липня 2022 року його звільнено наказом №9-к від 20 липня 2022 року з посади начальника ділянки №2 з 20 липня 2022 року; посаду начальника дільниці №2 ліквідовано (том 1, а.с. 66).

Однак, у штатних розписах ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», які затверджені наказами директора товариства № 12-к від 01 жовтня 2022 року (том 1, а.с. 109) та № 11-к від 21 серпня 2023 року (том 1, а.с. 31) зазначена посада «начальник ділянки №2», що дає підстави для висновку, що ця посада залишалася у штатному розписи підприємства, тобто фактично не відбулося її скорочення на час проведення процедури звільнення ОСОБА_1 з 31 травня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, ця посада, яка є аналогічною посаді, яку обіймав позивач, була вільною, а тому роботодавець зобов`язаний був запропонувати її позивачу при звільненні, чого зроблено не було.

За такого апеляційний суд приходить до висновку про недотримання відповідачем вимог статті 49-2КЗпП України про надання роботи працівникові (позивачеві), який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Не спростовує такий висновок колегії суддів видання директором ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» наказу № 22-к від 01 листопада 2023 року «Про виправлення описок», яким із посиланням на допущену технічну помилку вилучено із штатного розкладу, затвердженого наказом № 12-к від 01 жовтня 2022 року та наказом № 11-к від 21 серпня 2023 року, шляхом вилучення посади «начальник ділянки № 2», оскільки цей наказ виданий після звільнення позивача.

Суд першої інстанції всупереч положенням частини 4 статті 265 ЦПК України не дав оцінку таким обставинам, тоді як на них як підставу позову посилався ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про порушення відповідачем визначеної законом процедури звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення працівника на роботі, але помилився щодо підстав для такого висновку, оскільки неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також порушив положення процесуального закону щодо належної оцінки доказів, а тому на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення судом вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Апеляційна скарга відповідача не містить аргументів про неправильність проведеного судом розрахунку середнього заробітку, який належить виплатити ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, а тому з урахуванням частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційний суд не дає оцінку в цій частині висновку суду першої інстанції.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, але така зміна не призвела до ухвалення нового рішення по суті спору, то у колегії суддів відсутні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Т.М.Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 29січня 2025 року