Рішення

від 23.01.2025 по справі 192/2436/24

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2436/24

Провадження № 2/192/212/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Короти Л.С.,

представника позивача - Гурін К. В.,

відповідача - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом виконавчого комітету Новопокровської селищної ради (як орган опіки та піклування) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Новопокровської селищної ради (як орган опіки та піклування) звернувся до суду з позовом до відповідачів про позбавлення їх батьківських праввідносно малолітньої ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, батьками якої вони є.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року було відібрано дитину ОСОБА_4 від її батьків без позбавлення їх батьківських прав та передано органу опіки та піклування. Також вказаним рішенням суду з батьків було стягнуто аліменти на утримання дитини.

Рішенням виконавчого комітету Новопокровської селищної ради (як орган опіки та піклування) від 17 жовтня 2023 року № 01 дитині ОСОБА_4 було встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлено опіку, а опікуном призначено ОСОБА_2 .

Позивач посилається також на те, що вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області відповідач ОСОБА_1 була визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, а 26 лютого 2024 року представники органу опіки та піклування відвідали відповідачів з метою з`ясувати причин усунення від виховання дитини. Також від ОСОБА_2 була отримана інформація, що за період перебування малолітньої ОСОБА_4 в її родині, батьки не спілкувалися з нею та не виявляли відповідного бажання до спілкування.

Тому позивач вважає, що з моменту відібрання дитини від відповідачів, останні свідомо нехтують своїми батьківським обов`язками, а тому просить суд позбавити їх батьківських прав.

Представники позивача - Посадна Т. В. та Гурін К. В. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Посадна Т. В. пояснила суду, що з моменту відібрання дитини від відповідачів згідно рішення суду, а саме з 17 жовтня 2023 року, останні жодного разу не проявили інтересу до життя дитини, хоча вона проживає в родині ОСОБА_2 в сусідньому селі. Відповідач ОСОБА_1 з 02 квітня 2024 року відбуває покарання в місцях позбавлення волі, та з жовтня 2023 року по квітень 2024 року жодного разу не відвідала дитину, не поцікавилася її життям. Відповідач ОСОБА_3 також з жовтня 2023 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, жодного разу не відвідав дитину, хоча має можливість це зробити.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що працівники органу опіки та піклування чинили перешкоди в її спілкуванні з дитиною, а вона до відбування покарання у виді позбавлення волі, намагалася відвідати доньку, у зв`язку з чим зв`язувалася з ОСОБА_2 . Позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 також позов не визнав та пояснив, що як йому, так і ОСОБА_1 , представники позивача чинили перешкоди в спілкуванні з дитиною, повідомляли, що дитину вивезли за кордон та що спілкуватися з нею він зможе лише тоді, як дитині виповниться 18 років.

ОСОБА_2 позов про позбавлення батьківських прав підтримала та пояснила суду, що малолітня ОСОБА_4 з 17 жовтня 2023 року проживає в її родині, а вона є опікуном дитини. В жовтні 2024 року на її мобільний телефон телефонувала ОСОБА_1 , яка просила зробити фото дитини. На що вона відповіла, щоб остання зверталася через орган опіки, у зв`язку з тим, що не була впевнена, що це саме мати просить фото дівчинки. Відповідач ОСОБА_3 жодного разу до неї не звертався, аліменти від батьків вона не отримує. На даний час дитини виповнилося повних 2 роки, та дитина відвідує садочок, а всі питання по її вихованню вирішує ОСОБА_2 самостійно, оскільки є опікуном. Батьки не вітали жодного разу дитину зі святами, з днем народження, не цікавляться її здоров`ям, а 22 листопада 2022 року дитині було зроблено оперативне втручання на серці, оскільки вона має кардіологічні проблеми. Позов про позбавлення батьківських прав підтримала.

Свідок ОСОБА_7 надав показання, згідно яких він працював у Службі в справах дітей Новопрокоровської селищної ради. Знає родину відповідачів з їхнього дитинства, оскільки проживають в одному населеному пункті, а під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , свідок був представником потерпілої - малолітньої ОСОБА_4 . Кожного дня свідок спілкувався з відповідачами, коли дитина жила в їх родині, опікувався родиною як представник Служби у справах дітей, а після того як дитину було відібрано від батьків, останні жодного разу не звернулися до нього з проханням про допомогу у спілкуванні з дитиною. Будь-які перешкоди свідок не чинив ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_8 у вирішенні питання про спілкування з дитиною.

Свідок ОСОБА_9 надала показання, згідно яких вона працювала на посаді начальника Служби в справах дітей Новопрокоровської селищної ради. З моменту відібрання дитини від батьків за рішенням суду, ОСОБА_4 ще тиждень жила з батьками, а потім її було влаштовано в родину ОСОБА_2 , про що батьки дитини були повідомлені в судовому засіданні під час розгляду справи. В квітні 2024 року Служба у справах дітей приїздила до відповідачів з метою з`ясування потреби в соціальній допомозі, в тому числі щодо спілкування з дитиною, на що відповідачі відмовилися від такої допомоги. З будь-якими проханнями до Служби в справах дітей Новопрокоровської селищної ради відповідачі з приводу спілкування з дитиною не зверталися, а свідок будь-які перешкоди не чинила ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_8 у вирішенні питання про спілкування з дитиною.

Свідок ОСОБА_10 надав показання, згідно яких він є офіцером громади та особисто повідомляв ОСОБА_1 про те, де саме мешкає її донька. Будь-які перешкоди не чинив ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_8 у вирішенні питання про спілкування з дитиною.

Вислухавши пояснення представників позивача, показання свідків, пояснення відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя. Згідно положень ч.2 ст.157, ст.180-182 цього Кодексу той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Статтею 165 цього Кодексу передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 65 (а. с. 9).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року було відібрано дитину від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передано органу опіки та піклування. Також вказаним рішенням суду з батьків було стягнуто аліменти на утримання дитини. Рішення суду набрало законної сили 13 жовтня 2023 року (а.с.10-13).

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Такими чином, судом не перевіряються обставини, які мали місце до ухвалення вказаного рішення суду, а питання про виконання обов`язків відповідачів як батьків дитини з`ясовується судом саме з моменту відібрання дитини, оскільки за період до ухвалення рішення суду від 22 серпня 2023 року судом вже було прийнято рішення по факту невиконання батьківських обов`язків та не ухвалено рішення про позбавлення батьківських прав.

Так, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новопокровської селищної ради від 17 жовтня 2023 року № 01 було встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 та призначено ОСОБА_2 її опікуном (а.с.14). Також рішенням виконавчого комітету Новопокровської селищної ради від 17 жовтня 2023 року № 04 було надано малолітній ОСОБА_4 статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.16).

Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 буда визнана винуватою у вчиненні відносно малолітньої ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі (а.с 17-18), а вирок набрав законної сили 08 лютого 2024 року (а.с.19-21).

Згідно довідки Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», ОСОБА_1 з 02 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року перебувала у вказаній установі та була направлена до «Конопського виправного центру № 130» Сумської області для відбування покарання (а.с.72 зворот).

Актом обстеження умов проживання від 24 лютого 2024 року за підписом ОСОБА_1 встановлено, що остання не виявляє бажання спілкуватися з дитиною (а.с.23), а згідно Акту оцінки потреб сім`ї від 08 серпня 2024 року ОСОБА_3 відмовився від надання йому соціальних послуг (а.с.24-29).

Матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідачі не сплачують аліменти на утримання дитини, оскільки мають заборгованість зі сплати аліментів (а.с.32), а судом під час розгляду справи було перевірено посилання відповідачів стосовно того, що їм чинилися перешкоди в спілкуванні з дитиною. Однак такі випадки існування перешкод, на що посилалися відповідачі, як на причину невиконання своїх батьківських обов`язків, судом не встановлено.

З матеріалів справи з`ясовано, що відповідачі жодним чином з жовтня 2023 року не спілкуються з донькою, не цікавляться її життям, аліменти не сплачують.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новопокровської селищної ради (як орган опіки та піклування) № 08 від 13 серпня 2024 року та Висновку, доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по відношенню до їх малолітньої дитини ОСОБА_12 , оскільки останні свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (а. с. 35-37).

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами,схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 7 Конвенції передбачено, що дитина має право знати своїх батьків і має право на їх піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх або неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухилення від виконання обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних, інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм маралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Суд вважає, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт ухилення від виконання батьківських обов`язків з боку відповідача ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки в період після відібрання дитини згідно рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року та до квітня 2024 року, тобто до моменту позбавлення її волі у зв`язку з ухваленням вироку суду, а відповідачем ОСОБА_8 - моменту відібрання дитини і до розгляду справи судом, оскільки останні свідомо не бажають виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до малолітньої дитини навіть після ухвалення рішення суду про відібрання дитини.

Тому суд вважає, що відповідачі умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не приймають жодної участі в її вихованні, не спілкуються з нею та не проявляють заінтересованості в її подальшій долі, не цікавляться її успіхами, не піклуються про її фізичний та духовний розвиток, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, стану здоров`я, у зв`язку з чим є підстави для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_8 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключно виходячи з інтересів дитини.

Єдина спроба ОСОБА_1 поспілкуватися з дитиною телефоном через ОСОБА_2 суд вважає не достатнім для висновку про те, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі викладеного суд, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності вважає, що існують правові підстави для задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі по 1 211 гривень 20 копійок з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 142, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов виконавчого комітету Новопокровської селищної ради (як орган опіки та піклування) (52441, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Новопокровка, вул. Молодіжна, буд. 29, РНОКПП - 04339646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпро, матір`ю якої вона є.

Позбавити ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпро, батьком якої він є.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) та з ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь держави по 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30 січня 2025 року.

Суддя Н. О. Щербина